Вітіліго

Вітіліго – це шкірна хвороба при якій дерма втрачає пігментацію природного походження на тлі руйнування меланіну. В результаті цього процесу деякі ділянки шкіри втрачають колір, що і створює ефект білих плям або строкатості. Хвороба відома з давніх часів, і серед простого народу її називали «песь», що, швидше за все, пов’язано із зовнішнім виглядом хворого.

Що стосується статистики, то від вітіліго за деякими даними страждає до 1% населення Землі. Хвороба не залежить від конкретної популяції, проте у темношкірих людей плями помітніші. Найчастіше проявляється хвороба у віці від 10 до 30 років, на цей період припадає до 50% всіх випадків патології.

 

Симптоми вітіліго

Основний симптом хвороби – це поява на ділянках шкіри плям, що мають молочнобілий колір і чітко окреслені межі. Найбільш схильні до вітіліго такі частини тіла, як обличчя (область навколо рота, вух, очей, носа), руки і ноги (їх тильна сторона, кінчики пальців, лікті, стопи, коліна) область паху і анальна зона. Плями можуть з’являтися на волосистих ділянках голови, в тому числі в зоні підборідді у представників чоловічої статі.

Плями бувають декількох видів, можна відзначити такі різновиди депігментації:

  • У місці переходу схильної до патологічного процесу шкіри в здорову, спостерігається пігментований контур, самі плями мають три кольори.
  • Плями чотирьох кольорів, які обмежені бордюром, які мають виражену пігментацію.
  • Плями – запалені ділянки, які обмежені трохи піднятим валом.
  • Плями, що мають блакитнувате фарбування.

 

Що стосується інших суб’єктивних симптомів вітіліго, то їх хворий не відчуває і в більшій частині страждає лише від косметичного дефекту. Тому людям з цією шкірною хворобою варто уникати контактів з сонцем, так як на засмаглій шкірі плями виділяються сильніше.

Залежно від локалізації патологічного процесу, прийнято виділяти локалізовану клінічну форму вітіліго, коли патологічні осередки розташовуються на певній ділянці шкіри:

  • Слизова лейкодерма, коли в область ураження включаються слизові оболонки;
  • Сегментарна лейкодерма, коли вогнища розташовуються на ділянці шкіри, яка забезпечується одиничним нервом (черепно-мозковим або спинномозковим);
  • Вогнищева лейкодерма, коли плями зустрічаються поодинці, локалізуються на одній або двох шкірних ділянках.

Окремо можна виділити генералізовану форму вітіліго, яка проявляється в тому, що зміни шкіри досить широкі:

  • Акрофасціальна лейкодерма, коли в патологічний процес включається обличчя і кінцівки;
  • Вульгарна лейкодерма, коли вогнища хвороби розташовуються по всьому тілу;
  • Тотальна або універсальна лейкодерма характеризується тим, що до ураження схильні великі ділянки шкіри, аж до 80%;
  • Змішана лейкодерма, коли спостерігається поєднання акрофасціальної і вульгарної форми хвороби, або сегментарної, вульгарної і акрофасціальної форм.

 

Причини вітіліго

З вітіліго не народжуються, це шкірна патологія починає формуватися під впливом низки зовнішніх і внутрішніх чинників. Причому вкрай рідко хвороба маніфестує в ранньому віці, а саме до 10 років. Було встановлено зв’язок з появою вітіліго і періодами підвищеної сонячної активності в літні і весняні періоди.

Серед причин, що провокують розвиток хвороби можна виділити:

  • Аутоімунні збої в організмі є факторами, що провокують розвиток хвороби. При цьому відбувається збій у функціонуванні імунітету і антитіла, що виробляються для знищення чужорідних агентів починають вражати здорові тканини. Такі висновки про взаємозв’язок вітіліго і аутоімунних процесів були зроблені на основі того, що у людей з шкірними ураженнями часто спостерігається супутній ревматоїдний артрит, хвороби щитовидної залози, системний вовчак та ін.
  • Зв’язок вітіліго з генетикою був доведений експериментально. Вчений Р. Спиць, що працює в Університеті Колорадо, встановив сімейну схильність до розвитку цієї шкірної патології. До того ж було науково доведено, якщо у людини карі очі, то ризик розвитку хвороби вище, ніж у власників сірих і блакитних очей.
  • Ендокринна залоза. Спровокувати початок хвороби можуть серйозні збої в роботі ендокринної залози, а також коливання рівня гормонів. Цю групу причин об’єднають в нейроендокринні. До того ж вплинути можуть порушення в роботі підшлункової залози, яєчників, гіпофіза і надниркових залоз.
  • Порушення трофіки шкіри, які обумовлені різними її травмами (опіки, в тому числі і сонячні, рубці і мікротравми). Вітіліго починає формуватися на раніше пошкоджених ділянках, так як в цих місцях запускається запальна реакція, що має аутоімунний компонент. При цьому руйнуванню піддаються клітини, що виробляють меланін. При цьому, чим частіше людина піддає шкіру впливу сонячних променів, тим швидше розвивається процес депігментації. Тобто трофічні розлади – це ще одна причина формування вітіліго.
  • Прийом деяких лікарських засобів може спровокувати початок патологічного процесу.
  • Хвороби печінки, які призводять до застою жовчі і змін в паренхімі органу, що має безпосередній вплив на розвиток вітиліго.
  • Хвороби шлунково-кишкового тракту, такі як дисбактеріоз, синдром мальабсорбції. Порушення процесу всмоктування ферментів призводить до того, що шкіра недоотримує необхідних поживних речовин (цинку, міді, марганцю, магнію) для нормального утворення меланіну.
  • Вплив різних хімічних речовин на шкірний покрив. Це можуть бути неякісні косметичні засоби, фенол та реактиви, що його містять, формальдегід та ін.

Лікарі небезпідставно вважають, що вітіліго є найпотужнішим сигналом організму про неблагополуччя в цілому. Адже нерідко хвороба стартує після перенесених вірусних інфекцій, після інтоксикацій, після фізичної травми, особливо після ушкодження голови.

 

 

Чим небезпечне вітіліго?

Прийнято вважати, що ця хвороба не становить прямої загрози для життя або здоров’я людини. Однак, саме по собі вітіліго найчастіше є наслідком будь-яких порушень в організмі, залишати які без уваги не варто.

Тому, якщо у людини спостерігається вітіліго, варто звернути увагу на:

  • Функціонування щитовидної залози.
  • Прийом лікарських препаратів, можливо, вони не підходять і вимагають негайної заміни.
  • Наявність інших шкірних захворювань, зокрема, псоріазу.
  • Збої в роботі імунної системи і на чинники, що провокують ці порушення. До того ж є відомості про зв’язок вітіліго і цукрового діабету.
  • Часті стреси або нестабільність психіки.
  • Недолік в організмі корисних речовин.

Нерідко вітіліго спостерігається при пневмонії, прогресуючої короткозорості.

Тому, якщо крім вітиліго людини турбують які-небудь інші супутні симптоми, про це обов’язково необхідно повідомити на прийомі у лікаря. Крім того, хворим нерідко потрібна психологічна допомога, так як настільки виражений косметичний дефект може призводити до психологічних травм, депресій, розвитку комплексу неповноцінності з приводу власної зовнішності і т. Д.

Чи передається вітіліго у спадок?

Питання про те, чи передається хвороба у спадок, неодноразово вивчався різними вченими. Єдиної думки не існує, проте більшість досліджень вказують на те, що існує певна комбінація генів, яка відповідає за появу вітіліго у членів однієї сім’ї. Тому прийнято вважати, що ризик спадкової передачі варіюється в межах від 15 до 40%.

Але при цьому плями утворюються не в обов’язковому порядку, а лише під впливом факторів ризику. Тому дитина батьків, які страждають від вітіліго, може прожити все життя, не зазнавши на собі симптомів цієї хвороби. Проте, діти з обтяженим сімейним анамнезом входять в підвищену групу ризику.

Вченими були досліджені певні гаплотипи, які найбільш часто зустрічаються у хворих вітіліго. Але їх частота народження постійно змінюється і залежить від конкретної обстежуваної популяції. Тому все ж особливу увагу слід приділяти факторам, які передують депігментації.

 

Чи передається вітіліго від матері до дитини?

Природно, що матері, які мають вітіліго, задаються питанням про те, чи існує ризик передачі шкірної патології дитині. У цьому випадку важливо не плутати: новонароджений має не саму хворобу, а схильність до її розвитку.

Тому якщо у матері або у інших членів сім’ї є вітіліго, потрібно, щоб дитина якомога менше піддавалася впливу тригер-факторів. Серед них психологічні і фізичні травми, вплив ультрафіолетових променів, утворення опіків і т. д.

Якщо хвороба вражає жінку під час вагітності, то це не впливає на її хід і не становить загрози для плода. Проте, під час виношування дитини порушується гормональний фон, що може спричинити швидке поширення хвороби. У новонароджених дітей вкрай рідко спостерігаються ознаки вітіліго і навіть якщо хвороба передалася у спадок, то як правило, вперше проявить себе вона після 9 років. Тому, якщо у немовляти спостерігаються білі плями на шкірі, то доцільніше буде запідозрити псоріаз, білий або кольоровий лишай, а так само алергію. Але на відміну від вітіліго ці утворення будуть лущитися.

 

Чи передається вітіліго від людини до людини?

Так як хвороба досить поширена і в найближчому оточенні можна нерідко зустріти людину, яка страждає вітіліго, цілком закономірним є питання про передачу хвороби повітряно-крапельним або іншим шляхом.

Відповідь на це питання однозначно негативна. Ця хвороба не є інфекційною, людина з вітіліго не представляє небезпеки для оточуючих в плані зараження. Тому можна безбоязно спілкуватися з людьми, які мають на шкірі плями відповідного походження.


 

Лікування вітіліго

Якщо на шкірі з’явилася одна або кілька білих плям, то необхідно відправитися на прийом до лікаря-дерматолога. Він огляне шкіру за допомогою спеціалізованої лампи і визначить характер депігментації. При необхідності буде здійснено забір матеріалу для уточнення діагнозу. Ці процедури важливі, так як необхідно вміти відрізняти вітіліго від інших шкірних хвороб.

Що стосується терапії, то не дивлячись на наявні в медицині випадки повного і спонтанного зцілення від вітіліго, існує високий ризик того, що хвороба прогресуватиме без наявності відповідного лікування. У зв’язку з тим, що патологія часто супроводжується супутніми захворюваннями, важливо грамотно використовувати препарати різних груп.

Лікування глюкокортикоїдами (засобами, спрямованими на придушення аутоімунних процесів і алергічних реакцій) показано при:

  • Локалізованій формі хвороби. В даному випадку доцільно використовувати мазі. Для початку призначають засоби, що мають середню активність. Серед них можна виділити Бутират гідрокортизону, Есперсон, Алкометазон, Фторокорт, Тріакорт і інші. Курс повинен тривати не менше, ніж 3 місяці. Якщо ефекту не спостерігається, то показані мазі, що мають більш високу активність. Серед них Елоком, Кутівейт, Синалар, Дермовейт, Белодерм та інші. Ці засоби не можна використовувати без перерви більш, ніж 8 тижнів. Курс необхідно буде повторювати, через від 1 до 4 місяців.
  • Генералізованій формі хвороби. Однак в цьому випадку показано використання препаратів у таблетованій формі. Так як при прийомі глюкокортикоїдів всередину існує високий ризик розвитку цукрового діабету і синдрому Іценко-Кушинга, необхідно паралельно використовувати пульс-терапію, а самі ліки приймати з перервами. Серед цієї групи препаратів, які використовуються для лікування генералізованої форми вітіліго можна виділити Триамцинолон, Дексаметазон, Преднідозолон, Метілпреднідозолон.

Так як для лікування вітіліго часто використовується ультрафіолетова лампа, лікарі призначають хворим прийом засобів, що підвищують чутливість меланоцитів до впливу ультрафіолету: Бероксан,Оксорален, Ламадін, Псорален.

До того ж існують такі засоби, як Елідел і Протопік. Вони найчастіше призначаються для лікування псоріазу та різних дерматитів. Але в деяких випадках виявляються ефективними при боротьбі з вітіліго. Застосовуються вони зовнішньо і надають протизапальний ефект, пригнічуючи Т-лімфаціти і гальмуючи імунну відповідь організму. Їх дія в деякому роді схожа з ефектом, який вдається домогтися, застосовуючи глюкокортикоїди.

Елідел і Протопік можна застосовувати як в дорослому, так і в дитячому віці. Однак, концентрація діючої речовини в мазях буде відрізнятися (для дітей – 0,03%, для дорослих 0,1%). Лікування повинно бути курсовим і в залежності від стадії і форми хвороби може тривати від трьох до шести місяців. Перевагою цих ліків є те, що вони не всмоктуються в кров, надаючи лише місцевий вплив.

Системна терапія спрямована на усунення гормональних порушень, виходу з депресій, на усунення психічних розладів і інших хвороб нервової системи, які часто є пусковими механізмами в розвитку вітіліго. Важливо, щоб хворий заповнював дефіцит мікроелементів і вітамінів. Тому йому показано призначення комплексів, що містять в своєму складі аскорбінову кислоту і мідь. Також лікарем можуть бути виписані антиоксиданти і імуномодулятори.

Методи лікування вітіліго постійно удосконалюються. До нових способів боротьби з хворобою відносять:

  • Лікування з використанням лазера або лазеротерапія. При цьому на уражені ділянки шкіри впливають випромінюванням, що має певну довжину хвилі. Цей метод схожий з фототерапією. Найбільший ефект вдається досягти при лікуванні локальних форм хвороби (для хворих з сегментарною, фокальною і вульгарною формами), коли пацієнт страждає від вітіліго не більше, ніж п’ять років. Тривалий час під лазером проводити не доведеться, початкові процедури займають всього декілька секунд.
  • Зробити плями менш помітними допомагає процедура відбілювання шкіри. При цьому відбувається вирівнювання її тону. З цією метою використовують різні ін’єкції, найбільшою популярністю користуються Елоквін, Монобензон і Гідрохінон. Але перш ніж зважитися на подібні процедури, варто докладніше дізнатися про наявність протипоказань, так як кожен з цих засобів є досить агресивним і має певні побічні ефекти. Крім того, препарати мають високу вартість, а вводити їх потрібно буде регулярно.
  • Хірургічне втручання (меланоцитарна трансплантація). Якщо вітіліго не уражені великі ділянки шкіри, то можна звернутися до хірургічного втручання. Але цей метод загрожує ускладненнями у вигляді відторгнення і нагноєння трансплантованої ділянки. До того ж жоден лікар не в змозі гарантувати стійкий і тривалий ефект.
  • Перенесення власних пігментних клітин (меланоцитів) людини з непошкоджених ділянок шкіри в проблемну зону.
  • Використання Мелагенін плюс – спиртового екстракту, виділеного з плаценти людини. Препарат має найбільшу ефективність, якщо пацієнт страждає від локалізованої форми хвороби.

Що стосується рекомендацій щодо харчування хворого, то йому необхідно включати в свій раціон продукти, збагачені міддю. Серед таких: морепродукти, яблука, помідори, капуста. До того ж варто включити в раціон рис, овес і кукурудзу, так як вони містять цинк.

Конкретних профілактичних заходів, що дозволяють запобігти розвитку вітіліго, не існує. Однак особам з обтяженим анамнезом рекомендується якомога менше перебувати на сонці і своєчасно лікувати хвороби, які є провокаторами даної шкірної патології.

 

 

 

Ультрафіолетова лампа для лікування вітіліго (UVB терапія)

На даний момент часу в лікуванні вітіліго все активніше використовується ультрафіолетова лампа. Цей метод досить ефективний і заснований на впливі на уражені ділянки шкіри ультрафіолетового випромінювання.

Останнім часом все частіше хворим з вітиліго призначають ультрафіолетове опромінення, що має вузький спектр дії, коли довжина хвилі становить 310 нм. При цьому хворий відчуває меншу кількість побічних ефектів, знижується ризик розвитку злоякісних шкірних утворень. Протипоказання до проведення подібної процедури: катаракта і відсутність кришталика, наявність меланоми, аутоімунні хвороби.

Ризик виникнення побічних ефектів при використанні хвильової терапії значно звужується. Як правило, пацієнт скаржиться на виражений свербіж і сухість шкіри. Опіки можуть виникати лише в тому випадку, якщо було перевищене дозування.

Що стосується проведення процедури, то час дії лампи на місця з тонкою шкірою (зокрема, лицьова область) не повинно бути більше, ніж 2 хвилини. Стопи, кисті і лікті можуть бути опромінені протягом 5 хвилин. Не варто чекати миттєвого ефекту, після першої ж процедури позбутися вітіліго не вдасться. Сеанси найчастіше проводяться три рази на тиждень. При цьому лікар може рекомендувати до 200 процедур, до чого потрібно бути готовим хворому вітіліго. Для досягнення ефекту потрібно курсовий вплив. Якщо шкіра після опромінення почервоніла, то необхідно нанесення будь-якого крему, що застосовується від опіків. Під час опромінення важливо використовувати спеціальні окуляри, які будуть захищати кришталик і сітківку ока.

 

Хвороба вітіліго не є вироком, і лікування в більшості випадків виявляється успішним. Важливо не впадати у відчай, якщо один із способів виявився неефективним, можливо, що інший метод допоможе в боротьбі з хворобою. Навіть коли не вдається позбутися від вітіліго повністю, то зробити плями менш помітними з використанням сучасних методів терапії цілком реально.

22.01.2018
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(5 оцінок, в середньому: 5 з 5)