Діагностика невропатії

Основним методом діагностики невропатії є неврологічний огляд. Крім нього також застосовуються інструментальні та лабораторні методи. З інструментальних методів діагностики особливу значимість має електрофізіологічне дослідження периферичних нервів, а саме електроміографія. До лабораторних методів відносяться аналізи для виявлення специфічних антитіл і антигенів, які характерні для аутоімунних і демієлінізуючих захворювань.



 

 

Неврологічний огляд при невропатії

Полягає у візуальному огляді, дослідженні рефлексів і виявленні специфічних симптомів невропатії для ураження того чи іншого нерва.nevrologichnij-oglyad-pri-nevropatiyi

Якщо невропатія існує тривалий час, то неозброєним оком видно асиметрію обличча – при невропатії лицьового і трійчастого нерва, кінцівок – при невропатії ліктьового нерва, поліневропатії.

 

Візуальний огляд та опитування при невропатії лицьового нерва

Лікар просить закрити пацієнта щільно очі і наморщити лоб. При невропатії лицьового нерва складка на лобі з боку ушкодження не збирається, а око повністю не закривається. Через щілину між повіками видно смужка склери, що надає органу схожість з оком зайця.

Далі лікар просить пацієнта надути щоки, що також не виходить, оскільки повітря на стороні ураження виходить через паралізований куточок рота. Цей симптом носить назву вітрила.

При діагностиці невропатії лицьового нерва лікар може попросити пацієнта зробити наступні дії:

  • заплющити очі;
  • нахмурити лоб;
  • підняти брови;
  • надути щоки;
  • спробувати подути.

Далі лікар запитує про наявність смакових розладів, а також чи є у пацієнта проблеми з жуванням (застряє їжа під час їжі).
Особливу увагу лікаря привертає початок хвороби і що їй передувало. Чи була вірусна або бактеріальна інфекція. Оскільки вірус герпесу третього типу довгий час може зберігатися в нервових вузлах, то дуже важливо згадати про те, була чи ні інфекція вірусом герпесу.

Такі симптоми як біль і парестезії в області обличчя, вуха можуть бути дуже стертими. Вони присутні в клініці невропатії перші 24 – 48 годин, і тому лікар також запитує про те, як протікало захворювання в перші години.
При невропатії лицьового нерва послаблюється рогівковий рефлекс.

 

Візуальний огляд та опитування при невропатії трійчастого нерва

При невропатії трійчастого нерва основним діагностичним критерієм є пароксизмальний біль. Лікар ставить запитання про характер болів, їх розвиток.

Характеристиками больового синдрому при невропатії трійчастого нерва є:

  • пароксизмальний характер;
  • сильна інтенсивність (напад болю хворі порівнюють з проходженням через них електричного струму);
  • наявність вегетативного компонента – напад болю супроводжується сльозотечею, виділеннями з носа, локальним потовиділенням;
  • лицьовий тик – напад болю супроводжується спазмом або посмикування м’язів;
  • куркові зони – ті зони, при дотику до яких виникають пароксизмальні болі (наприклад, ясна).

Також при неврологічному обстеженні лікар виявляє зниження надбровного, рогівкового і нижньощелепного рефлексу.

Для виявлення зон з порушенням чутливості лікар досліджує чутливість шкіри обличчя на симетричних ділянках обличчя, а пацієнт при цьому оцінює однаковість відчуттів. При цій маніпуляції лікар може виявляти зниження загальної чутливості, її підвищення або ж випадання на певних ділянках.

 

Візуальний огляд та опитування при невропатії ліктьового нерва

Спочатку лікар оглядає руки пацієнта. При тривало існуючій невропатії ліктьового нерва діагноз не становить труднощів. Характерне положення кисті у вигляді «пазуристої лапи», атрофія м’язів піднесення мізинця і ліктьовій частині кисті відразу ж говорить про діагноз. Однак, на початкових етапах захворювання, коли немає явних ознак атрофії і характерної контрактури, лікар вдається до спеціальних прийомів.

При виявленні невропатії ліктьового нерва відзначаються такі явища:

  • Пацієнт не в змозі повноцінно стиснути руку в кулак, оскільки безіменний палець і мізинець не можуть повністю зігнутися і відходять в сторону.
  • Через атрофії міжкісткових і червоподібних м’язів хворому не вдається розвести віялоподібно пальці і потім привести їх назад.
  • Хворому не вдається притиснути кисть до столу і подряпати по ньому мізинцем.
  • Хворому не вдається повністю зігнути кисть в долоні.
  • Чутливість повністю втрачається на мізинці і його узвишші, на ліктьовий стороні передпліччя і кисті, а також на безіменному пальці.

 

Огляд при інших невропатіях

Неврологічний огляд при ураженнях нервів зводиться до дослідження їх рефлексів. Так, при невропатії променевого нерва слабшає або зникає рефлекс з триголового м’яза, при невропатії великогомілкового нерва зникає ахиловий рефлекс, при ураженні малогомілкового нерва – підошовний рефлекс. Завжди досліджується тонус м’язів, який на початкових етапах захворювання може бути знижений, а потім повністю втрачається.


 

 

Методи лабораторної діагностики невропатії


Специфічних маркерів для різного роду невропатий не існує. До лабораторних методів вдаються для діагностики причин невропатий. Найчастіше діагностують аутоімунні і демієлінізуючі захворювання, метаболічні порушення, інфекції.

 

Лабораторна діагностика при діабетичній невропатіїmetodi-laboratornoyi-diagnostiki-nevropatiyi

При діабетичній невропатії основним лабораторним маркером є рівень глюкози в крові. Її рівень не повинен перевищувати 5,5 міллімоль на літр крові. Крім цього параметра використовується показник глікозильованого гемоглобіну (HbA1C). Його рівень не повинен перевищувати 5,7 відсотка.

Серологічне (з визначенням антитіл і антигенів) обстеження зводиться до виявлення специфічних антитіл до інсуліну, до клітин підшлункової залози, антитіла до тірозінфосфатазе.

 

Лабораторна діагностика при невропатіях, викликаних на аутоімунні захворювання

Аутоімунні захворювання, включаючи захворювання сполучної тканини, характеризуються присутністю в сироватці крові специфічних антитіл. Ці антитіла виробляються власним організмом проти своїх же клітин.

Найпоширенішими антитілами, що виявляються при аутоімунних захворюваннях, є:

  • антитіла anti-Jo-1 – виявляються при дерматоміозитах і поліміозиті;
  • антіцентромерні антитіла – при склеродермії;
  • антитіла ANCA – при хворобі Вегенера;
  • антитіла ANA – при системному червоному вовчаку та ряді інших аутоімунних патологіях;
  • антитіла anti-U1RNP – при ревматоїдному поліартриті, склеродермії;
  • антитіла anti-Ro – при синдромі Шегрена.

 

 

Лабораторна діагностика при невропатіях, викликаних демієлінізуючими захворюваннями

При патологіях, що супроводжуються демієлінізацією нервових волокон, також існують специфічні лабораторні показники. При розсіяному склерозі – це маркери DR2, DR3; при оптикомієліті Девіка – це антитіла до аквопоріну-4 (AQP4).

 

Лабораторна діагностика при постінфекційних невропатіях

Маркерами лабораторного дослідження в цьому випадку є антитіла, антигени і циркулюючі імунні комплекси. При вірусних інфекціях – це антитіла до антигенів вірусу.

Найбільш поширеними лабораторними показниками при постінфекційних невропатіях є:

  • VCA IgM, VCA IgG, EBNA IgG – при інфікуванні вірусом Епштейн-Барр;
  • CMV IgM, CMV IgG – при цитомегаловірусній інфекції;
  • VZV IgM, VZV IgG, VZM IgA – при інфікуванні вірусом Варіцелла-Зостер;
  • антитіла до Campylobacter – при ентеритах, викликаних кампілобактер. При даному виді ентериту ризик розвитку синдрому Гієна-Барре в 100 разів вище в порівнянні зі звичайною інфекцією.

 

 

 

Лабораторна діагностика при невропатіях, викликаних нестачею вітамінів

У цьому випадку даний вид діагностики є незамінним, оскільки визначити концентрацію вітамінів в організмі можна тільки лабораторним методом. Так, в нормі концентрація вітаміну В12 в сироватці крові повинна бути в межах 191 – 663 пікограмм на мілілітр. Зниження рівня вітаміну нижче цієї норми може призводити до невропатії.


 

Інструментальні дослідження невропатії


При цьому виді діагностики основна роль відводиться електрофізіологічним дослідженням. Основним таким методом є вимірювання швидкості проходження нервового імпульсу по волокну і електроміографія.

У першому випадку реєструються відповіді м’язів на роздратування певних точок нервового волокна. Дані відповіді фіксуються у вигляді електричного сигналу. Для цього нерв подразнюють в одній точці, а відповідь реєструють в інший. Швидкість між цими двома точками обчислюють за латентний період дії. У різних instrumentalni-doslidzhennya-nevropatiyiточках тіла швидкості поширення імпульсів різні. На верхніх кінцівках швидкість становить 60 – 70 метрів в секунду, на ногах – від 40 до 60. При невропатіях швидкість проведення нервового імпульсу значно знижується, при атрофії нерва зводиться до нуля.

При електроміографії реєструється активність м’язових волокон. Для цього в м’яз (наприклад, на руці) вводять маленькі голчасті електроди. Також можуть використовуватися нашкірні електроди. Далі уловлюються відповіді м’язів у вигляді біоелектричного потенціалу. Ці потенціали можуть реєструватися за допомогою осцилографа і записуватися у вигляді кривої на фотоплівці або ж виводиться на екран монітора. При невропатіях відзначається ослаблення м’язової сили. На початку захворювання можуть відзначатися лише незначні зниження м’язової активності, однак згодом м’язи можуть повністю атрофуватися і втрачати електричний потенціал.

Крім цих методів, безпосередньо тих, хто вивчає активність нерва, існують методи діагностики, які виявляють причини невропатії. Такими методами в першу чергу є комп’ютерна томографія (КТ) і ядерно-магнітний резонанс (ЯМР). Ці дослідження можуть виявляти структурні зміни в нервах і в головному мозку.

Показниками, що виявляються при КТ і ЯМР, є:

  • потовщення нерва – при запальних процесах;
  • вогнище демієлінізації або бляшка розсіяного склерозу;
  • здавлювання нерва різними анатомічними структурами (хребцем, суглобом) – при травматичній невропатії.
18.09.2016
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 оцінка, в середньому: 5 з 5)