Анорексія у чоловіків
Приблизно кожен четвертий хворий на анорексію – це чоловік. Проте точна статистика залишається невідомою, так як сильна стать рідше звертається за допомогою до лікарів.
До анорексії схильні 2 типу чоловіків. Перші мали зайву вагу і страждали від насмішок оточуючих. Другі відрізнялися маленьким ростом і недорозвиненістю м’язової системи, патологією системи травлення.
Анорексія у чоловіків має свої особливості:
- Анорексія у чоловіків часто пов’язана з різними психічними розладами – шизофренію, неврозами.
- Чоловіки не розповідають про своє прагнення схуднути. Вони більш потайливі, на відміну від жінок, які постійно обговорюють способи схуднення.
- Чоловіки більш цілеспрямовані, вони твердо дотримуються даного собі слова відмовитися від певних продуктів. У них рідше відбуваються харчові зриви.
- Великий відсоток хворих чоловіків відмовляються від їжі з ідейних причин. Вони прихильники очищення організму, сироїдства, веганства або інших систем харчування.
- Анорексією страждають не тільки юнаки, які прагнуть відповідати стандартам краси,
а й чоловіки старше 40-ка, що захоплюються методиками очищення організму і різними духовними практиками. Від них часто можна почути фрази, що «їжа – перешкода душевному розвитку», «відмова від їжі продовжує життя і очищає дух». - У характері хворих переважають астенічні і шизоїдні риси, на відміну від жінок, для яких характерні істеричні риси.
- Маячні ідеї про уявну повноту іноді служать для чоловіка відволікаючим чинником. При цьому він схильний не помічати реальних фізичних недоліків, що спотворюють його зовнішність.
Фактори, що провокують анорексію у чоловіків
- Виховання в неповній сім’ї в атмосфері надмірної опіки з боку матері. Хлопчик боїться, що з набором ваги він подорослішає і втратить любов рідних. Залишаючись худим, він намагається уникнути відповідальності і тягот дорослого життя. Такі чоловіки продовжують жити з батьками і в зрілому віці.
- Критичні висловлювання з боку оточуючих щодо зайвої ваги. Це може стати причиною психологічної травми.
- Заняття певними видами спорту, що вимагають жорсткого контролю над масою тіла – спортивними танцями, балетом, бігом, стрибками, фігурним катанням.
- Професії, пов’язані з шоу-бізнесом – співаки, актори, манекенники. Люди, зайняті в цих професіях, іноді приділяють надмірну увагу своїй зовнішності, що викликає думки про власну недосконалість і зайву вагу.
- Самопокарання. Юнаки та чоловіки доводять себе до виснаження, зменшуючи відчуття провини за невиявлення агресії до батька чи заборонений сексуальний потяг.
- Шизофренія у одного з батьків, схильність до якої передається у спадок. Високий ризик нервової анорексії у юнаків, чиї батьки страждали на анорексію, фобію, тривожну депресію, психози.
- Гомосексуалізм. У спеціалізованих виданнях створюється культ худих чоловічих тіл, що спонукає юнаків до відмови від їжі.
Прояви анорексії у чоловіків і у жінок багато в чому схожі. У 70% хворих старт захворювання відбувається у віці 10-14 років. Якщо батькам не вдалося їх помітити і зупинити, то симптоми повільно наростають.
- Хвороблива увага до своєї зовнішності.
- Схильність один раз поїсти нормально, а потім голодувати тижнями.
- Схильність до ховання їжі. Щоб переконати родичів в тому, що хворий «їсть нормально», він може ховати або викидати свою порцію їжі.
- Зниження сексуального інтересу і потенції, яке є аналогом жіночої аменореї (відсутності місячних).
- Способи схуднення традиційні – відмова від їжі, надмірні фізичні вправи і блювота, клізми, колонотерапія. Однак хвороблива прихильність до блювоти зустрічається рідше, ніж у жінок.
- Невмотивована агресія. Грубе ставлення до близьких людей, особливо до батьків.
- Відмова фотографуватися. Хворі аргументують його тим, що на фотографіях їх «повнота» більш помітна.
- Іпохондрія. Чоловік надмірно турбується про своє здоров’я, підозрює у себе наявність серйозних хвороб. Природні відчуття (особливо почуття наповнення шлунку) здаються йому болючими.
- Зміни в зовнішності з’являються через кілька місяців – схуднення (до 50% маси тіла), сухість шкіри, випадіння волосся.
- Схильність до алкоголізму – спроба впоратися з переживаннями і заглушити думки про їжу і схуднення.
На перших порах схуднення викликає ейфорію. З’являється легкість і відчуття перемоги, коли вдалося приборкати апетит, що викликає глибоке задоволення у хворого. З часом апетит зникає, а ресурси організму виснажуються. На зміну бадьорості приходить дратівливість і хронічна втома. Змінюється спосіб мислення, формуються маячні ідеї, які не піддаються корекції. Тіло набуває хворобливу худорлявість, але чоловік продовжує сприймати себе товстим. Порушення живлення мозку позначається на здатності тверезо мислити й обробляти інформацію. Тривале утримання від їжі призводить до органічних уражень мозку.
Чоловіки з анорексією не сприймають свій стан, як проблему. Вони всіляко виправдовують голодування чищенням організму і прагненням до просвітління. За медичною допомогою частіше звертаються їхні родичі. Якщо цього вчасно не відбулося, то чоловік потрапляє до лікарні з кахексією (крайнім виснаженням) або в психіатричний стаціонар із загостренням психічної хвороби.
Лікування анорексії у чоловіків включає психотерапію, медикаментозне лікування та рефлексотерапію. У комплексі ці заходи призводять до одужання понад 80% хворих.
1. Психотерапія – обов’язкова складова лікування. Вона дозволяє виправити мислення хворого і допомагає усунути психологічні травми, що призвели до харчового розладу. При анорексії у чоловіків довели свою ефективність:
- психоаналіз;
- поведінкова терапія;
- сімейна психотерапія з родичами хворого.
2. Медикаментозне лікування. Лікарські препарати можуть призначатися тільки лікарем, а дозування залежить від вираженості симптомів хвороби.
Нейролептики – Клозапин, Оланзапін застосовують перші 6 місяців лікування. Вони сприяють набору маси тіла і зменшують маячні ідеї щодо повноти. Дозу препарату визначають індивідуально. Після досягнення лікувального ефекту її поступово зменшують. Якщо виникає загострення, то дозу збільшують до початкової.
Атипові нейролептики – Рисперидон, Риссет усувають негативні прояви хвороби, але не знижують працездатність, не заважають працювати і вчитися. Приймають препарати постійно або лише при виникненні симптомів хвороби. Лікування атиповими препаратами може тривати від 6 місяців до півтора років.
Вітамінні препарати. Вітаміни групи В нормалізують роботу нервової системи, допомагаючи викорінити першопричину хвороби. Вітаміни А і Е покращують вироблення гормонів, сприяють відновленню шкіри та її придатків, а також слизових оболонок внутрішніх органів.
3. Рефлексотерапія (голковколювання). Під час сеансів відбувається вплив на рефлекторні точки, що стимулює апетит і відновлює порушений обмін речовин.
4. Тренінги з організації здорового харчування. Спеціальні навчальні програми допоможуть хворому скласти меню таким чином, щоб в організм надходили всі поживні речовини, і не виникало дискомфорту.
5. Внутрішньовенне харчування або введення їжі через зонд. Ці методи застосовуються при крайньому ступені виснаження у хворих, що категорично відмовляються від їжі.
21.01.2016 ufmm
Приблизно кожен четвертий хворий на анорексію – це чоловік. Проте точна статистика залишається невідомою, так як сильна стать рідше звертається за допомогою до лікарів.
До анорексії схильні 2 типу чоловіків. Перші мали зайву вагу і страждали від насмішок оточуючих. Другі відрізнялися маленьким ростом і недорозвиненістю м’язової системи, патологією системи травлення.
Анорексія у чоловіків має свої особливості:
- Анорексія у чоловіків часто пов’язана з різними психічними розладами – шизофренію, неврозами.
- Чоловіки не розповідають про своє прагнення схуднути. Вони більш потайливі, на відміну від жінок, які постійно обговорюють способи схуднення.
- Чоловіки більш цілеспрямовані, вони твердо дотримуються даного собі слова відмовитися від певних продуктів. У них рідше відбуваються харчові зриви.
- Великий відсоток хворих чоловіків відмовляються від їжі з ідейних причин. Вони прихильники очищення організму, сироїдства, веганства або інших систем харчування.
- Анорексією страждають не тільки юнаки, які прагнуть відповідати стандартам краси, а й чоловіки старше 40-ка, що захоплюються методиками очищення організму і різними духовними практиками. Від них часто можна почути фрази, що «їжа – перешкода душевному розвитку», «відмова від їжі продовжує життя і очищає дух».
- У характері хворих переважають астенічні і шизоїдні риси, на відміну від жінок, для яких характерні істеричні риси.
- Маячні ідеї про уявну повноту іноді служать для чоловіка відволікаючим чинником. При цьому він схильний не помічати реальних фізичних недоліків, що спотворюють його зовнішність.
Фактори, що провокують анорексію у чоловіків
- Виховання в неповній сім’ї в атмосфері надмірної опіки з боку матері. Хлопчик боїться, що з набором ваги він подорослішає і втратить любов рідних. Залишаючись худим, він намагається уникнути відповідальності і тягот дорослого життя. Такі чоловіки продовжують жити з батьками і в зрілому віці.
- Критичні висловлювання з боку оточуючих щодо зайвої ваги. Це може стати причиною психологічної травми.
- Заняття певними видами спорту, що вимагають жорсткого контролю над масою тіла – спортивними танцями, балетом, бігом, стрибками, фігурним катанням.
- Професії, пов’язані з шоу-бізнесом – співаки, актори, манекенники. Люди, зайняті в цих професіях, іноді приділяють надмірну увагу своїй зовнішності, що викликає думки про власну недосконалість і зайву вагу.
- Самопокарання. Юнаки та чоловіки доводять себе до виснаження, зменшуючи відчуття провини за невиявлення агресії до батька чи заборонений сексуальний потяг.
- Шизофренія у одного з батьків, схильність до якої передається у спадок. Високий ризик нервової анорексії у юнаків, чиї батьки страждали на анорексію, фобію, тривожну депресію, психози.
- Гомосексуалізм. У спеціалізованих виданнях створюється культ худих чоловічих тіл, що спонукає юнаків до відмови від їжі.
Прояви анорексії у чоловіків і у жінок багато в чому схожі. У 70% хворих старт захворювання відбувається у віці 10-14 років. Якщо батькам не вдалося їх помітити і зупинити, то симптоми повільно наростають.
- Хвороблива увага до своєї зовнішності.
- Схильність один раз поїсти нормально, а потім голодувати тижнями.
- Схильність до ховання їжі. Щоб переконати родичів в тому, що хворий «їсть нормально», він може ховати або викидати свою порцію їжі.
- Зниження сексуального інтересу і потенції, яке є аналогом жіночої аменореї (відсутності місячних).
- Способи схуднення традиційні – відмова від їжі, надмірні фізичні вправи і блювота, клізми, колонотерапія. Однак хвороблива прихильність до блювоти зустрічається рідше, ніж у жінок.
- Невмотивована агресія. Грубе ставлення до близьких людей, особливо до батьків.
- Відмова фотографуватися. Хворі аргументують його тим, що на фотографіях їх «повнота» більш помітна.
- Іпохондрія. Чоловік надмірно турбується про своє здоров’я, підозрює у себе наявність серйозних хвороб. Природні відчуття (особливо почуття наповнення шлунку) здаються йому болючими.
- Зміни в зовнішності з’являються через кілька місяців – схуднення (до 50% маси тіла), сухість шкіри, випадіння волосся.
- Схильність до алкоголізму – спроба впоратися з переживаннями і заглушити думки про їжу і схуднення.
На перших порах схуднення викликає ейфорію. З’являється легкість і відчуття перемоги, коли вдалося приборкати апетит, що викликає глибоке задоволення у хворого. З часом апетит зникає, а ресурси організму виснажуються. На зміну бадьорості приходить дратівливість і хронічна втома. Змінюється спосіб мислення, формуються маячні ідеї, які не піддаються корекції. Тіло набуває хворобливу худорлявість, але чоловік продовжує сприймати себе товстим. Порушення живлення мозку позначається на здатності тверезо мислити й обробляти інформацію. Тривале утримання від їжі призводить до органічних уражень мозку.
Чоловіки з анорексією не сприймають свій стан, як проблему. Вони всіляко виправдовують голодування чищенням організму і прагненням до просвітління. За медичною допомогою частіше звертаються їхні родичі. Якщо цього вчасно не відбулося, то чоловік потрапляє до лікарні з кахексією (крайнім виснаженням) або в психіатричний стаціонар із загостренням психічної хвороби.
Лікування анорексії у чоловіків включає психотерапію, медикаментозне лікування та рефлексотерапію. У комплексі ці заходи призводять до одужання понад 80% хворих.
1. Психотерапія – обов’язкова складова лікування. Вона дозволяє виправити мислення хворого і допомагає усунути психологічні травми, що призвели до харчового розладу. При анорексії у чоловіків довели свою ефективність:
- психоаналіз;
- поведінкова терапія;
- сімейна психотерапія з родичами хворого.
2. Медикаментозне лікування. Лікарські препарати можуть призначатися тільки лікарем, а дозування залежить від вираженості симптомів хвороби.
Нейролептики – Клозапин, Оланзапін застосовують перші 6 місяців лікування. Вони сприяють набору маси тіла і зменшують маячні ідеї щодо повноти. Дозу препарату визначають індивідуально. Після досягнення лікувального ефекту її поступово зменшують. Якщо виникає загострення, то дозу збільшують до початкової.
Атипові нейролептики – Рисперидон, Риссет усувають негативні прояви хвороби, але не знижують працездатність, не заважають працювати і вчитися. Приймають препарати постійно або лише при виникненні симптомів хвороби. Лікування атиповими препаратами може тривати від 6 місяців до півтора років.
Вітамінні препарати. Вітаміни групи В нормалізують роботу нервової системи, допомагаючи викорінити першопричину хвороби. Вітаміни А і Е покращують вироблення гормонів, сприяють відновленню шкіри та її придатків, а також слизових оболонок внутрішніх органів.
3. Рефлексотерапія (голковколювання). Під час сеансів відбувається вплив на рефлекторні точки, що стимулює апетит і відновлює порушений обмін речовин.
4. Тренінги з організації здорового харчування. Спеціальні навчальні програми допоможуть хворому скласти меню таким чином, щоб в організм надходили всі поживні речовини, і не виникало дискомфорту.
5. Внутрішньовенне харчування або введення їжі через зонд. Ці методи застосовуються при крайньому ступені виснаження у хворих, що категорично відмовляються від їжі.
