Найчастіше синдром подразненого кишечника зустрічається у людей від 20 до 45 років, проте хвороба цілком може розвинутися і в дитячому віці. У цих випадках клінічні прояви будуть не сильно відрізнятися від таких у дорослих, але з деякими особливостями.

У дітей можуть спостерігатися такі симптоми даного захворювання:

• Болі в животі. У дитячому віці вони зазвичай частіше й інтенсивніше, ніж у дорослих. Частково це пояснюється тим, що діти в цілому гірше переносять біль. У маленьких дітей, які не можуть поскаржитися на біль, симптом проявляється занепокоєнням, частим плачем, який посилюється при зміні положення. Зазвичай біль не має чіткої локалізації, так як вона викликана спазмом гладких м’язів кишечника, а не локальним запаленням очеревини.
• Порушення травлення. Як і у дорослих, вони можуть проявлятися тривалими періодами діареї (пронос) або констіпаціі (запор) або чергуванням цих симптомів. У маленьких дітей без медичної допомоги на тлі порушень травлення починають гірше засвоюватися поживні речовини. Через це дитина може відставати в рості і вазі. У дітей шкільного віку і старше це не так помітно через більш повільні темпи зростання.
• Метеоризм. Здуття живота через скупчення газів в цілому є поширеною проблемою у маленьких дітей. Їх кишечник більш чутливий до споживаної їжі. Відповідно, діти з синдромом подразненого кишечника змушені дотримуватися більш суворої дієти. Найчастіше синдром зустрічається у грудних дітей, яких з різних причин перевели з грудного вигодовування на штучне харчування.
• Часті позиви. Діти шкільного віку і старше часто скаржаться на позиви до спорожнення кишечника. При цьому саме спорожнення дає тимчасове полегшення, але почуття наповненості в животі зазвичай не проходить.
• Виділення слизу. Слизові виділення без домішок крові зустрічаються в основному у маленьких дітей. З віком кількість таких виділень зменшується.

Таким чином, прояви хвороби у дітей зазвичай інтенсивніше, ніж у дорослих. Утруднена і діагностика синдрому подразненого кишечника через широкі межі норми для різних вікових груп. Найчастіше синдром не діагностується правильно ні педіатрами, ні гастроентерологами. З віком завдяки змінам у будові зростаючих органів, «вдосконалення» нервової регуляції і стабілізації гормонального фону хвороба може пройти сама собою, без будь-якого лікування.

Відмінності в проявах хвороби і труднощі в діагностиці пояснюються наступними анатомічними і фізіологічними особливостями у дітей:

• неповний набір травних ферментів (через що не будь-їжа нормально перетравлюється в кишечнику);
• поступове розмноження мікрофлори в кишечнику (чим старша дитина, тим ближче склад її мікрофлори до нормальної);
• велика рухливість кишкових петель, ніж у дорослих;
• недостатній контроль нервової системи над м’язами кишечника;
• прискорене формування калових мас;
• менш інтенсивне утворення жовчі (жири перетравлюються гірше);
• частіше зустрічається харчова алергія;
• зростання і диференціювання клітин в органах прискорене;
• процес бродіння в кишечнику маленьких дітей має місце частіше, ніж у дорослих (через це накопичуються гази);
• більш висока чутливість до різних кишкових інфекцій;
• слабша фіксація слизової оболонки і підслизової основи в прямій кишці.

Все це пояснює деякі відмінності в клінічній картині синдрому подразненого кишечника. Проте, прогноз для дітей при даному захворюванні завжди залишається сприятливим. Будь-які ускладнення практично не зустрічаються, а хвороба сама поступово проходить. Затяжний перебіг (десятиліттями, до дорослого віку) зустрічається в основному при спробах самолікування або недотриманні дієти і інших розпоряджень лікаря. Тоді за роки порушень травлення можуть розвинутися найрізноманітніші проблеми. Постійний застій калових мас в організмі призводить до інтоксикації, проблемам з печінкою, шкірою, серцем і іншими внутрішніми органами.

21.09.2016 ufmm