Аутизм

Аутизм – це розлад психіки, для якого характерний дефіцит соціальної взаємодії. У дітей-аутистів виявляються довічні порушення в розвитку, які впливають на їх сприйняття і розуміння навколишнього світу.

Дитячий аутизм на сьогоднішній день зустрічається в 2 – 4 випадках на 100 000 дітей. У комбінації з розумовою відсталістю (атопічний аутизм) цифра зростає до 20 випадків на 100 000. Співвідношення хлопчиків і дівчаток при цій патології дорівнює 4 до 1.

Аутизм може зустрічатися в будь-якому віці. Залежно від віку змінюється і клінічна картина захворювання. Умовно розрізняють ранній дитячий аутизм (до 3 років), дитячий аутизм (з 3 років до 10 – 11 років) і підлітковий аутизм (у дітей старше 11 років).

З приводу стандартних класифікацій аутизму суперечки не вщухають досі. Згідно з міжнародною статистичною класифікацією хвороб, в тому числі і психічних, розрізняють дитячий аутизм, атопічний аутизм, синдром Ретта і синдром Аспергера. Згідно з останньою версією американської класифікації психічних хвороб розрізняють лише розлади аутистичного спектру. У ці розлади входить як ранній дитячий аутизм, так і атопічний.

Як правило, діагноз дитячого аутизму ставиться у віці 2,5 – 3 років. Саме в цей період найяскравіше проявляються мовні порушення, обмеженість в соціальному спілкуванні і замкнутість. Однак перші ознаки аутичної поведінки проявляються ще на першому році життя. Якщо дитина в сім’ї перша, то батьки, як правило, пізніше помічають його «несхожість» на однолітків. Найчастіше це стає явним, коли дитина йде в садок, тобто при спробі інтегруватися в суспільство. Однак ж якщо в родині є вже дитина, то, як правило, перші симптоми малюка-аутиста мама зауважує ще в перші місяці життя. У порівнянні зі старшим братом або сестрою дитина поводиться інакше, що відразу впадає в очі її батькам.

 



 

 

Вигляд дітей з аутизмом

Діти з аутизмом до року

Зовнішній вигляд немовляти відрізняється відсутністю посмішки, міміки та інших яскравих емоцій.
У порівнянні з іншими дітьми він не такий активний і не привертає до себе уваги. Його погляд часто зафіксований на якомусь предметі.

Малюк не тягнеться на руки, у нього відсутній комплекс пожвавлення. Він не копіює емоції – якщо йому посміхатися, не відповідає посмішкою, що зовсім не характерно для маленьких дітей. Він не жестикулює, не вказує на предмети, які йому необхідні. Малюк не лепече, як інші однорічні діти, не відгукується на своє ім’я. Немовля-аутист не створює проблем і справляє враження «дуже спокійної дитини». Протягом багатьох годин він грає сам собою без плачу, не проявляючи інтересу до оточуючих.

Вкрай рідко у дітей з аутизмом до року спостерігається відставання в рості і розвитку. У той же час при атиповому аутизмі (аутизм з розумовою відсталістю) дуже часто відзначаються супутні захворювання. Найчастіше, це конвульсивний синдром або навіть епілепсія. При цьому відзначається затримка нейропсихічного розвитку – дитина пізно починає сидіти, пізно робить перші кроки, відстає в масі і зростанні.

 

 

Діти з аутизмом від року до 3 років

 

Діти з аутизмом продовжують бути закритими в собі і неемоційними. Погано говорять, але частіше за все не говорять зовсім. У 15 – 18 місяців діти з аутизмом можуть припинити говорити зовсім. Помічається відсторонений погляд, дитина не дивиться в очі співрозмовнику. Дуже рано такі діти починають себе обслуговувати, тим самим забезпечуючи собі все більшу незалежність від навколишнього світу. Коли вони все-таки починають говорити, то оточуючі помічають, що себе вони називають в другому або третьому обличчі. Наприклад, «Олег хоче пити» або «Хочеш пити». На питання: «Чи хочеш ти пити?» Вони відповідають: «Він хоче пити». Розлад мови, що спостерігається у дітей раннього віку з аутизмом, проявляється в ехолалії. Вони повторюють уривки фраз або словосполучення, почуті з вуст інших людей. Часто спостерігаються вокальні тики, які проявляються в мимовільній вимові звуків, слів.

Діти починають ходити, і увагу батьків привертає їх хода. Часто спостерігається ходьба навшпиньки. У психомоторному плані діти з аутизмом можуть бути гіперактивними або гіпоактивними. Найчастіше спостерігається перший варіант. Діти знаходяться в постійному русі, але їх рухи при цьому стереотипні. Вони розгойдуються на стільці, здійснюють ритмічні рухи тулубом. Їх рухи одноманітні, механічні. При вивченні нового об’єкта (наприклад, якщо мама купила нову іграшку) вони ретельно обнюхують його, обмацують, трясуть, намагаючись витягти якісь звуки. Жести, які спостерігаються у дітей-аутистів, можуть бути дуже ексцентричними, незвичайними і форсованими.

У дитини до 3 років з аутизмом з’являються не зовсім звичайні заняття і захоплення. Часта гра з водою, включаючи і вимикаючи кран, або з вимикачем світла. Увагу родичів привертає той факт, що малюк дуже рідко плаче, навіть коли вдаряється дуже сильно. Рідко просить щось або пхикає. Дитина-аутист активно уникає суспільства інших дітей. На дитячих днях народження, ранках сидить один або ж тікає. Іноді в компанії інших дітей аутисти можуть ставати агресивними. Їх агресія, як правило, спрямована на себе, але також може і проектуватися на оточуючих.diti-z-autizmom-vid-roku-do-3-rokiv

Найчастіше такі діти справляють враження розбещених. Вони вибагливі в їжі, не уживаються з іншими дітьми, у них формується багато страхів. Найчастіше, це страх темряви, шумів (пилососа, дверного дзвінка), певного виду транспорту. У важких випадках діти з аутизмом бояться всього – виходити з дому, залишати свою кімнату, залишатися на самоті. Навіть при відсутності певних сформованих страхів, діти-аутисти завжди полохливі. Їх лякливість проектується на навколишній світ, оскільки він для них невідомий. Страх перед цим невідомим світом є головною емоцією дитини. Щоб протистояти зміні обстановки і обмежити страхи вони нерідко закочують істерики.

Зовні діти-аутисти виглядають дуже різноманітно. Прийнято вважати, що діти з аутизмом мають тонкі, промальовані риси обличчя, на якому рідко з’являються емоції. Однак це не завжди так. У дітей в ранньому віці може спостерігатися дуже активна міміка, незграбна розмашиста хода. Деякі дослідники говорять, що лицьова геометрія дітей-аутистів та інших дітей все ж відрізняється – у них ширше розставлені очі, нижня частина обличчя відносно коротка.

 

 

Діти дошкільного віку з аутизмом

 

У дітей цієї вікової групи на перший план виступають труднощі з соціальною адаптацією. Ці труднощі найбільш яскраво виражені, коли дитина йде в садок або підготовчу групу. Дитина дошкільного віку з аутизмом не проявляє інтересу до однолітків, їй не подобається нова обстановка. На такі зміни в своєму житті реагує бурхливим психомоторним збудженням. Основні зусилля дитини спрямовані на створення свого роду «панцира», в який можна сховатися, уникаючи зовнішнього світу.

Свої іграшки (якщо такі є) малюк починає розкладати в певному порядку, найчастіше за кольором або за розміром. Оточуючі помічають, що в порівнянні з іншими дітьми в кімнаті малюка-аутиста завжди певний уклад і порядок. Речі розкладені по своїх місцях і згруповані за певним принципом (колір, тип матеріалу). Звичка все і завжди знаходити на своїх місцях викликає у дитини почуття комфорту і захищеності.

Якщо аутист цієї вікової групи не був проконсультирован фахівцем, то він ще більше замикається в собі. Прогресують розлади мови. Порушити звичний уклад життя аутиста стає все складніше. Спроба вивести дитину на вулицю супроводжується бурхливою агресією. Лякливість і страхи можуть кристалізуватися в обсесивну поведінку, в ритуали. Це може бути періодичне миття рук, певні послідовності в їжі, в грі.

Частіше, ніж у інших дітей, у дітей-аутистів дошкільного віку відзначається гіперактивна поведінка. У психомоторному плані вони розгальмовані і дезорганізовані. Такі діти знаходяться в постійному русі, насилу можуть втриматися на одному місці. У них відзначаються труднощі з управлінням своїми рухами (диспраксія). Також у аутистів часто спостерігається компульсивна поведінка – вони навмисно виконують свої дії за певними правилами, навіть якщо ці правила йдуть врозріз з соціальними нормами.

Набагато рідше діти можуть відрізнятися гіпоактивним рухом. При цьому у них може страждати дрібна моторика, що буде викликати труднощі в деяких рухах. Наприклад, дитина з аутизмом може зазнавати труднощів з зав’язуванням шнурків, з утримуванням олівця в руці.

 

 

Діти старше 6 років з аутизмом

 

Школярі-аутисти можуть відвідувати як спеціалізовані навчальні заклади, так і школи широкого профілю. Якщо у дитини не відзначаються розлади в інтелектуальній сфері та вона справляється з навчанням, то спостерігається вибірковість її улюблених предметів. Як правило, це захоплення малюванням, музикою, математикою. Однак навіть при середньому інтелекті у дітей спостерігається дефіцит уваги. Вони насилу концентруються на завданнях, але при цьому максимально зосереджені на своїх заняттях. Частіше ніж у інших, у аутистів спостерігаються труднощі з читанням (дислексія).

У той же час в одному з десяти випадків, діти шкільного віку з аутизмом демонструють незвичайні інтелектуальні здібності. Це можуть бути таланти в музиці, мистецтві чи унікальна пам’ять. В одному відсотку випадків у аутистів спостерігається синдром саванта, при якому відзначаються видатні здібності в декількох областях знань.

Діти шкільного віку з аутизмом, у яких відзначається зниження інтелекту або значний відхід у себе, займаються за спеціалізованими програмами. На першому місці в цьому віці відзначаються мовні розлади і соціальна дезадаптація. До розмов дитина може вдаватися лише в разі гострої необхідності з метою повідомити про свої потреби. Однак і цього аутист намагається уникати, почавши себе обслуговувати дуже рано. Чим гірше розвинене мовне спілкування у дітей, тим частіше вони проявляють агресію.

Відхилення в харчовій поведінці можуть набувати характеру серйозних порушень аж до відмови від їжі. У легких випадках трапеза супроводжується ритуалами – вживання їжі в певному порядку, в певні години. Вибірковість окремих страв проводиться не за смаковим критерієм, а за кольором або за формою страви. Для дітей-аутистів велике значення має, як виглядає їжа.

Якщо діагноз аутизм був поставлений на ранньому етапі і було вжито заходів лікування, то багато дітей можуть непогано адаптуватися. Деякі з них закінчують загальноосвітні навчальні заклади, освоюють професії. Найкраще адаптуються діти з мінімальними мовними й інтелектуальними розладами.


 

 

 

Тест на схильність до аутизму

 

Інститути дитячої охорони здоров’я радять батькам спостерігати за поведінкою малюка з моменту його народження і при виявленні невідповідностей звертатися до дитячих фахівцях.

Відхиленнями в дитячому розвитку з народження до півторарічного віку є відсутність наступних поведінкових факторів:

  • посмішки або спроби висловити радісні емоції;
  • відповідна реакція на посмішку, міміку, звуки дорослих;
  • спроби встановити зоровий контакт з матір’ю під час годування, або оточуючими дитину людьми;
  • реакція на власне ім’я або на знайомий голос;
  • жестикуляція, розмахування руками;
  • використання пальців для вказівки на предмети, що цікавлять дитину;
  • спроби почати розмовляти;
  • прохання взяти його на руки;
  • радість від перебування на руках.

При виявленні навіть одного з перерахованих вище відхилень батькам слід звернутися до лікаря. Однією з ознак аутизму є сверхсильна прихильність до одного з членів сім’ї, найчастіше – матері. Зовні дитина не демонструє своє обожнювання. Але при виникненні загрози переривання зв’язку діти з аутизмом можуть відмовлятися від їжі, у них виникає блювання або піднімається температура.

До лікаря необхідно звертатися при перших же підозрах на елементи аутизму у дитини. Спеціаліст, перш ніж протестувати дитину, спостерігає за його поведінкою. Нерідко діагноз аутизму не складає труднощів (присутні стереотипии, відсутній контакт з оточенням). У той же час постановка діагнозу вимагає ретельного збору історії хвороби дитини. Лікаря привертають деталі про те, як ріс і розвивався малюк в перші місяці життя, коли з’явилися перші занепокоєння матері і з чим вони пов’язані.

Найчастіше перед приходом до дитячого психіатра або психолога батьки вже відвідували лікарів, підозрюючи дитину в глухоті або німоті. Лікар уточнює, коли дитина перестала говорити і чим це було викликано. Відмінністю мутизма (відсутність мовлення) при аутизмі від іншої патології є те, що при аутизмі спочатку дитина починає говорити. Деякі діти починають говорити навіть раніше, ніж їх однолітки. Далі лікар запитує про поведінку дитини вдома і в дитячому саду, про його контакти з іншими дітьми.

Паралельно проводиться спостереження за пацієнтом – як дитина поводиться на прийомі у лікаря, як орієнтується в розмові, чи дивиться в очі. На відсутність контакту може вказувати той факт, що дитина не дає предмети в руки, а кидає їх на підлогу. Гіперактивна, стереотипна поведінка говорить на користь аутизму. Якщо дитина розмовляє, то звертається увага на його мову – чи є в ній повторення слів (ехолалії), переважає чи монотонність або, навпаки, химерність.

Далі лікар може порекомендувати тестування на схильність до аутизму у фахівця, який займається проблемами аутизму. На підставі спостереження за дитиною, аналізу його комунікації та результатів тестування може бути поставлений діагноз.

08.11.2016
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 оцінок, в середньому: 0 з 5)