Діагностика отомікоза
Для діагностики грибкового захворювання вуха необхідно проведення комплексних лабораторних методів дослідження. Не менш важливим моментом для постановки правильного діагнозу є правильно зібраний анамнез (опитування пацієнта про історію хвороби) і ретельний огляд. Отомікоз слід відрізняти від таких захворювань як отит (алергічний, бактеріальний), екзема, новоутворення та інших запальних процесів зовнішнього вуха. Застосування комплексного підходу до діагностики дозволяє на ранніх етапах встановити грибкову інфекцію вуха і вибрати правильний алгоритм для проведення специфічної протигрибкової терапії.
Анамнез
Анамнез – це сукупність відомостей, які отримує лікар при опитуванні пацієнта. Опитування проводиться з метою виявлення скарг, а також з’ясування можливих причин справжнього захворювання і супутніх захворювань. При зборі анамнезу необхідно уточнити, як давно почалося захворювання, звернути увагу на особливості його перебігу. Важливо з’ясувати якщо у пацієнта раніше були грибкові інфекції вуха або інших органів, як вони протікали і скільки тривали по часу. Якщо грибкові інфекції спостерігалися раніше, тоді потрібно з’ясувати яке лікування проводилося (медикаментозне, фізіотерапевтичне) і наскільки воно було ефективним. Для визначення можливої причини виникнення отомікоза необхідно з’ясувати умови роботи і побуту хворого, наявність алергічних та інших захворювань (нещодавно перенесених або хронічних). Так як деякі групи лікарських засобів (антибіотики, гормональні препарати, цитостатики) є однією з можливих причин розвитку захворювання, лікар повинен уточнити у пацієнта, як давно був проведений курс лікування цими препаратами і скільки тривав.
Отоскопія
Отоскопія – метод дослідження, який передбачає огляд зовнішнього слухового проходу, барабанної перетинки, барабанної порожнини (при її розриві) за допомогою спеціальних інструментів. Для проведення отоскопії лікарю необхідні лобовий рефлектор (лобне дзеркало), набір вушних воронок і джерело світла або ж такий прилад як отоскоп. Отоскоп являє собою прилад, що складається з рукоятки і головки, забезпеченою збільшувальною лінзою і вбудованим джерелом світла, який дозволяє добре розглянути всі порожнини і важкодоступні місця вуха. Перед кожним оглядом на головку надаватися воронка необхідного розміру.
Перед початком отоскопії лікар повинен оглянути зовнішній слуховий прохід, щоб визначити його ширину і наявність видимих пошкоджень, сірчаних пробок. При наявності перешкод і неможливості ввести вушну воронку дослідження відкладають і проводять очистку зовнішнього слухового проходу.
Отоскопія проводиться в положенні пацієнта сидячи і займає всього кілька хвилин. Голова пацієнта при цьому повернута в бік, протилежний обстежуваному вуху. Джерело світла розташовується на рівні досліджуваного вуха. Однією рукою лікар відтягує вушну раковину догори і вкінці (для кращої візуалізації), а іншою (великим і вказівним пальцями) – фіксує вушну воронку або отоскоп, після чого починається огляд.
За допомогою отоскопії при отомікозв виявляється невелика набряклість, почервоніння шкіри зовнішнього слухового проходу (хрящової і кісткової частин). Звертають увагу на характер виділень з вуха, їх колір, кількість, консистенцію. При отомікозі, викликаному Аспергіллами може спостерігатися звуження слухового проходу, а також виділення у вигляді плівок і пробок чорного, коричневого або білого кольору. Грибкова інфекція вуха, спричинена грибами роду Пеніцилл, характеризується мізерним слизовим виділеннями, утворенням кірочок. Кандидозний отомікоз супроводжується сирнистим виділеннями з вуха, множинними ушкодженнями барабанної перетинки. Дані отоскопічної картини (різного ступеня вираженості) допомагають в постановці діагнозу і визначенні подальшої тактики.
Мікроскопічне дослідження виділень з вуха
Мікроскопічне дослідження виділень з вуха дозволяє визначити рід і вид гриба-збудника. Для збору біологічного матеріалу (виділення з вуха) використовується ложка Фолькмана (спеціальний інструмент). Патологічні виділення, як правило, збирають з глибини зовнішнього слухового проходу. Отриманий матеріал розміщують між двома стерильними стеклами і візуалізують під мікроскопом при різних збільшеннях. Також отриманий біологічний матеріал забарвлюють за спеціальною методикою і ще раз оглядають під мікроскопом. Спочатку огляд проводять під невеликим збільшенням для виявлення клітин-грибів, а потім при великому збільшенні, щоб визначити структурні особливості.
Підтвердженням кандидозного отомікоза є виявлення грибів в значній кількості з ознаками активного росту. Про активність захворювання судять за характером росту грибів. При повторному мікроскопічному дослідженні повинен бути виділений гриб одного і того ж виду в зростаючих кількостях.
Посів патологічного відокремлюваного з вуха на поживні середовища
Посів патологічного відокремлюваного з вуха являє собою дослідження, яке необхідно для визначення виду і роду грибка. Перед забором біологічного матеріалу необхідно припинити прийом деяких лікарських засобів (антибіотики, гормональні препарати). Також перед дослідженням не рекомендується проводити будь-які процедури по самостійному очищенню вух (миття, використання ватних паличок).
Для отримання виділень з вуха лікар використовує стерильний тампон, транспортне середовище (пробірки або спеціальні чаші) і шприц. Посів матеріалу здійснюють в три пробірки, в дев’ять посівних точок (на спеціальних чашах). Після цього посіви поміщають в спеціальний прилад, в якому підтримується постійна температура (термостат). В даному випадку на термостаті встановлюють температуру 27 – 30 градусів. Для підтвердження діагнозу через 6 – 7 днів у всіх посівних точках повинен спостерігатися суцільний ріст грибів, а в пробірках – однорідне зростання одних видів грибів. Для негативного результату характерним є нульове зростання небажаних мікроорганізмів. У нормі допускається наявність невеликої кількості мікроорганізмів, що мешкають на шкірі. Для точної діагностики необхідно проконсультуватися з лікарем (оториноларингологом).
Визначення чутливості грибів до протигрибкових препаратів
Дане дослідження проводиться для визначення протигрибкових препаратів, до яких чутливі виділені у пацієнта види грибів або для контролю ефективності проведеного лікування. Взяття матеріалу проводиться обов’язково до початку протигрибкової терапії або не раніше, ніж через два тижні після її закінчення. Після проведення посіву виділень з вуха на поживні середовища та виділення збудника отомікоза проводиться визначення його чутливості до лікарських препаратів на спеціальних анализаторах або методом серійних розведень. Метод серійних розведень полягає у внесенні однакової дози досліджуваних грибів в поживні середовища з різною концентрацією протигрибкових речовин. Після чого встановлюється мінімальна концентрація, при якій пригнічується ріст грибів. Вибір спектра протигрибкових препаратів залежить від виділеного збудника. Отримавши результати даного дослідження, лікар може призначити найбільш ефективне і адекватне лікування для кожного пацієнта.
26.01.2019 ufmm
Для діагностики грибкового захворювання вуха необхідно проведення комплексних лабораторних методів дослідження. Не менш важливим моментом для постановки правильного діагнозу є правильно зібраний анамнез (опитування пацієнта про історію хвороби) і ретельний огляд. Отомікоз слід відрізняти від таких захворювань як отит (алергічний, бактеріальний), екзема, новоутворення та інших запальних процесів зовнішнього вуха. Застосування комплексного підходу до діагностики дозволяє на ранніх етапах встановити грибкову інфекцію вуха і вибрати правильний алгоритм для проведення специфічної протигрибкової терапії.
Анамнез
Анамнез – це сукупність відомостей, які отримує лікар при опитуванні пацієнта. Опитування проводиться з метою виявлення скарг, а також з’ясування можливих причин справжнього захворювання і супутніх захворювань. При зборі анамнезу необхідно уточнити, як давно почалося захворювання, звернути увагу на особливості його перебігу. Важливо з’ясувати якщо у пацієнта раніше були грибкові інфекції вуха або інших органів, як вони протікали і скільки тривали по часу. Якщо грибкові інфекції спостерігалися раніше, тоді потрібно з’ясувати яке лікування проводилося (медикаментозне, фізіотерапевтичне) і наскільки воно було ефективним. Для визначення можливої причини виникнення отомікоза необхідно з’ясувати умови роботи і побуту хворого, наявність алергічних та інших захворювань (нещодавно перенесених або хронічних). Так як деякі групи лікарських засобів (антибіотики, гормональні препарати, цитостатики) є однією з можливих причин розвитку захворювання, лікар повинен уточнити у пацієнта, як давно був проведений курс лікування цими препаратами і скільки тривав.
Отоскопія
Отоскопія – метод дослідження, який передбачає огляд зовнішнього слухового проходу, барабанної перетинки, барабанної порожнини (при її розриві) за допомогою спеціальних інструментів. Для проведення отоскопії лікарю необхідні лобовий рефлектор (лобне дзеркало), набір вушних воронок і джерело світла або ж такий прилад як отоскоп. Отоскоп являє собою прилад, що складається з рукоятки і головки, забезпеченою збільшувальною лінзою і вбудованим джерелом світла, який дозволяє добре розглянути всі порожнини і важкодоступні місця вуха. Перед кожним оглядом на головку надаватися воронка необхідного розміру.
Перед початком отоскопії лікар повинен оглянути зовнішній слуховий прохід, щоб визначити його ширину і наявність видимих пошкоджень, сірчаних пробок. При наявності перешкод і неможливості ввести вушну воронку дослідження відкладають і проводять очистку зовнішнього слухового проходу.
Отоскопія проводиться в положенні пацієнта сидячи і займає всього кілька хвилин. Голова пацієнта при цьому повернута в бік, протилежний обстежуваному вуху. Джерело світла розташовується на рівні досліджуваного вуха. Однією рукою лікар відтягує вушну раковину догори і вкінці (для кращої візуалізації), а іншою (великим і вказівним пальцями) – фіксує вушну воронку або отоскоп, після чого починається огляд.
За допомогою отоскопії при отомікозв виявляється невелика набряклість, почервоніння шкіри зовнішнього слухового проходу (хрящової і кісткової частин). Звертають увагу на характер виділень з вуха, їх колір, кількість, консистенцію. При отомікозі, викликаному Аспергіллами може спостерігатися звуження слухового проходу, а також виділення у вигляді плівок і пробок чорного, коричневого або білого кольору. Грибкова інфекція вуха, спричинена грибами роду Пеніцилл, характеризується мізерним слизовим виділеннями, утворенням кірочок. Кандидозний отомікоз супроводжується сирнистим виділеннями з вуха, множинними ушкодженнями барабанної перетинки. Дані отоскопічної картини (різного ступеня вираженості) допомагають в постановці діагнозу і визначенні подальшої тактики.
Мікроскопічне дослідження виділень з вуха
Мікроскопічне дослідження виділень з вуха дозволяє визначити рід і вид гриба-збудника. Для збору біологічного матеріалу (виділення з вуха) використовується ложка Фолькмана (спеціальний інструмент). Патологічні виділення, як правило, збирають з глибини зовнішнього слухового проходу. Отриманий матеріал розміщують між двома стерильними стеклами і візуалізують під мікроскопом при різних збільшеннях. Також отриманий біологічний матеріал забарвлюють за спеціальною методикою і ще раз оглядають під мікроскопом. Спочатку огляд проводять під невеликим збільшенням для виявлення клітин-грибів, а потім при великому збільшенні, щоб визначити структурні особливості.
Підтвердженням кандидозного отомікоза є виявлення грибів в значній кількості з ознаками активного росту. Про активність захворювання судять за характером росту грибів. При повторному мікроскопічному дослідженні повинен бути виділений гриб одного і того ж виду в зростаючих кількостях.
Посів патологічного відокремлюваного з вуха на поживні середовища
Посів патологічного відокремлюваного з вуха являє собою дослідження, яке необхідно для визначення виду і роду грибка. Перед забором біологічного матеріалу необхідно припинити прийом деяких лікарських засобів (антибіотики, гормональні препарати). Також перед дослідженням не рекомендується проводити будь-які процедури по самостійному очищенню вух (миття, використання ватних паличок).
Для отримання виділень з вуха лікар використовує стерильний тампон, транспортне середовище (пробірки або спеціальні чаші) і шприц. Посів матеріалу здійснюють в три пробірки, в дев’ять посівних точок (на спеціальних чашах). Після цього посіви поміщають в спеціальний прилад, в якому підтримується постійна температура (термостат). В даному випадку на термостаті встановлюють температуру 27 – 30 градусів. Для підтвердження діагнозу через 6 – 7 днів у всіх посівних точках повинен спостерігатися суцільний ріст грибів, а в пробірках – однорідне зростання одних видів грибів. Для негативного результату характерним є нульове зростання небажаних мікроорганізмів. У нормі допускається наявність невеликої кількості мікроорганізмів, що мешкають на шкірі. Для точної діагностики необхідно проконсультуватися з лікарем (оториноларингологом).
Визначення чутливості грибів до протигрибкових препаратів
Дане дослідження проводиться для визначення протигрибкових препаратів, до яких чутливі виділені у пацієнта види грибів або для контролю ефективності проведеного лікування. Взяття матеріалу проводиться обов’язково до початку протигрибкової терапії або не раніше, ніж через два тижні після її закінчення. Після проведення посіву виділень з вуха на поживні середовища та виділення збудника отомікоза проводиться визначення його чутливості до лікарських препаратів на спеціальних анализаторах або методом серійних розведень. Метод серійних розведень полягає у внесенні однакової дози досліджуваних грибів в поживні середовища з різною концентрацією протигрибкових речовин. Після чого встановлюється мінімальна концентрація, при якій пригнічується ріст грибів. Вибір спектра протигрибкових препаратів залежить від виділеного збудника. Отримавши результати даного дослідження, лікар може призначити найбільш ефективне і адекватне лікування для кожного пацієнта.
