Таласемія

10.01.2016 0

Таласемія – група захворювань крові, що характеризуються генетично обумовленим порушенням утворення одного або декількох ланцюгів гемоглобіну в еритроцитах. Це призводить до утворення маленьких, функціонально неспроможних еритроцитів, що мають форму мішені, що є характерною особливість даного захворювання.

Основною функцією еритроцитів є доставка кисню до всіх органів і тканин, причому головну роль у цьому процесі відіграє саме гемоглобін. При таласемії ця функція порушується, в результаті чого всі тканини організму починають відчувати кисневе голодування, що й обумовлює основні клінічні прояви захворювання.

Батьківщиною таласемії вважаються країни Африки і Південно-Східної Азії, де частота захворювання складає від 2 до 25%. Однак на сьогоднішній день ця недуга зустрічається у всіх країнах світу, що обумовлено, головним чином, високим рівнем міграції населення. Чоловіки і жінки хворіють однаково часто.


 

 

Що таке таласемія

Таласемія характеризується порушенням синтезу одного або декількох глобінових ланцюгів, в результаті чого порушується процес утворення гемоглобіну і функція еритроцитів.

Види талассемий
Розрізняють декілька видів таласемії, залежно від того, синтез яких з гемоглобінових ланцюгів порушений. Це, у свою чергу, визначається хромосомою, в якій розташований мутантний ген.

Залежно від розташування генетичної мутації розрізняють:

  • А-таласемії;
  • B-таласемії;
  • AB-таласемії.

А-таласемії

Характеризуються дефектом одного або декількох генів, розташованих в 16 парі хромосом і відповідальних за синтез а-ланцюгів глобіну. При даній формі захворювання b-ланцюга глобіну утворюються з нормальною швидкістю і в нормальній кількості. Проте синтез a-ланцюгів порушений, через що неможливо утворення нормального глобінового комплексу (що складається з двох а-ланцюгів і двох b-ланцюгів). Утворений при цьому гемоглобін складається повністю або майже повністю з b-ланцюгів і не здатний транспортувати гази в організмі.

Залежно від кількості мутантних генів розрізняють:
Безсимптомне носійство. Зустрічається при ураженні одного з чотирьох генів, відповідальних за утворення а-ланцюгів глобіну. Решта три гени працюють нормально, і утворюваних а-ланцюгів достатнє для синтезу нормального гемоглобіну. Клінічні прояви захворювання в даному випадку відсутні, проте існує невелика ймовірність народження дитини з таласемією у такої людини (якщо другий батько також буде носієм мутантного гена).
Мала а-таласемія. Характеризується дефектом двох генів, що кодують утворення а-ланцюгів глобіну. У цьому випадку а-ланцюжки утворюються в недостатній кількості, тому утворення нормального гемоглобіну обмежено. Клінічні прояви слабо виражені і рідко вимагають медичного втручання, проте ризик народження дитини з таласемією підвищений.
Гемоглобінопатія Н. Важка форма захворювання, що характеризується ураженням трьох генів з чотирьох. Ланцюги а-глобіну утворюються в незначних кількостях, тому майже весь гемоглобін еритроцитів складається з чотирьох b-ланцюгів. Захворювання характеризується тривалим і важким перебігом і без відповідного лікування швидко призводить до смертельного результату.
Внутрішньоутробна водянка. Характеризується пошкодженням всіх генів, відповідальних за утворення а-ланцюгів глобіну. При даній формі захворювання загибель плода відбувається у внутрішньоутробному періоді або відразу після народження.

B-таласемії

Дана група захворювань зустрічається набагато частіше, ніж а-таласемії. Принцип виникнення такий же, тільки дефектний ген розташовується в 11 парі хромосом, що призводить до зменшення кількості синтезованих b-глобінових ланцюгів.

У результаті утворюється нестабільний гемоглобіновий комплекс, що складається тільки з а-ланцюгів. Він швидко піддається руйнуванню, що призводить до руйнування клітин які його містять(еритробластів в червоному кістковому мозку або еритроцитів у периферичній крові).

Залежно від кількості мутантних генів розрізняють:
Велику таласемію (анемію Кулі). Важка форма захворювання, що характеризується пошкодженням обох генів, що кодують утворення b-ланцюгів глобіну.
Проміжну таласемію. Характеризується мутацією одного або обох генів, проте утворюване при цьому b-глобінових ланцюгів достатньо для синтезу певної кількості нормального гемоглобіну. Клінічна картина захворювання в даному випадку менш виражена.
Малу b-таласемію. Характеризується мутацією одного гена, що призводить до незначного зниження кількості утворених b-ланцюгів глобіну. Захворювання протікає без клінічних проявів.

AB-таласемія

Вкрай рідкісна форма таласемії, при якій порушується синтез як а-, так і b-ланцюгів глобіну. Гемоглобін в еритроцитах не утворюється, в результаті чого вони не здатні транспортувати кисень в організмі. Дана форма захворювання несумісна з життям і характеризується внутрішньоутробної загибеллю плоду.

Зміни в організмі при таласемії
Незалежно від форми та виду таласемії патологічні процеси, що відбуваються в організмі людини при даному захворюванні, схожі.

Патологічні процеси при таласемії характеризуються:
Порушенням утворення еритроцитів. У результаті недостатньої кількості нормального гемоглобіну утворюються маленькі еритроцити (менше 7 мікрометрів в діаметрі). Вміщені в них ланцюги глобіну розміщені в центрі клітини і не беруть участь у транспорті кисню.
Посиленим руйнуванням еритроцитів. В результаті надмірного утворення вільних глобінових ланцюгів (а-ланцюгів при b-таласемії і b-ланцюгів при а-таласемії) відбувається їх внутрішньоклітинна агрегація (склеювання). Утворені комплекси прикріплюються до внутрішньої поверхні еритроцитів, що призводить до деформації клітин і передчасного їх руйнування (безпосередньо в судинному руслі або в селезінці).
Збільшенням продукції еритропоетину нирками. Ця компенсаторна реакція організму спрямована на усунення гіпоксії, яка розвивається в результаті зменшення кількості нормальних еритроцитів у крові. Еритропоетин стимулює розростання костномозкової тканини в губчастих і трубчастих кістках (що призводить до їх деформації), а також призводить до появи екстрамедулярних (поза кісткового мозку) вогнищ кровотворення – в печінці і в селезінці.
Надлишковим накопиченням заліза в організмі. У нормальних умовах залізо (всмоктується в кишечнику, або що утворюється в процесі розпаду еритроцитів) зв’язується з активними центрами на поверхні трансферину – особливого білка, який здійснює транспорт даного мікроелемента до всіх органів. Основним органом-депо заліза в організмі є печінка. У клітинах печінки міститься інша речовина білкової природи – феритин (в менших кількостях дана речовина міститься в крові, в клітинах селезінки, слизової оболонки тонкого кишечника і плаценти при вагітності). Ферритин має здатність зв’язувати вільне залізо (яке є токсичним для організму) і запасати його в нетоксичної формі. Утворення даного білка відбувається в печінці і контролюється кількістю заліза в організмі – чим його більше, тим більше феритину синтезується.

Описані компенсаторні механізми спрямовані на запобігання підвищення концентрації вільного заліза в циркулюючої крові і в різних органах. Однак при таласемії швидкість всмоктування заліза з кишечнику підвищена в кілька разів, що посилюється надходженням великої кількості даного мікроелемента при переливанні крові (використовуються в лікуванні таласемії). У результаті відбувається перенасичення трансферину і феритину залізом, після чого в організмі починає накопичуватися токсична форма вільного заліза, яка пошкоджує мембрани клітин і яка веде до їх загибелі.


Причини таласемії

Як говорилося раніше, виникнення таласемії обумовлено генетично. Дане захворювання успадковується за аутосомно-рецесивним типом. Це означає, що у дитини воно буде проявлятися тільки в тому випадку, якщо він успадкує мутантні гени від обох батьків.

Якщо ж дитина отримала тільки один мутантний ген (тільки від батька чи тільки від матері), то він може стати носієм даного захворювання. Клінічні прояви в цьому випадку або зовсім відсутні, або виражені незначно, однак імовірність того, що його діти будуть страждати талассеміею, становить від 25 до 50%.

Виявити першопричину захворювання на сьогоднішній день не вдалося, незважаючи на численні дослідження в даній області. Виділяють певні фактори зовнішнього середовища, які можуть сприяти виникненню пошкоджень на рівні генетичного апарату, проте вони неспецифічні і можуть викликати мутації в різних генах, обумовлюючи появу різних генетичних захворювань.

Факторами, які можуть призвести до генетичних мутацій, є:таласемія
Іонізуюча радіація. Являє собою потік радіоактивних частинок, які, проходячи через тканини організму, надають шкідливу дію на генетичний апарат клітин, що призводить до виникнення безлічі мутацій. Значення має як загальний радіаційний фон (може бути підвищений в зонах вибуху атомних бомб, поблизу аварій на атомних електростанціях), так і інтенсивний періодичний вплив радіації (при частих рентгенологічних дослідженнях або при радіотерапії пухлинних захворювань).
Хімічні мутагени. Мутагеном називається речовина, яка при взаємодії з організмом впливає на генетичний апарат клітин, сприяючи виникненню різних мутацій. Велика кількість мутагенів виділяється в різних областях промисловості (при видобутку нафти, вугілля і т. д.) І в повсякденному житті (наприклад, бензол, що входить до складу бензину).
Лікарські засоби. В основному протипухлинні (цитостатичні), а також деякі інші медикаменти (наприклад, колхіцин) володіють мутагенною активністю, у зв’язку з чим їх застосування пов’язано з підвищеним ризиком виникнення різних генетичних мутацій.
Вірусні захворювання. Деякі віруси (кору, герпесу, грипу) можуть вплинути на генетичний апарат клітин людини. Вірус являє собою частинку ДНК. Потрапляючи в клітину, він впроваджується в її гени і змінює їх певним чином, в результаті чого клітина починає продукувати копії вірусу. Даний процес може супроводжуватися пошкодженням генетичного матеріалу клітини.
Куріння. Тютюновий дим, що вдихається при викурюванні сигарети, містить безліч хімічних сполук (бензол, фенол та інші), що володіють мутагенною активністю, тобто здатних викликати мутації на генному рівні. Мутагенного впливу даних речовин піддається як сам курець, так і оточуючі його люди, які вдихають тютюновий дим.
Алкогольні напої. Етиловий спирт, що входить до складу алкогольних напоїв, знижує стійкість клітин організму до дії різних мутагенів, підвищуючи ризик розвитку генетичних мутацій. Крім того, тривале застосування великих доз алкоголю супроводжується пригніченням захисних функцій організму (зокрема, протипухлинного імунітету, відповідального за виявлення та руйнування клітин з генетичними мутаціями).

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(2 голоси, в середньому: 5 з 5)