Кардіоміопатія. Симптоми, лiкування, профiлактика

19.12.2015 0

Кардіоміопатії являють собою велику групу захворювань, які ведуть до порушень роботи серцевого м’яза. Існує кілька типових механізмів ураження міокарда (власне, серцевого м’яза), які об’єднують ці патології. Розвиток хвороби відбувається на тлі різноманітних серцевих і позасерцевих порушень, тобто у кардіоміопатії можуть бути різні причини.

Спочатку в групу кардіоміопатій не включалися захворювання серця, супроводжувані ураженнями клапанів і коронарних судин (власних судин серця). Однак згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) в 1995 році даний термін слід застосовувати до всіх захворювань, які супроводжуються порушеннями роботи міокарда. Тим не менше, більшість експертів не включають сюди ішемічну хворобу серця, пороки клапанів, хронічну гіпертонію і деякі інші самостійні патології. Таким чином, питання про те, які саме захворювання слiд розумiти під терміном «кардіоміопатія», в даний час залишається відкритим.

Поширеність кардіоміопатії в сучасному світі досить висока. Навіть при виключенні вищевказаних патологій з цього поняття вона зустрічається в середньому у 2 – 3 чоловік з тисячі. Якщо ж враховувати епідеміологію ішемічної хвороби серця і пороки серцевих клапанів, поширеність даного захворювання зросте в кілька разів.



 

Симптоми кардіоміопатії

Практично всі симптоми, які спостерігаються у пацієнтів з кардіоміопатіями, не є специфічними для даної групи захворювань. Вони обумовлені правобічною або лівосторонньою серцевою недостатністю, які зустрічаються і при інших патологіях серця. Таким чином, у більшості пацієнтів спостерігаються лише загальні прояви хвороби, які вказують на проблеми з серцем і необхідність звернення до лікаря.
Типовими скаргами і симптомами при кардіоміопатіях різних видів є:

  • задишка;
  • кашель;
  • посилене серцебиття;
  • збліднення шкіри;
  • набряки;
  • помірні болі за грудиною;
  • збільшення печінки та селезінки;
  • запаморочення і непритомність;
  • підвищена стомлюваність.

 

Задишка
Даний симптом являє собою порушення дихання, іноді доходять до нападів ядухи. Напади можуть з’являтися на тлі фізичного навантаження, стресу, а на пізніх стадіях хвороби і без будь-яких зовнішніх впливів. Задишка пояснюється застоєм крові в малому колі кровообігу через лівосторонню серцеву недостатність. Ліві відділи серця не перекачують обсяг крові, і вона накопичується в судинах легенів.

Кашель
Механізм появи кашлю є таким же, як і у задишки. Він також характерний саме для кардіоміопатії з ураженням лівих відділів. Чим більше падає фракція серцевого викиду, тим більш частими і вираженими стають напади кашлю. При початку набряку легенів чутні також вологі хрипи і з’являється пінисте мокротиння. Ці симптоми говорять про скупчення рідини безпосередньо в порожнині альвеол (найдрібніші функціональні частинки легкого, де відбувається газообмін).

Посилене серцебиття
Посилене серцебиття є поширеною скаргою у пацієнтів з гіпертрофічною кардіоміопатією (рідше при інших видах цієї хвороби). У нормі людина в стані спокою не відчуває, як б’ється його серце. Однак якщо його збільшено або ритм скорочень не стабільний, це може проявитися посиленим серцебиттям, відчутним як на рівні грудної клітки, так і на рівні судин шиї або у верхній частині живота.

Збліднення шкіри
Збліднення шкіри і губ пояснюється зниженням фракції серцевого викиду. Насосна функція серця погіршується і до тканин не надходить достатня кількість крові. Першою ознакою цього і є блідість шкіри. Паралельно кінчики пальців і носа можуть холодiти або навіть синіти (акроціаноз).

Набряки
Набряки з’являються переважно на ногах. Вони характерні для кардіоміопатії з ураженням правих відділів серця. У цих випадках кров затримується не в малому, а у великому колі кровообігу. Під дією сили тяжіння вона спускається в нижні кінцівки, де відбувається її частковий вихід із судинного русла з утворенням набряків.

Помірні болі за грудиною
Такі болі з’являються найчастіше при гіпертрофічній кардіоміопатії, коли поступово розвивається відносна ішемія міокарда. Безпосередньо біль є наслідком кисневого голодування серцевого м’яза. На перших етапах хвороби вона з’являється після фізичного навантаження, коли потреба міокарда в кисні зростає.

Збільшення печінки і селезінки
Даний симптом пояснюється стазом крові у великому колі кровообігу. Він спостерігається при правобічній серцевій недостатності. Відбувається збільшення печінки та селезінки наступним чином. На тлі погіршення роботи правого передсердя або шлуночка венозна кров скупчується в широких порожнистих венах. Знову-таки, через дії сили тяжіння тиск в нижньої порожнистої вени більше, ніж у верхній. Збільшений тиск поширюється на найближчі судини, які впадають в цю вену. Цє воротна вена, що збирає кров з кишечника, печінки і селезінки. У міру посилення серцевої недостатності в системі ворітної вени скупчується все більше крові, що і веде до збільшення органів.

Запаморочення і непритомність
Дані симптоми вказують на кисневе голодування тканин головного мозку. Запаморочення може спостерігатися тривалий час, а ось стани непритомностi найчастіше виникають несподівано. Вони обумовлені різким падінням артеріального тиску, якщо серце різко припиняє перекачувати кров. Зазвичай це відбувається не стільки через кардіоміопатію, скільки через її ускладнення. Найчастіше непритомністю супроводжуються шлуночкові аритмії.

Підвищена стомлюваність
Даний симптом характерний практично для всіх серцевих захворювань, що супроводжуються зменшенням серцевого викиду. При цьому спостерігається кисневе голодування м’язів, що і пояснює їх слабкість і підвищену стомлюваність.


 

 

 

Лікування кардіоміопатії

Тактика лікування при кардіоміопатії повністю залежить від того, є патологія первинною або вторинною, а також від механізмів, які призвели до серцевої недостатності. При вторинних кардіоміопатіях лікування спрямоване на усунення первинного захворювання (наприклад, прийом протизапальних засобів та антибіотиків при інфекційних ураженнях міокарда). При первинних формах звертають увагу на компенсацію серцевої недостатності та відновлення функцій серця.

Таким чином, для початку лікування кардіоміопатії необхідна точна постановка діагнозу. Пацієнтів з підозрою на кардіоміопатію рекомендується госпіталізувати до остаточного його формулювання. Тим не менш, за відсутності виражених симптомів допускається діагностика і лікування в амбулаторних умовах (з періодичним відвідування лікаря-кардіолога або терапевта).

Лікування кардіоміопатії може вестися наступними способами:

  • медикаментозне лікування;
  • хірургічне лікування;
  • профілактика ускладнень.

 

Медикаментозне лікування кардіоміопатії

Медикаментозне або консервативне лікування грає найважливішу роль при лікуванні кардіоміопатії. За допомогою різних фармацевтичних препаратів лікарі намагаються відновити нормальні функції серця, і, насамперед, компенсувати серцеву недостатність. Одночасно ведеться так зване «розвантаження серця». Справа в тому, що навіть перекачування звичайного об’єму крові може бути проблемою для хворого серця. У цих цілях можуть використовуватися найрізноманітніші групи препаратів.

Препарати, що використовуються в лікуванні кардіоміопатій різних видів

  • Еналаприл Від 2,5 мг 2 рази на добу.
  • Раміприл Від 1,25 мг 1 раз на добу.
  • Периндоприл Від 2 мг 1 раз на добу.
  • Метопролол 50 – 100 мг 2 рази на добу.
  • Пропранолол 40 – 160 мг 2 – 3 рази на добу.
  • Верапаміл 40 – 160 мг 3 рази на добу.
  • Дилтіазем 90 мг 3 – 4 рази на добу.

За необхідності лікар може сильно змінювати дози вищеперелічених препаратів і додавати ліки з інших фармацевтичних груп. Наприклад, діуретики (сечогінні препарати) зменшують набряки при застійній серцевій недостатності і знімають перші ознаки набряку легенів. Антиагрегаційні препарати борються з утворенням тромбів і знижують вірогідність тромбоемболії. Серцеві глікозиди підсилюють серцеві скорочення, що компенсує порушення при дилатаційній кардіоміопатії. Єдиним правилом їх використання є обов’язкова консультація фахівця. Без неї високий ризик важких ускладнень і навіть смерті пацієнта.

 

Хірургічне лікування кардіоміопатії

Хірургічне лікування при кардіоміопатіях застосовується досить рідко. Зазвичай воно необхідно при вторинних формах цього захворювання для ліквідації причини, яка викликала проблему. Наприклад, при кардіоміопатіях на тлі вроджених вад серця часто потрібна операція по заміні клапанів серця. Доцільність хірургічного лікування в кожному конкретному випадку слід обговорити з лікарем.


 

 

Профілактика ускладнень кардіоміопатії

Нерідко складаються такі ситуації (особливо при первинних кардіоміопатіях), коли повноцінного лікування патології не існує. Тоді пацієнтові доводиться вчитися жити зі своєю хворобою. Насамперед, це передбачає зміну способу життя та усунення факторів, які можуть викликати ускладнення.

Профілактика ускладнень кардіоміопатії передбачає дотримання наступних правил:

  • Помірне фізичне навантаження. Повна відмова від занять спортом – не кращий вихід, оскільки рухи сприяють циркуляції крові і полегшують роботу серця. Однак важкі фізичні навантаження різко збільшують потребу міокарда в кисні і підвищують ризик ішемії.
  • Дотримання дієти. Дієта при кардіоміопатіях не відрізняється від такої при серцевій недостатності. Слід обмежити вживання тваринних жирів (вони сприяють розвитку атеросклерозу), солі (до 3 – 5 г на добу, для боротьби з набряками), алкоголю. Перехід на здорове харчування (кисломолочні продукти, овочі та фрукти) поліпшить самопочуття пацієнта в цілому і полегшить його стан. Іноді рекомендується консультація дієтолога для складання індивідуального меню з надходженням оптимальної кількості поживних речовин.
  • Відмова від куріння. Куріння веде до розвитку атеросклерозу і впливає на нервову систему, регулюючу роботу серця. При кардіоміопатiях це може спровокувати ішемію або напад аритмії.
  • Регулярне обстеження у кардіолога. Кардіоміопатії зазвичай прогресують з часом. У зв’язку з цим необхідно стежити за станом здоров’я і періодично проходити певні діагностичні процедури (ЕКГ, ЕхоКГ). Це дозволить вчасно внести зміни в курс лікування і запобігти ускладнення хвороби.

В цілому, можна сказати, що єдиного стандарту ведення хворих з кардіоміопатіями не існує. У кожному окремому випадку фахівець призначає курс лікування виходячи з конкретних симптомів і синдромів, присутніх у пацієнта.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(4 голоси, в середньому: 5 з 5)