Що таке післяродова депресія?
Післяпологовою депресію називають депресивний стан, який розвивається в перші дні і тижні після пологів у схильних до до подібної патології жінок.
Про високу ймовірність розвитку післяпологової депресії слід говорити, коли присутні фактори ризику з різних груп, такі як:
- генетичні (епізоди депресії у близьких родичів);
- акушерські (патологія вагітності та пологів);
- психологічні (підвищена вразливість, перенесені психологічні травми і депресивні стани);
- соціальні (відсутність чоловіка, конфлікти в родині, недолік підтримки з боку найближчого оточення);
- економічні (бідність або загроза зниження рівня матеріального добробуту після народження дитини).
Вважається, що основним механізмом розвитку післяпологової депресії є сильні коливання гормонального фону, а саме рівня естрогенів, прогестерону і пролактину в крові породіллі.
Дані коливання відбуваються на тлі сильного фізіологічного (ослаблення організму після вагітності і пологів) і психологічного стресу (хвилювання у зв’язку з народженням дитини) і, тому, викликають транзиторні (минущі) ознаки депресії більш ніж у половини породіль.
Більшість жінок відразу ж після пологів відчувають різкі перепади настрою, знижений рівень фізичної активності, погіршення апетиту і порушення сну. Багато породіллі, особливо первістки, відчувають підвищену тривожність, їх мучать побоювання, чи зможуть вони стати повноцінною мамою.
Транзиторні ознаки депресії вважаються фізіологічним явищем, коли вони не досягають значної глибини (жінки виконують свої обов’язки по догляду за дитиною, беруть участь в обговоренні сімейних проблем і т.п.) і повністю зникають в перші тижні після пологів.
Про післяпологову депресію кажуть в тих випадках, коли спостерігається хоча б один з наступних симптомів:
- емоційна пригніченість, порушення сну і апетиту зберігаються кілька тижнів після пологів;
- ознаки депресії досягають значної глибини (породілля не виконує свої обов’язки по відношенню до дитини, не бере участі в обговоренні сімейних проблем і т.п.);
- страхи набувають нав’язливого характеру, розвиваються ідеї провини перед дитиною, виникають суїцидальні наміри.
Післяпологова депресія може досягати різної глибини – від тривалого астенічного синдрому зі зниженим настроєм, порушеннями сну і апетиту до важких станів, які можуть перейти в гострий психоз або ендогенну депресію.
Для депресивних станів помірної глибини характерні різні фобії (страх раптової смерті дитини, страх втратити чоловіка, рідше страхи за своє здоров’я), які супроводжуються порушеннями сну і апетиту, а також поведінковими ексцесами.
При розвитку глибокої депресії, як правило, переважає негативна симптоматика – апатія, звуження кола інтересів. При цьому жінок турбує болісне відчуття нездатності відчувати любов до власної дитини, до чоловіка, до близьких родичів.
Нерідко виникають так звані контрастні нав’язливі ідеї, що супроводжуються страхом завдати шкоду дитині (вдарити ножем, облити окропом, скинути з балкона і т.п.). На цьому грунті розвиваються ідеї провини і гріховності, можлива поява суїцидальних думок.
Лікування післяпологової депресії залежить від її глибини: при транзиторних депресивних станах і легкого ступеня депресії призначають психотерапевтичні заходи (індивідуальна і сімейна психотерапія), при помірній післяпологовій депресії показана комбінація психотерапії та медикаментозної терапії. Важка післяпологова депресія нерідко стає показанням до госпіталізації в психіатричну клініку.
Профілактика післяпологової депресії включає відвідування курсів з підготовки до пологів та догляду за новонародженим. Жінкам, які мають схильність до розвитку післяпологової депресії, краще перебувати під наглядом психолога.
Помічено, що депресивні стани після пологів частіше розвиваються у недовірливих і «гіпервідповідальних», які тривалий час проводять на «маміних» форумах і за читанням відповідної літератури, вишукуючи симптоми неіснуючих захворювань у малюка і ознаки власної материнської неспроможності. Психологи стверджують, що найкраща профілактика післяпологової депресії – повноцінний відпочинок і спілкування з дитиною.
09.02.2016 ufmm
Післяпологовою депресію називають депресивний стан, який розвивається в перші дні і тижні після пологів у схильних до до подібної патології жінок.
Про високу ймовірність розвитку післяпологової депресії слід говорити, коли присутні фактори ризику з різних груп, такі як:
- генетичні (епізоди депресії у близьких родичів);
- акушерські (патологія вагітності та пологів);
- психологічні (підвищена вразливість, перенесені психологічні травми і депресивні стани);
- соціальні (відсутність чоловіка, конфлікти в родині, недолік підтримки з боку найближчого оточення);
- економічні (бідність або загроза зниження рівня матеріального добробуту після народження дитини).
Вважається, що основним механізмом розвитку післяпологової депресії є сильні коливання гормонального фону, а саме рівня естрогенів, прогестерону і пролактину в крові породіллі.
Дані коливання відбуваються на тлі сильного фізіологічного (ослаблення організму після вагітності і пологів) і психологічного стресу (хвилювання у зв’язку з народженням дитини) і, тому, викликають транзиторні (минущі) ознаки депресії більш ніж у половини породіль.
Більшість жінок відразу ж після пологів відчувають різкі перепади настрою, знижений рівень фізичної активності, погіршення апетиту і порушення сну. Багато породіллі, особливо первістки, відчувають підвищену тривожність, їх мучать побоювання, чи зможуть вони стати повноцінною мамою.
Транзиторні ознаки депресії вважаються фізіологічним явищем, коли вони не досягають значної глибини (жінки виконують свої обов’язки по догляду за дитиною, беруть участь в обговоренні сімейних проблем і т.п.) і повністю зникають в перші тижні після пологів.
Про післяпологову депресію кажуть в тих випадках, коли спостерігається хоча б один з наступних симптомів:
- емоційна пригніченість, порушення сну і апетиту зберігаються кілька тижнів після пологів;
- ознаки депресії досягають значної глибини (породілля не виконує свої обов’язки по відношенню до дитини, не бере участі в обговоренні сімейних проблем і т.п.);
- страхи набувають нав’язливого характеру, розвиваються ідеї провини перед дитиною, виникають суїцидальні наміри.
Післяпологова депресія може досягати різної глибини – від тривалого астенічного синдрому зі зниженим настроєм, порушеннями сну і апетиту до важких станів, які можуть перейти в гострий психоз або ендогенну депресію.
Для депресивних станів помірної глибини характерні різні фобії (страх раптової смерті дитини, страх втратити чоловіка, рідше страхи за своє здоров’я), які супроводжуються порушеннями сну і апетиту, а також поведінковими ексцесами.
При розвитку глибокої депресії, як правило, переважає негативна симптоматика – апатія, звуження кола інтересів. При цьому жінок турбує болісне відчуття нездатності відчувати любов до власної дитини, до чоловіка, до близьких родичів.
Нерідко виникають так звані контрастні нав’язливі ідеї, що супроводжуються страхом завдати шкоду дитині (вдарити ножем, облити окропом, скинути з балкона і т.п.). На цьому грунті розвиваються ідеї провини і гріховності, можлива поява суїцидальних думок.
Лікування післяпологової депресії залежить від її глибини: при транзиторних депресивних станах і легкого ступеня депресії призначають психотерапевтичні заходи (індивідуальна і сімейна психотерапія), при помірній післяпологовій депресії показана комбінація психотерапії та медикаментозної терапії. Важка післяпологова депресія нерідко стає показанням до госпіталізації в психіатричну клініку.
Профілактика післяпологової депресії включає відвідування курсів з підготовки до пологів та догляду за новонародженим. Жінкам, які мають схильність до розвитку післяпологової депресії, краще перебувати під наглядом психолога.
Помічено, що депресивні стани після пологів частіше розвиваються у недовірливих і «гіпервідповідальних», які тривалий час проводять на «маміних» форумах і за читанням відповідної літератури, вишукуючи симптоми неіснуючих захворювань у малюка і ознаки власної материнської неспроможності. Психологи стверджують, що найкраща профілактика післяпологової депресії – повноцінний відпочинок і спілкування з дитиною.
