Чоловіче безпліддя. Причини, лікування
За останні роки особливу значимість як медичну, так і соціальну, набуло порушення репродуктивної функції у чоловіків, що перебувають у шлюбі. Показники демографії в багатьох країнах свідчать про збільшення частоти безплідних станів чоловіків. Чоловіче безпліддя в світі досягає в середньому 30-50%.
Чоловіче безпліддя виникає в результаті різноманітних патологічних процесів в організмі, які несприятливо впливають на ендокринні залози, в тому числі і статеві. Негативний вплив цих процесів на ендокринні та статеві залози, центральну нервову систему, безпосереднє пошкодження статевих залоз призводять до змін дистрофічного характеру в насінних канальцях і тканинах яєчка. А адже саме чоловічі яєчка відповідальні за розвиток сперматозоїдів. Внаслідок порушень у розвитку сперматозоїдів, сперма стає неповноцінною, тобто є відхилення від норми. Сукупність усіх порушень сперми носить узагальнену назву патозооспермії.
Згідно з даними результатів досліджень ВООЗ, безпліддям страждають 10-15% подружніх пар. Причому в 5-15% випадків, при використанні рекомендованих методів обстеження, причини порушень репродуктивної функції виявити не вдається. Такі подружжя з діагнозом безпліддя неясного походження спрямовуються на тривалі повторні дослідження. Причому повторні обстеження розраховані на виключення помилок в попередніх дослідженнях, а в перспективі їм рекомендують різні методи допоміжних репродуктивних технологій – ЕКО, інсемінація спермою чоловіка, перенесення ембріона плюс ЕКО. Очевидно, що лікування безпліддя і народження дітей в такій ситуації розтягується на роки. Логічно припустити, що при відсутності точного діагнозу частота настання вагітності надзвичайно низька.
Багатопричинне чоловіче безпліддя, складність розвитку захворювання, складні механізми взаємодії чоловічих статевих залоз з іншими ендокринними органами і системами організму – всі ці фактори ускладнюють розробку відповідних методів лікування порушень нормального розвитку сперматозоїдів.
Причини розвитку чоловічого безпліддя
Загалом же, порушення дітородної здатності чоловіків в даний час обумовлено збільшенням частоти захворювань статевих органів, шкідливим впливом зовнішнього середовища, аномаліями розвитку статевих органів, частим і безконтрольним застосуванням лікарських засобів, зловживанням алкоголем і тютюнопалінням.
Причини, що призводять до порушення розвитку сперматозоїдів досить різноманітні. Розділяють їх на основні, які найбільш часто зустрічаються, і на додаткові, що мають як самостійне значення, так і ті, що діють в сукупності з першими.
До основних причин належать:
- варикоцеле;
- інфекційно-запальні захворювання сечостатевої сфери;
- вроджені аномалії розвитку статевих органів (крипторхізм, епіспадія, гіпоспадія);
- ізольовані порушення насінної рідини;
- імунологічні фактори;
- захворювання інших органів і систем (туберкульоз, цироз печінки, хронічні захворювання дихальних шляхів, цукровий діабет, епідемічний паротит ускладнений орхітом, хронічна ниркова недостатність і ряд інших);
- хірургічні втручання на сечостатевих органах, з приводу пахової грижі, гідроцеле, операції на сечовому міхурі, стриктури уретри і інші;
- певні консервативні види лікування: хіміотерапія, променева терапія, гормонотерапія, застосування сульфаніламідів, нітрофуранових похідних, транквілізаторів, засобів, що знижують артеріальний тиск;
- застосування наркотичних засобів;
- сексуальні і еякуляторні порушення;
- ендокринне безпліддя (гипоталамічно-гіпофізарного походження – первинний гіпогонадизм, вторинний гіпогонадизм, гиперпролактинемія, тестостерондефіцітні стани).
Додаткові фактори чоловічого безпліддя:
- звичні зовнішні інтоксикації: зловживання алкоголем, курінням;
- професійні зовнішні інтоксикації: контакт з деякими органічними і неорганічними сполуками і речовинами, вплив іонізуючої радіації;
- тепловий фактор: робота в умовах єкстремальних температур, тривале підвищення температури тіла понад 38 °С;
- травматичне пошкодження органів мошонки;
- незбалансована дієта;
- психологічний фактор – конфліктні ситуації між подружжям;
Безліч причин, які викликають безпліддя, а також різноманітні клінічні прояви захворювання створюють незручності в класифікуванні і термінології. Як то кажуть, думки різних вчених розходяться.
Лікування чоловічого безпліддя
Методи лікування чоловічого безпліддя:
- хірургічне;
- консервативне;
- альтернативне.
По завершенню комплексного обстеження та виявлення причин, що призвели до формування безпліддя, призначається лікування. Умовно методи лікування можна розділити на хірургічні, альтернативні і консервативні. Як правило, основна задача лікування – усунення причин, що викликали безпліддя в даному конкретному випадку.
Як необхідна умова успішної терапії безпліддя виступає усунення впливу несприятливих факторів (виробничих, побутових, сімейних, соціальних), нормалізація режиму харчування, праці і відпочинку. У деяких випадках виконання цих рекомендацій може сприяти нормалізації розвитку чоловічих статевих клітин (сперматозоїдів) навіть без спеціального лікування. При цьому правильне використання діагностичних алгоритмів дозволяє підвищити частоту настання вагітності на 20%.
Хірургічне лікування чоловічого безпліддя
Показаннями для хірургічного втручання служать наступні виявлені патологічні стани: обструкція (звуження) сім’явиносних проток, варикоцеле, різні вроджені аномалії чоловічих статевих органів (крипторхізм та інші).
Консервативне лікування чоловічого безпліддя
У лікарської терапії чоловічого безпліддя використовуються наступні групи препаратів:
- гормональні лікарські препарати;
- андрогени;
- антіестрогени
- гонадотропіни;
- інгібітори секреції пролактину;
- рилізинг-гормони;
- негормональні лікарські засоби;
- імуномодулятори;
- ферментні препарати;
- вазопротекторні препарати;
- біогенні препарати;
- коректори статевої функції.
Види гормонотерапії чоловічого безпліддя
Гормональна терапія з метою лікування чоловічого безпліддя може здійснюватися в наступних видах – замісна, переважна і стимулююча гормонотерапія.
Замісна гормонотерапія, цє введення гормону ззовні з метою усунення внутрішнього дефіциту гормону. Успішно піддаються лікуванню стани, пов’язані зі зниженим рівнем чоловічих статевих гормонів, наприклад – порушення розвитку і росту сперматозоїдів, сексуальної функції, гіпогонадизм (недорозвинення статевих залоз).
Переважна гормонотерапія полягає у введенні гормональних препаратів в підвищених дозах протягом 
певного періоду часу (3-4 місяці) з метою викликати опосередковано пригнічення вироблення власних статевих гормонів, і, як наслідок, пригнічення розвитку сперматозоїдів. Після скасування введення підвищених доз гормонів ззовні відбувається відновлення вироблення власних статевих гормонів до рівня, який перевершує вихідний, тобто до лікування. Однак в даний час замісна гормонотерапія не має широкого поширення.
Суть стимулюючого виду гормонотерапії полягає в використанні невеликих доз гормональних препаратів з метою надання стимулюючого впливу на загальні обмінні, імунні і запальні процеси. Даний вид гормонотерапії не призводить до розвитку серйозних змін в системі ендокринної регуляції статевих залоз.
У лікуванні тестостерондефіцітних станів використовують андрогени – препарати, що представляють собою аналоги чоловічого статевого гормону тестостерону. Препарати цієї групи бувають для перорального (через рот), парентерального (внутрішньовенного) введення, аплікатори і імплантанти.
Тривалість гормонотерапії
Курс лікування триває протягом часу розвитку сперматозоїдів, тобто 12-15 тижнів. Під час проходження курсу лікування слід кожні три місяці проводити контроль динаміки лікування. Обсяг і черговість контрольних обстежень визначається лікарем. При отриманні позитивних результатів лікування може бути продовжено і до 9 місяців. При появі в процесі лікування побічних ефектів необхідно звернутися до лікаря для зниження дози препарату.
Які побічні ефекти мають препарати чоловічих статевих гормонів
Андрогени мають численні побічні ефекти, такі як:
- себорея (лупа);
- акне (вугрі);
- порушення функції печінки;
- підвищення концентрації гемоглобіну;
- затримка рідини в організмі;
- гінекомастія;
- підвищення сексуальної активності.
Зважаючи на наявність численних побічних ефектів при застосуванні андрогенів необхідно проводити моніторинг весоростових показників людини, оцінювати суб’єктивне самопочуття пацієнта, проводити аналіз спермограми, здійснювати біохімічний і клінічний аналіз крові (гемоглобін, еритроцити, гематокрит, печінкові ферменти), визначати рівень пролактину, тироксину, лютеїнізуючого гормону, фолікулостимулюючого гормону, простат специфічного антигену, а також робити УЗД простати і урофлоуметрію.
Протипоказання до гормонотерапії чоловічого безпліддя
Необхідно пам’ятати, що абсолютним протипоказанням до призначення андрогенів є новоутворення простати, тому до початку терапії андрогенами слід виключити наявність даної патології за допомогою проведення тесту на рівень простат специфічного антигену (ПСА).
Альтернативні методи лікування чоловічого безпліддя
При неефективності консервативного і хірургічного лікування безпліддя передбачаються альтернативні методи лікування. До альтернативних методів лікування відносяться допоміжні репродуктивні технології (наприклад, штучна інсемінація, екстракорпоральне запліднення). Слід мати на увазі, що до цих методів вдається лише 3-4 безплідні пари з 1000.
У висновку слід зазначити, що успішна терапія безпліддя залежить від якості обстеження обох партнерів. Стимуляцію зростання і розвитку сперматозоїдів краще виконувати з урахуванням тимчасових факторів – дії використовуваних препаратів, термінів очікуваної овуляції, особливостей ритму сексуального життя.
Слід пам’ятати, що раннє виявлення аномалій розвитку органів сечостатевої системи, профілактика запальних захворювань статевої сфери, своєчасна діагностика і лікування патологічних станів дозволяють значно знизити гостроту проблеми, іменовану чоловіче безпліддя.
09.08.2016 ufmm
За останні роки особливу значимість як медичну, так і соціальну, набуло порушення репродуктивної функції у чоловіків, що перебувають у шлюбі. Показники демографії в багатьох країнах свідчать про збільшення частоти безплідних станів чоловіків. Чоловіче безпліддя в світі досягає в середньому 30-50%.
Чоловіче безпліддя виникає в результаті різноманітних патологічних процесів в організмі, які несприятливо впливають на ендокринні залози, в тому числі і статеві. Негативний вплив цих процесів на ендокринні та статеві залози, центральну нервову систему, безпосереднє пошкодження статевих залоз призводять до змін дистрофічного характеру в насінних канальцях і тканинах яєчка. А адже саме чоловічі яєчка відповідальні за розвиток сперматозоїдів. Внаслідок порушень у розвитку сперматозоїдів, сперма стає неповноцінною, тобто є відхилення від норми. Сукупність усіх порушень сперми носить узагальнену назву патозооспермії.
Згідно з даними результатів досліджень ВООЗ, безпліддям страждають 10-15% подружніх пар. Причому в 5-15% випадків, при використанні рекомендованих методів обстеження, причини порушень репродуктивної функції виявити не вдається. Такі подружжя з діагнозом безпліддя неясного походження спрямовуються на тривалі повторні дослідження. Причому повторні обстеження розраховані на виключення помилок в попередніх дослідженнях, а в перспективі їм рекомендують різні методи допоміжних репродуктивних технологій – ЕКО, інсемінація спермою чоловіка, перенесення ембріона плюс ЕКО. Очевидно, що лікування безпліддя і народження дітей в такій ситуації розтягується на роки. Логічно припустити, що при відсутності точного діагнозу частота настання вагітності надзвичайно низька.
Багатопричинне чоловіче безпліддя, складність розвитку захворювання, складні механізми взаємодії чоловічих статевих залоз з іншими ендокринними органами і системами організму – всі ці фактори ускладнюють розробку відповідних методів лікування порушень нормального розвитку сперматозоїдів.
Причини розвитку чоловічого безпліддя
Загалом же, порушення дітородної здатності чоловіків в даний час обумовлено збільшенням частоти захворювань статевих органів, шкідливим впливом зовнішнього середовища, аномаліями розвитку статевих органів, частим і безконтрольним застосуванням лікарських засобів, зловживанням алкоголем і тютюнопалінням.
Причини, що призводять до порушення розвитку сперматозоїдів досить різноманітні. Розділяють їх на основні, які найбільш часто зустрічаються, і на додаткові, що мають як самостійне значення, так і ті, що діють в сукупності з першими.
До основних причин належать:
- варикоцеле;
- інфекційно-запальні захворювання сечостатевої сфери;
- вроджені аномалії розвитку статевих органів (крипторхізм, епіспадія, гіпоспадія);
- ізольовані порушення насінної рідини;
- імунологічні фактори;
- захворювання інших органів і систем (туберкульоз, цироз печінки, хронічні захворювання дихальних шляхів, цукровий діабет, епідемічний паротит ускладнений орхітом, хронічна ниркова недостатність і ряд інших);
- хірургічні втручання на сечостатевих органах, з приводу пахової грижі, гідроцеле, операції на сечовому міхурі, стриктури уретри і інші;
- певні консервативні види лікування: хіміотерапія, променева терапія, гормонотерапія, застосування сульфаніламідів, нітрофуранових похідних, транквілізаторів, засобів, що знижують артеріальний тиск;
- застосування наркотичних засобів;
- сексуальні і еякуляторні порушення;
- ендокринне безпліддя (гипоталамічно-гіпофізарного походження – первинний гіпогонадизм, вторинний гіпогонадизм, гиперпролактинемія, тестостерондефіцітні стани).
Додаткові фактори чоловічого безпліддя:
- звичні зовнішні інтоксикації: зловживання алкоголем, курінням;
- професійні зовнішні інтоксикації: контакт з деякими органічними і неорганічними сполуками і речовинами, вплив іонізуючої радіації;
- тепловий фактор: робота в умовах єкстремальних температур, тривале підвищення температури тіла понад 38 °С;
- травматичне пошкодження органів мошонки;
- незбалансована дієта;
- психологічний фактор – конфліктні ситуації між подружжям;
Безліч причин, які викликають безпліддя, а також різноманітні клінічні прояви захворювання створюють незручності в класифікуванні і термінології. Як то кажуть, думки різних вчених розходяться.
Лікування чоловічого безпліддя
Методи лікування чоловічого безпліддя:
- хірургічне;
- консервативне;
- альтернативне.
По завершенню комплексного обстеження та виявлення причин, що призвели до формування безпліддя, призначається лікування. Умовно методи лікування можна розділити на хірургічні, альтернативні і консервативні. Як правило, основна задача лікування – усунення причин, що викликали безпліддя в даному конкретному випадку.
Як необхідна умова успішної терапії безпліддя виступає усунення впливу несприятливих факторів (виробничих, побутових, сімейних, соціальних), нормалізація режиму харчування, праці і відпочинку. У деяких випадках виконання цих рекомендацій може сприяти нормалізації розвитку чоловічих статевих клітин (сперматозоїдів) навіть без спеціального лікування. При цьому правильне використання діагностичних алгоритмів дозволяє підвищити частоту настання вагітності на 20%.
Хірургічне лікування чоловічого безпліддя
Показаннями для хірургічного втручання служать наступні виявлені патологічні стани: обструкція (звуження) сім’явиносних проток, варикоцеле, різні вроджені аномалії чоловічих статевих органів (крипторхізм та інші).
Консервативне лікування чоловічого безпліддя
У лікарської терапії чоловічого безпліддя використовуються наступні групи препаратів:
- гормональні лікарські препарати;
- андрогени;
- антіестрогени
- гонадотропіни;
- інгібітори секреції пролактину;
- рилізинг-гормони;
- негормональні лікарські засоби;
- імуномодулятори;
- ферментні препарати;
- вазопротекторні препарати;
- біогенні препарати;
- коректори статевої функції.
Види гормонотерапії чоловічого безпліддя
Гормональна терапія з метою лікування чоловічого безпліддя може здійснюватися в наступних видах – замісна, переважна і стимулююча гормонотерапія.
Замісна гормонотерапія, цє введення гормону ззовні з метою усунення внутрішнього дефіциту гормону. Успішно піддаються лікуванню стани, пов’язані зі зниженим рівнем чоловічих статевих гормонів, наприклад – порушення розвитку і росту сперматозоїдів, сексуальної функції, гіпогонадизм (недорозвинення статевих залоз).
Переважна гормонотерапія полягає у введенні гормональних препаратів в підвищених дозах протягом певного періоду часу (3-4 місяці) з метою викликати опосередковано пригнічення вироблення власних статевих гормонів, і, як наслідок, пригнічення розвитку сперматозоїдів. Після скасування введення підвищених доз гормонів ззовні відбувається відновлення вироблення власних статевих гормонів до рівня, який перевершує вихідний, тобто до лікування. Однак в даний час замісна гормонотерапія не має широкого поширення.
Суть стимулюючого виду гормонотерапії полягає в використанні невеликих доз гормональних препаратів з метою надання стимулюючого впливу на загальні обмінні, імунні і запальні процеси. Даний вид гормонотерапії не призводить до розвитку серйозних змін в системі ендокринної регуляції статевих залоз.
У лікуванні тестостерондефіцітних станів використовують андрогени – препарати, що представляють собою аналоги чоловічого статевого гормону тестостерону. Препарати цієї групи бувають для перорального (через рот), парентерального (внутрішньовенного) введення, аплікатори і імплантанти.
Тривалість гормонотерапії
Курс лікування триває протягом часу розвитку сперматозоїдів, тобто 12-15 тижнів. Під час проходження курсу лікування слід кожні три місяці проводити контроль динаміки лікування. Обсяг і черговість контрольних обстежень визначається лікарем. При отриманні позитивних результатів лікування може бути продовжено і до 9 місяців. При появі в процесі лікування побічних ефектів необхідно звернутися до лікаря для зниження дози препарату.
Які побічні ефекти мають препарати чоловічих статевих гормонів
Андрогени мають численні побічні ефекти, такі як:
- себорея (лупа);
- акне (вугрі);
- порушення функції печінки;
- підвищення концентрації гемоглобіну;
- затримка рідини в організмі;
- гінекомастія;
- підвищення сексуальної активності.
Зважаючи на наявність численних побічних ефектів при застосуванні андрогенів необхідно проводити моніторинг весоростових показників людини, оцінювати суб’єктивне самопочуття пацієнта, проводити аналіз спермограми, здійснювати біохімічний і клінічний аналіз крові (гемоглобін, еритроцити, гематокрит, печінкові ферменти), визначати рівень пролактину, тироксину, лютеїнізуючого гормону, фолікулостимулюючого гормону, простат специфічного антигену, а також робити УЗД простати і урофлоуметрію.
Протипоказання до гормонотерапії чоловічого безпліддя
Необхідно пам’ятати, що абсолютним протипоказанням до призначення андрогенів є новоутворення простати, тому до початку терапії андрогенами слід виключити наявність даної патології за допомогою проведення тесту на рівень простат специфічного антигену (ПСА).
Альтернативні методи лікування чоловічого безпліддя
При неефективності консервативного і хірургічного лікування безпліддя передбачаються альтернативні методи лікування. До альтернативних методів лікування відносяться допоміжні репродуктивні технології (наприклад, штучна інсемінація, екстракорпоральне запліднення). Слід мати на увазі, що до цих методів вдається лише 3-4 безплідні пари з 1000.
У висновку слід зазначити, що успішна терапія безпліддя залежить від якості обстеження обох партнерів. Стимуляцію зростання і розвитку сперматозоїдів краще виконувати з урахуванням тимчасових факторів – дії використовуваних препаратів, термінів очікуваної овуляції, особливостей ритму сексуального життя.
Слід пам’ятати, що раннє виявлення аномалій розвитку органів сечостатевої системи, профілактика запальних захворювань статевої сфери, своєчасна діагностика і лікування патологічних станів дозволяють значно знизити гостроту проблеми, іменовану чоловіче безпліддя.
