Мебендазол
Мебендазол є антигельмінтним лікарським препаратом, який здатний знищувати паразитарних черв’яків (глистів). Він має широкий спектр дії і використовується в якості основного препарату при багатьох гельмінтозах, таких як аскаридоз, ехінококоз, ентеробіоз, трихінельоз, теніоз, анкілостомідоз, трихуроз, стронгілоїдоз, гнатостомозі і ін.
Даний антигельмінтний препарат випускається тільки у формі таблеток. В аптеках мебендазол частіше можна зустріти під іншими комерційними найменуваннями – Вермокс, Веро-Мебендазол, Вормін, Телмокс (мебендазол є активним компонентом даних медикаментів).
Механізм лікувальної дії медикаменту
Механізм лікувальної дії мебендазола пов’язаний з двома основними ефектами. По-перше, даний препарат порушує енергетичний обмін в тканинах глистів (гельмінтів), блокуючи процеси синтезу АТФ (аденозинтрифосфат), використання глюкози і накопичення глікогену (полісахарид, що складається з глюкози) в клітинах паразитів. По-друге, мебендазол блокує утворення білкового компонента клітинного скелета паразитарних клітин (блокує тубулін). Таким чином, порушуючи процеси синтезу тубуліну, мебендазол, викликає незворотні зміни в структурі клітин глистів, що поступово призводить до їх загибелі.
Характерною властивістю даного препарату є його погана всмоктуваність в шлунково-кишковому тракті (близько 5 – 10% від спожитої дози). Потрапивши в кров, мебендазол зв’язується з протеїнами крові і нерівномірно розноситься до різних тканин організму, в тому числі і до клітин паразитів. Проникаючи і накопичуючись в тканинах гельмінтів, даний лікарський препарат починає активно пригнічувати їх ріст і розвиток. Частина препарату, що залишилася в крові і його метаболіти (продукти напіврозпаду) надходять в печінку, де відбувається їх дезактивація. Виводяться нешкідливі продукти обміну мебендазола сечостатевою системою разом з сечею. Частина дози препарату (близько 90%), що не всмокталася в кишечнику, виводиться в незмінному вигляді з фекальними масами.
Як застосовувати мебендазол?
Даний препарат необхідно вживати всередину після їжі, запиваючи таблетки невеликою кількістю кип’яченої води. Дозування мебендазола в повній мірі залежить від виду захворювання. При ентеробіозі дітям від двох до десяти років призначають по 25 – 50 мг, а дорослим і дітям від 10 років по 100 міліграм один раз в день. При інших гельмінтозах, таких як анкілостомідоз, теніоз, трихоцефальоз, аскаридоз, стронгілоїдоз, трихуроз, гнатостомозі і кишковий капіляріоз рекомендується застосовувати по 100 мг мебендазола два рази на добу протягом 3 днів. При трихінельозі в перші три доби використовують по 200 – 500 мг в три прийоми протягом 10 днів. При зараженні ехінококом зазвичай призначають по 0,5 грама від двох до трьох разів на добу протягом 6 – 7 днів.
Можливі побічні ефекти мебендазолу
Незважаючи на той факт, що мебендазол всмоктується в кров в незначних кількостях, його використання може супроводжуватися різними побічними ефектами.
Застосування мебендазола може супроводжуватися появою наступних побічних ефектів:
- дисфункція травної системи;
- алергічні реакції;
- ураження нирок;
- зміни з боку системи крові;
- порушення з боку нервової системи.
23.04.2017 ufmm
Мебендазол є антигельмінтним лікарським препаратом, який здатний знищувати паразитарних черв’яків (глистів). Він має широкий спектр дії і використовується в якості основного препарату при багатьох гельмінтозах, таких як аскаридоз, ехінококоз, ентеробіоз, трихінельоз, теніоз, анкілостомідоз, трихуроз, стронгілоїдоз, гнатостомозі і ін.
Даний антигельмінтний препарат випускається тільки у формі таблеток. В аптеках мебендазол частіше можна зустріти під іншими комерційними найменуваннями – Вермокс, Веро-Мебендазол, Вормін, Телмокс (мебендазол є активним компонентом даних медикаментів).
Механізм лікувальної дії медикаменту
Механізм лікувальної дії мебендазола пов’язаний з двома основними ефектами. По-перше, даний препарат порушує енергетичний обмін в тканинах глистів (гельмінтів), блокуючи процеси синтезу АТФ (аденозинтрифосфат), використання глюкози і накопичення глікогену (полісахарид, що складається з глюкози) в клітинах паразитів. По-друге, мебендазол блокує утворення білкового компонента клітинного скелета паразитарних клітин (блокує тубулін). Таким чином, порушуючи процеси синтезу тубуліну, мебендазол, викликає незворотні зміни в структурі клітин глистів, що поступово призводить до їх загибелі.
Характерною властивістю даного препарату є його погана всмоктуваність в шлунково-кишковому тракті (близько 5 – 10% від спожитої дози). Потрапивши в кров, мебендазол зв’язується з протеїнами крові і нерівномірно розноситься до різних тканин організму, в тому числі і до клітин паразитів. Проникаючи і накопичуючись в тканинах гельмінтів, даний лікарський препарат починає активно пригнічувати їх ріст і розвиток. Частина препарату, що залишилася в крові і його метаболіти (продукти напіврозпаду) надходять в печінку, де відбувається їх дезактивація. Виводяться нешкідливі продукти обміну мебендазола сечостатевою системою разом з сечею. Частина дози препарату (близько 90%), що не всмокталася в кишечнику, виводиться в незмінному вигляді з фекальними масами.
Як застосовувати мебендазол?
Даний препарат необхідно вживати всередину після їжі, запиваючи таблетки невеликою кількістю кип’яченої води. Дозування мебендазола в повній мірі залежить від виду захворювання. При ентеробіозі дітям від двох до десяти років призначають по 25 – 50 мг, а дорослим і дітям від 10 років по 100 міліграм один раз в день. При інших гельмінтозах, таких як анкілостомідоз, теніоз, трихоцефальоз, аскаридоз, стронгілоїдоз, трихуроз, гнатостомозі і кишковий капіляріоз рекомендується застосовувати по 100 мг мебендазола два рази на добу протягом 3 днів. При трихінельозі в перші три доби використовують по 200 – 500 мг в три прийоми протягом 10 днів. При зараженні ехінококом зазвичай призначають по 0,5 грама від двох до трьох разів на добу протягом 6 – 7 днів.
Можливі побічні ефекти мебендазолу
Незважаючи на той факт, що мебендазол всмоктується в кров в незначних кількостях, його використання може супроводжуватися різними побічними ефектами.
Застосування мебендазола може супроводжуватися появою наступних побічних ефектів:
- дисфункція травної системи;
- алергічні реакції;
- ураження нирок;
- зміни з боку системи крові;
- порушення з боку нервової системи.
