Діагностика хвороби Аддісона

 

Діагностика хвороби Аддісона в даний час не є важким завданням. Діагноз даної патології ставиться на підставі клінічних (збір анамнезу, зовнішній огляд), лабораторних і променевих методів досліджень. На першому етапі діагностики, лікарю важливо зрозуміти, чи є насправді симптоми (наприклад, гіперпігментація шкірних покривів, зниження артеріального тиску, загальна слабкість, болі в животі, нудота, блювота, порушення менструального циклу та ін.), які виявляються (за допомогою клінічних обстежень) в людини яка звернулася до нього, ознаками первинної надниркової недостатності. Щоб це підтвердити, лікар призначає пацієнту проходження деяких лабораторних досліджень (загальний аналіз крові та біохімічний аналіз крові, аналіз сечі). Ці дослідження повинні виявити наявність у хворого в сечі і в плазмі крові зниженого рівня гормонів наднирників (альдостерону, кортизолу), підвищеної концентрації адренокортикотропного гормону (АКТГ), реніну, а також порушений стан водно-електролітного стану крові, вуглеводного обміну та певні порушення в клітинному складі крові.

Крім того, крім лабораторних тестів для підтвердження первинного гіпокортицизма призначають короткочасні і тривалі діагностичні проби. Ці проби є стимуляційними. Пацієнту вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно штучно синтезований адренокортикотропний гормон (АКТГ), який випускається під комерційною назвою синактен, синактен-депо або цинк-кортикотропін. У нормі, при попаданні в організм, ці препарати повинні простимулювати кору надниркових залоз, внаслідок чого її тканини почнуть інтенсивно виділяти гормони (кортизол), концентрацію яких і визначають в крові через 30 і 60 хвилин після введення препаратів. Якщо пацієнт хворий на хворобу Аддісона, то наднирники не зможуть адекватно відповідати на стимуляцію сінактеном (або сінактеном-депо, або цинк-кортикотропіном), в результаті чого рівень надниркових гормонів в плазмі крові залишиться незмінним.

Після того як було здійснено підтвердження присутності у пацієнта хвороби Аддісона, лікарю важливо встановити її етіологію. Оскільки в переважній більшості випадків (в 80 – 90%) причиною цього ендокринного захворювання служить аутоімунне ураження тканин кори надниркових залоз, то хворому необхідно здати кров на імунологічне дослідження. За допомогою нього можна буде виявити антитіла до ферментів наднирковозалозного стероїдогенезу (процесу утворення стероїдних гормонів) – 21-гідроксилази (P450c21), 17а-гідроксилази (P450c17), ферменту відщеплення бічного ланцюга (P450scc), що є маркерами (індикаторами) первинного аутоімунного гипокортицизма. Якщо такі антитіла не були виявлені, то наступним діагностичним тестом, який повинен бути призначений – це біохімічне дослідження крові на вміст у ній довголанцюжкових жирних кислот (ДЖК).

Виявлення ДЖК є важливою діагностичною ознакою адренолейкодистрофії, яка є третьою за статистикою причиною розвитку хвороби Аддісона. У разі негативного результату на наявність в крові ДЖК пацієнтові зазвичай призначають проходження променевих досліджень (комп’ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії), необхідних для візуалізації структури тканин кори надниркових залоз. Ці дослідження, як правило, підтверджують наявність в надниркових залозах метастазів раку або туберкульозного вогнища.

Діагностичні заходи щодо ДВС-синдрому, синдрому Уотерхауса-Фридериксена, антифосфоліпідного синдрому, грибкових інфекцій, ВІЛ-інфекції досить складно розглядати, так як існує безліч факторів, що впливають на вибір того чи іншого діагностичного методу. Все залежить від конкретної ситуації. До того ж всі ці патології є досить рідкісними причинами хвороби Аддісона, і запідозрити присутність надниркової недостатності при них не завжди так просто.

 

20.05.2017
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 оцінок, в середньому: 0 з 5)