Анальгін
Анальгін є лікарським засобом, який використовується в якості знеболюючого. Анальгін відноситься до групи нестероїдних протизапальних препаратів. Дана група медикаментів дозволяє певною мірою зменшити больові відчуття, зняти жар, а також має протизапальну дію.
Анальгін має досить сильний знеболюючий ефект. Його використовують при головному болю, зубному болю, м’язовому та багатьох інших видів болю. Хімічною основою даного препарату є метамізол натрію. Також до складу оболонки анальгіну входять такі компоненти як картопляний крохмаль, цукор, тальк і стеарат кальцію.
[tip]
Зміст:
- Механізм лікувальної дії анальгіну
- Застосовування анальгіну
- Можливі побічні ефекти анальгіну
- Передозування анальгіну
- Аналоги анальгіну
[/tip]
Механізм лікувальної дії анальгіну
Основним діючим компонентом анальгіну є метамізол натрію. Даний медикамент належить до групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Анальгін здатний знижувати кількість біологічно активних речовин, які підтримують запальний процес (знижує утворення простагландинів). Простагландини є жироподібними речовинами, які у великій кількості здатні посилювати больові відчуття, а також сприяють підвищенню загальної температури тіла.
Анальгін має виражену знеболювальну, жарознижувальну, спазмолітичну (усуває спазми), а також слабку протизапальну дію. Знижуючи концентрацію простагландинів, анальгін також перешкоджає проведенню больових імпульсів до спинного і головного мозку і підвищує поріг больової чутливості таламуса (таламус є центром больової чутливості). Анальгін призводить до зниження температури тіла за рахунок підвищення тепловіддачі. У той же час даний медикамент не має настільки виражену протизапальну дію, як інші препарати тієї ж групи (аспірин, ібупрофен, парацетамол). Вплив анальгіну на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту незначний і тому він практично не здатний викликати захворювання травної системи. Також анальгін здатний послаблювати спазм жовчних і сечовивідних шляхів.
Дія анальгіну настає вже через півгодини після його прийому, в той час як максимальний ефект спостерігається приблизно через 4 години. Препарат метаболізується (перетворюється) в печінці, а виводиться через нирки.
Застосовування анальгіну
Коли призначається анальгін?
- головний біль
- зубний біль
- альгодисменорея (сильні болі під час місячних)
- міалгії
- післяопераційний біль
- мігренозна біль
- ниркова і печінкова коліки (разом зі спазмолітиками)
- гарячкові стани
- радикуліт
- ревматоїдний артрит
Анальгін можна застосовувати у вигляді ректальних свічок, таблеток, а також ін’єкцій для внутрішньом’язового й внутрівенного введення.
Найчастіше анальгін використовується в таблетованій формі. Препарат приймають всередину відразу ж після прийому їжі. Дорослі разово можуть приймати до 250 – 500 міліграм. Для дітей доза препарату підбирається виходячи з поточного віку. Діти від 2 до 3 років повинні приймати разову дозу в 50 – 100 міліграм анальгіну, з 4 до 5 – не більше 100 – 200 міліграм, від 6 до 7 років – 200 міліграм, з 8 до 14 – по 250 – 300 міліграм. Кратність призначення анальгіну – двічі чи тричі на добу.
У разі вираженого болю або при високій температурі (понад 38,5 – 39ºС) анальгін застосовують внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Дорослим призначають по 250 – 500 міліграм анальгіну тричі на день. Найвища разова доза не повинна перевищувати 1000 міліграм, а добова – 2000 міліграм. Для дітей дозу препарату призначають виходячи з маси тіла – по 5 – 10 міліграм на 1 кілограм ваги, два або три рази на день. Важливо, щоб розчин з анальгіном мав температуру близьку до 35 – 36ºС. У разі, якщо необхідно ввести дозу, яка перевищує 1 г, то тоді анальгін вводять тільки внутрішньовенно зі швидкістю не більше 1 мілілітра на хвилину. Необхідно відзначити, що дітям до року анальгін повинен вводитися тільки внутрішньом’язово.
Також анальгін можна застосовувати у вигляді свічок або ректальних супозиторіїв. Для дорослих використовують свічки в дозі 300, 650, а також 1000 міліграмів. Для дітей доза підбирається виходячи з характеру хвороби і віку. Від півроку до року по 100 міліграм, від одного року до трьох років – по 200 міліграм, від трьох до семи років – по 200 – 400 міліграм і від восьми до чотирнадцяти років по 200 – 600 міліграм. Після прийому супозиторії анальгіну дитина повинна залишатися в горизонтальному положенні 20 – 30 хвилин.
Анальгін протипоказаний при вагітності, особливо в перші три місяці вагітності!
Можливі побічні ефекти анальгіну
Анальгін, як і практично будь-які інші ліки, може призводити до побічних реакцій. Частота виникнення даних реакцій невелика і залежить від індивідуальної особливості організму.
Застосування анальгіну може призвести до виникнення наступних побічних ефектів:
- колапс;
- алергічні реакції;
- порушення з боку сечовидільної системи;
- порушення з боку системи кровотворення;
- місцеві реакції.
Колапс
Колапс цє різке падіння артеріального тиску, яке безпосередньо загрожує життю. В результаті колапсу багато життєво важливих органів отримують вкрай малу кількість крові, багатої киснем і різними речовинами, необхідними для нормального функціонування. Суб’єктивно колапс проявляється різкою слабкістю, блідістю. Також для даного стану характерні загострені риси обличчя і холодні на дотик кінцівки (артеріальна кров практично не надходить у верхні і нижні кінцівки).
Алергічні реакції на анальгін
Алергічна реакція на анальгін розвивається тільки при його повторному введенні в організм. Лікарська алергія можлива як при прийомі анальгіну всередину (перорально), так і після внутрішньом’язових ін’єкцій і внутрішньовенних вливань. Потрапивши в організм вдруге, медикамент сприймається як алерген, що запускає складний ланцюг імунних реакцій. В кінцевому підсумку до анальгіну виробляються антитіла, які приєднуючись до анальгіну, призводять до його руйнування, а також руйнування тих клітин організму, з якими він пов’язаний.
Лікарська алергія найчастіше призводить до ураження шкіри. У більшості випадків алергія на медикамент не завдає особливих незручностей і пов’язана лише з появою шкірної висипки й сверблячки, проте в деяких ситуаціях лікарська алергія може безпосередньо загрожувати життю людини (анафілактичний шок, синдром Лайєлла).
У хворих з бронхіальною астмою при прийомі анальгіну підвищується ризик розвитку алергічних реакцій.
Порушення з боку сечовидільної системи
Порушення функції нирок при прийомі анальгіну пов’язано з тим, що більшість лікарських препаратів, в тому числі і анальгін, виводяться з організму нирками. Вплив анальгіну на сечовидільну систему в деяких випадках може призводити до ураження різних ниркових структур. Пов’язано це з виникненням імунних реакцій на потрапляння чужорідної речовини. В кінцевому підсумку імунні комплекси (антиген-антитіло), які утворюються у відповідь на потрапляння чужорідної речовини, ушкоджують ниркову тканину.
Виділяють наступні побічні ефекти з боку сечовидільної системи:
- інтерстиціальний нефрит;
- олігурія;
- анурія;
- протеїнурія;
- зміна кольору сечі.
Інтерстиціальний нефрит є запаленням сполучної тканини нирки, яке призводить до ураження ниркових канальців (через дані канальця відбувається зворотне всмоктування в кров деяких речовин). Потрапивши в нирки, активний метаболіт анальгіну (речовина, яка формується з анальгіну після реакції біотрансформації в печінці) всмоктується через ниркові канальця. У деяких випадках цей метаболіт здатний викликати пошкодження стінок канальців і приводити до їх запалення (метаболіт виконує роль алергену). Характерними ознаками для даного захворювання є такі симптоми як пітливість, загальна слабкість, головний біль, сонливість, нудота. Також в деяких випадках можлива лихоманка, алергічні висипання, а також біль у м’язах і суглобах.
Олігурія є таким станом організму, при якому кількість сечі, що виділяється нирками, значно знижується. Олігурія може виникати внаслідок пошкодження ниркових канальців і / або клубочків (беруть участь в фільтрації крові). Олігурія є прямим наслідком інтерстиціального нефриту.
Анурія цє повна відсутність надходження в сечовий міхур сечі. Цей патологічний стан виникає внаслідок різкого зниження фільтраційної функції нирок.
Протеїнурія – це наявність білків (протеїнів) в сечі. У деяких випадках протеїнурія виникає при ураженні ниркових клубочків, які в нормі не повинні пропускати білки. Варто відзначити, що протеїнурія є одним із симптомів інтерстиціального нефриту.
Зміна кольору сечі є наслідком впливу на сечу метаболітів анальгіну. Даний метаболіт може привести до фарбування сечі в червоний колір. Варто зазначити, що зміну кольору сечі можна розглядати як патологічний симптом.
Порушення з боку системи кровотворення
У деяких випадках анальгін може надавати токсичну дію на клітини крові і органи кровотворення. Зв’язуючись з певними клітинами в крові, метаболіт сприймається як чужорідна речовина, що призводить до утворення по відношенню до нього імунних комплексів. Надалі дані комплекси зв’язуються з метаболітом, і руйнують не тільки його, а й дані клітини.
Виділяють наступні побічні ефекти з боку системи кровотворення:
- агранулоцитоз;
- тромбоцитопенія.
Агранулоцитоз цє зниження числа нейтрофілів (підвид білих кров’яних тілець). В даному випадку мова йде про імунний агранулоцитоз. Потрапивши в організм, анальгін здатний зв’язуватися з білками на поверхні клітин кровотворення і перетворюватися в антиген. Антиген, в свою чергу, розпізнається як чужорідна речовина, і до нього виробляються антитіла, які в подальшому беруть участь в процесі знищення власних клітин (аутоантитіла). В кінцевому підсумку знищення піддаються не тільки зрілі форми нейтрофілів, але також і їх попередники, які циркулюють в крові або розташовуються в кістковому мозку. Агранулоцитоз проявляється такими симптомами як підвищення температури, озноб, головний біль, нудота, біль у м’язах. Надалі організм стає вразливим до різних інфекційних захворювань, так як саме нейтрофіли є клітинами, які підтримують нормальний імунний статус.
Тромбоцитопенія є патологічним станом, при якому спостерігається зниження числа кров’яних пластинок (тромбоцитів). Дані клітини необхідні для нормального процесу згортання крові. Тромбоцитопенія спочатку проявляється частою появою синців на тілі і кінцівках, а також збільшенням часу зупинки кровотечі. Надалі можуть з’являтися кровотечі з носа і ротової порожнини. Загальний стан при даній патології не змінюється і є оманливим, тому що кровотеча може статися практично в будь-якому органі, в тому числі і в головному мозку. Механізм розвитку тромбоцитопенії вкрай схожий з таким при агранулоцитозі.
Місцеві реакції на анальгін
Місцеві реакції можуть виникати при внутрішньом’язовому введенні анальгіну. Неправильна техніка введення або неправильно підібрана доза медикаменту може привести до утворення ущільнення (інфільтрату) в області введення препарату. Надалі, в разі, якщо організм ослаблений, даний інфільтрат може призводити до утворення обмеженої гнійної порожнини (абсцес).
Варто відзначити, що в разі, якщо доза анальгіну була значно перевищена, то це може привести до передозування препаратом.
Передозування анальгіну
При передозуванні анальгіном можуть спостерігатися такі симптоми:
- нудота;
- блювота;
- біль в шлунку;
- зниження температури тіла;
- зниження артеріального тиску (гіпотонія);
- підвищення числа серцевих скорочень (тахікардія);
- задишка;
- сонливість;
- порушення свідомості;
- гостра печінкова недостатність;
- гостра ниркова недостатність;
- судоми;
- параліч м’язів, що беруть участь в процесі дихання.
Отруєння анальгіном можна уникнути за допомогою суворого дотримання дозування прописаного лікарем. Також перед застосуванням препарату слід уважно прочитати інструкцію.
Якщо все ж таки відбулося передозування анальгіну – необхідно звернутися до лікаря. Зазвичай передозування лікують промиванням шлунка, призначенням проносного і активованого вугілля.
Аналоги анальгіну
Існує безліч аналогів анальгіну, наведу самі часто використовувані препарати:
- Баралгін М – препарат володіє комбінованою дією: анальгетичною і спазмолітичною (знімає спазм).
- Пенталгін – комбінований препарат, що володіє аналгетичною і протизапальною дією.
- Ревалгін – комбінований препарат з анальгетичною дією.
- Бенальгін – до складу препарату крім метамізолу натрію входить кофеїн (володіє протимігренозною дією) і тіамін гідрохлорид (вітамін В1), який покращує нейрорефлекторну регуляцію.
- Спазмалгон – і спазмолітик і анальгетик.
- Темпалгін і багато інших
26.11.2016 ufmm
Анальгін є лікарським засобом, який використовується в якості знеболюючого. Анальгін відноситься до групи нестероїдних протизапальних препаратів. Дана група медикаментів дозволяє певною мірою зменшити больові відчуття, зняти жар, а також має протизапальну дію.
Анальгін має досить сильний знеболюючий ефект. Його використовують при головному болю, зубному болю, м’язовому та багатьох інших видів болю. Хімічною основою даного препарату є метамізол натрію. Також до складу оболонки анальгіну входять такі компоненти як картопляний крохмаль, цукор, тальк і стеарат кальцію.
[tip]
Зміст:
- Механізм лікувальної дії анальгіну
- Застосовування анальгіну
- Можливі побічні ефекти анальгіну
- Передозування анальгіну
- Аналоги анальгіну
[/tip]
Механізм лікувальної дії анальгіну
Основним діючим компонентом анальгіну є метамізол натрію. Даний медикамент належить до групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Анальгін здатний знижувати кількість біологічно активних речовин, які підтримують запальний процес (знижує утворення простагландинів). Простагландини є жироподібними речовинами, які у великій кількості здатні посилювати больові відчуття, а також сприяють підвищенню загальної температури тіла.
Анальгін має виражену знеболювальну, жарознижувальну, спазмолітичну (усуває спазми), а також слабку протизапальну дію. Знижуючи концентрацію простагландинів, анальгін також перешкоджає проведенню больових імпульсів до спинного і головного мозку і підвищує поріг больової чутливості таламуса (таламус є центром больової чутливості). Анальгін призводить до зниження температури тіла за рахунок підвищення тепловіддачі. У той же час даний медикамент не має настільки виражену протизапальну дію, як інші препарати тієї ж групи (аспірин, ібупрофен, парацетамол). Вплив анальгіну на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту незначний і тому він практично не здатний викликати захворювання травної системи. Також анальгін здатний послаблювати спазм жовчних і сечовивідних шляхів.
Дія анальгіну настає вже через півгодини після його прийому, в той час як максимальний ефект спостерігається приблизно через 4 години. Препарат метаболізується (перетворюється) в печінці, а виводиться через нирки.
Застосовування анальгіну
Коли призначається анальгін?
- головний біль
- зубний біль
- альгодисменорея (сильні болі під час місячних)
- міалгії
- післяопераційний біль
- мігренозна біль
- ниркова і печінкова коліки (разом зі спазмолітиками)
- гарячкові стани
- радикуліт
- ревматоїдний артрит
Анальгін можна застосовувати у вигляді ректальних свічок, таблеток, а також ін’єкцій для внутрішньом’язового й внутрівенного введення.
Найчастіше анальгін використовується в таблетованій формі. Препарат приймають всередину відразу ж після прийому їжі. Дорослі разово можуть приймати до 250 – 500 міліграм. Для дітей доза препарату підбирається виходячи з поточного віку. Діти від 2 до 3 років повинні приймати разову дозу в 50 – 100 міліграм анальгіну, з 4 до 5 – не більше 100 – 200 міліграм, від 6 до 7 років – 200 міліграм, з 8 до 14 – по 250 – 300 міліграм. Кратність призначення анальгіну – двічі чи тричі на добу.
У разі вираженого болю або при високій температурі (понад 38,5 – 39ºС) анальгін застосовують внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Дорослим призначають по 250 – 500 міліграм анальгіну тричі на день. Найвища разова доза не повинна перевищувати 1000 міліграм, а добова – 2000 міліграм. Для дітей дозу препарату призначають виходячи з маси тіла – по 5 – 10 міліграм на 1 кілограм ваги, два або три рази на день. Важливо, щоб розчин з анальгіном мав температуру близьку до 35 – 36ºС. У разі, якщо необхідно ввести дозу, яка перевищує 1 г, то тоді анальгін вводять тільки внутрішньовенно зі швидкістю не більше 1 мілілітра на хвилину. Необхідно відзначити, що дітям до року анальгін повинен вводитися тільки внутрішньом’язово.
Також анальгін можна застосовувати у вигляді свічок або ректальних супозиторіїв. Для дорослих використовують свічки в дозі 300, 650, а також 1000 міліграмів. Для дітей доза підбирається виходячи з характеру хвороби і віку. Від півроку до року по 100 міліграм, від одного року до трьох років – по 200 міліграм, від трьох до семи років – по 200 – 400 міліграм і від восьми до чотирнадцяти років по 200 – 600 міліграм. Після прийому супозиторії анальгіну дитина повинна залишатися в горизонтальному положенні 20 – 30 хвилин.
Анальгін протипоказаний при вагітності, особливо в перші три місяці вагітності!
Можливі побічні ефекти анальгіну
Анальгін, як і практично будь-які інші ліки, може призводити до побічних реакцій. Частота виникнення даних реакцій невелика і залежить від індивідуальної особливості організму.
Застосування анальгіну може призвести до виникнення наступних побічних ефектів:
- колапс;
- алергічні реакції;
- порушення з боку сечовидільної системи;
- порушення з боку системи кровотворення;
- місцеві реакції.
Колапс
Колапс цє різке падіння артеріального тиску, яке безпосередньо загрожує життю. В результаті колапсу багато життєво важливих органів отримують вкрай малу кількість крові, багатої киснем і різними речовинами, необхідними для нормального функціонування. Суб’єктивно колапс проявляється різкою слабкістю, блідістю. Також для даного стану характерні загострені риси обличчя і холодні на дотик кінцівки (артеріальна кров практично не надходить у верхні і нижні кінцівки).
Алергічні реакції на анальгін
Алергічна реакція на анальгін розвивається тільки при його повторному введенні в організм. Лікарська алергія можлива як при прийомі анальгіну всередину (перорально), так і після внутрішньом’язових ін’єкцій і внутрішньовенних вливань. Потрапивши в організм вдруге, медикамент сприймається як алерген, що запускає складний ланцюг імунних реакцій. В кінцевому підсумку до анальгіну виробляються антитіла, які приєднуючись до анальгіну, призводять до його руйнування, а також руйнування тих клітин організму, з якими він пов’язаний.
Лікарська алергія найчастіше призводить до ураження шкіри. У більшості випадків алергія на медикамент не завдає особливих незручностей і пов’язана лише з появою шкірної висипки й сверблячки, проте в деяких ситуаціях лікарська алергія може безпосередньо загрожувати життю людини (анафілактичний шок, синдром Лайєлла).
У хворих з бронхіальною астмою при прийомі анальгіну підвищується ризик розвитку алергічних реакцій.
Порушення з боку сечовидільної системи
Порушення функції нирок при прийомі анальгіну пов’язано з тим, що більшість лікарських препаратів, в тому числі і анальгін, виводяться з організму нирками. Вплив анальгіну на сечовидільну систему в деяких випадках може призводити до ураження різних ниркових структур. Пов’язано це з виникненням імунних реакцій на потрапляння чужорідної речовини. В кінцевому підсумку імунні комплекси (антиген-антитіло), які утворюються у відповідь на потрапляння чужорідної речовини, ушкоджують ниркову тканину.
Виділяють наступні побічні ефекти з боку сечовидільної системи:
- інтерстиціальний нефрит;
- олігурія;
- анурія;
- протеїнурія;
- зміна кольору сечі.
Інтерстиціальний нефрит є запаленням сполучної тканини нирки, яке призводить до ураження ниркових канальців (через дані канальця відбувається зворотне всмоктування в кров деяких речовин). Потрапивши в нирки, активний метаболіт анальгіну (речовина, яка формується з анальгіну після реакції біотрансформації в печінці) всмоктується через ниркові канальця. У деяких випадках цей метаболіт здатний викликати пошкодження стінок канальців і приводити до їх запалення (метаболіт виконує роль алергену). Характерними ознаками для даного захворювання є такі симптоми як пітливість, загальна слабкість, головний біль, сонливість, нудота. Також в деяких випадках можлива лихоманка, алергічні висипання, а також біль у м’язах і суглобах.
Олігурія є таким станом організму, при якому кількість сечі, що виділяється нирками, значно знижується. Олігурія може виникати внаслідок пошкодження ниркових канальців і / або клубочків (беруть участь в фільтрації крові). Олігурія є прямим наслідком інтерстиціального нефриту.
Анурія цє повна відсутність надходження в сечовий міхур сечі. Цей патологічний стан виникає внаслідок різкого зниження фільтраційної функції нирок.
Протеїнурія – це наявність білків (протеїнів) в сечі. У деяких випадках протеїнурія виникає при ураженні ниркових клубочків, які в нормі не повинні пропускати білки. Варто відзначити, що протеїнурія є одним із симптомів інтерстиціального нефриту.
Зміна кольору сечі є наслідком впливу на сечу метаболітів анальгіну. Даний метаболіт може привести до фарбування сечі в червоний колір. Варто зазначити, що зміну кольору сечі можна розглядати як патологічний симптом.
Порушення з боку системи кровотворення
У деяких випадках анальгін може надавати токсичну дію на клітини крові і органи кровотворення. Зв’язуючись з певними клітинами в крові, метаболіт сприймається як чужорідна речовина, що призводить до утворення по відношенню до нього імунних комплексів. Надалі дані комплекси зв’язуються з метаболітом, і руйнують не тільки його, а й дані клітини.
Виділяють наступні побічні ефекти з боку системи кровотворення:
- агранулоцитоз;
- тромбоцитопенія.
Агранулоцитоз цє зниження числа нейтрофілів (підвид білих кров’яних тілець). В даному випадку мова йде про імунний агранулоцитоз. Потрапивши в організм, анальгін здатний зв’язуватися з білками на поверхні клітин кровотворення і перетворюватися в антиген. Антиген, в свою чергу, розпізнається як чужорідна речовина, і до нього виробляються антитіла, які в подальшому беруть участь в процесі знищення власних клітин (аутоантитіла). В кінцевому підсумку знищення піддаються не тільки зрілі форми нейтрофілів, але також і їх попередники, які циркулюють в крові або розташовуються в кістковому мозку. Агранулоцитоз проявляється такими симптомами як підвищення температури, озноб, головний біль, нудота, біль у м’язах. Надалі організм стає вразливим до різних інфекційних захворювань, так як саме нейтрофіли є клітинами, які підтримують нормальний імунний статус.
Тромбоцитопенія є патологічним станом, при якому спостерігається зниження числа кров’яних пластинок (тромбоцитів). Дані клітини необхідні для нормального процесу згортання крові. Тромбоцитопенія спочатку проявляється частою появою синців на тілі і кінцівках, а також збільшенням часу зупинки кровотечі. Надалі можуть з’являтися кровотечі з носа і ротової порожнини. Загальний стан при даній патології не змінюється і є оманливим, тому що кровотеча може статися практично в будь-якому органі, в тому числі і в головному мозку. Механізм розвитку тромбоцитопенії вкрай схожий з таким при агранулоцитозі.
Місцеві реакції на анальгін
Місцеві реакції можуть виникати при внутрішньом’язовому введенні анальгіну. Неправильна техніка введення або неправильно підібрана доза медикаменту може привести до утворення ущільнення (інфільтрату) в області введення препарату. Надалі, в разі, якщо організм ослаблений, даний інфільтрат може призводити до утворення обмеженої гнійної порожнини (абсцес).
Варто відзначити, що в разі, якщо доза анальгіну була значно перевищена, то це може привести до передозування препаратом.
Передозування анальгіну
При передозуванні анальгіном можуть спостерігатися такі симптоми:
- нудота;
- блювота;
- біль в шлунку;
- зниження температури тіла;
- зниження артеріального тиску (гіпотонія);
- підвищення числа серцевих скорочень (тахікардія);
- задишка;
- сонливість;
- порушення свідомості;
- гостра печінкова недостатність;
- гостра ниркова недостатність;
- судоми;
- параліч м’язів, що беруть участь в процесі дихання.
Отруєння анальгіном можна уникнути за допомогою суворого дотримання дозування прописаного лікарем. Також перед застосуванням препарату слід уважно прочитати інструкцію.
Якщо все ж таки відбулося передозування анальгіну – необхідно звернутися до лікаря. Зазвичай передозування лікують промиванням шлунка, призначенням проносного і активованого вугілля.
Аналоги анальгіну
Існує безліч аналогів анальгіну, наведу самі часто використовувані препарати:
- Баралгін М – препарат володіє комбінованою дією: анальгетичною і спазмолітичною (знімає спазм).
- Пенталгін – комбінований препарат, що володіє аналгетичною і протизапальною дією.
- Ревалгін – комбінований препарат з анальгетичною дією.
- Бенальгін – до складу препарату крім метамізолу натрію входить кофеїн (володіє протимігренозною дією) і тіамін гідрохлорид (вітамін В1), який покращує нейрорефлекторну регуляцію.
- Спазмалгон – і спазмолітик і анальгетик.
- Темпалгін і багато інших