Алергічний риніт

Алергічний риніт – один з різновидів алергічних реакцій, при якій після зустрічі організму з алергеном (речовина, що викликає алергію) відбувається запалення слизової оболонки носа (нежить), через що розвивається її набряк і закладеність носа. Цю патологію може викликати пил, пилок рослин, хімічні речовини (нікель, латекс, хром), мікроби, харчові продукти (молоко, яйця, горіхи, цитрусові та ін.), медикаменти, вакцини, укуси комах, плісняві гриби та ін.

Алергічний риніт прийнято розділяти на сезонний і постійний. Сезонна форма цього риніту зазвичай розвивається при наявності у пацієнта алергії на пилок різних рослин (тополя, береза, амброзія, пшениця та ін.) і проявляється в момент їх цвітіння. Такі риніти найбільш часто виникають в період з квітня по вересень.

При постійному алергічному риніті відсутня сезонність, нежить більш постійний, характеризується помірністю і стабільністю клінічної картини, що пояснюється періодичним контактом алергіка (людини з алергією) з алергеном (речовиною, що викликає алергію).


 

 

Симптоми алергічного риніту

 

Сезонний алергічний риніт характеризується появою раптового нападу у вигляді нежиті, закладеності носа, рясної слизової ринореї (виділення прозорих рідких сопів), чхання, свербіння в носовій порожнині. Нерідко сезонний алергійний риніт поєднується з кон’юнктивітом (запаленням слизової оболонки очей), симптомами якого є свербіж і біль в очах, їх почервоніння, сльозотеча, набряк повік. Тому це захворювання ще називають сезонним алергічним рінокон’юнктівітом (сінна лихоманка).

Також симптомами при цій формі риніту у пацієнта можуть бути кашель, осиплість голосу, втома, підвищена дратівливість, безсоння. Приступ цієї хвороби завжди закінчується, коли проникнення в організм алергену припиняється (тобто пацієнт перестає вдихати пилок рослин, на який у нього алергія).

Пацієнти з постійним алергічним ринітом при зверненні до лікаря скаржаться на наявність у них постійного нежитю, закладеності носа, зниження нюху, присутності ринореї (сопів), порушення сну, зниження розумової та фізичної працездатності, наявності задишки, неефективності судинозвужувальних засобів. Нерідко такі пацієнти появу алергічної патології пов’язують з холодовим фактором (переохолодженням організму, протягами).

При огляді порожнини носа (риноскопії) при алергічному риніті присутні звичайні ознаки запалення (почервоніння слизової оболонки носа, її набряклість, наявність слизових виділень без гною або крові, закупорка носових ходів). У більш пізніх стадіях постійного алергічного риніту слизова оболонка зазнає дегенеративні зміни. Поступово вона стає блідою, набуває синюшний або сірий відтінок, покривається зернистими патологічними утвореннями і поліпами і згодом стає гіпертрофованою (потовщеною).

Поліпозні утворення виглядають як мішкоподібні напівпрозорі структури, що мають ніжку, за допомогою якої вони прикріплюються до слизової оболонки носа. Вони розташовуються найчастіше в області загального носового входу і нерідко є перетиснутими протилежними стінками носа – носовою перегородкою і латеральною (зовнішньою бічною) стінкою носа. Поява поліпів і поступової гіпертрофії (потовщення) слизової оболонки носа служать додатковими причинами закладеності носа.

Окрім наявності у пацієнта вищеперелічених симптомів і об’єктивних ознак (які отримує лікар при огляді носа) запалення слизової оболонки носа, пацієнтам також призначають деякі лабораторні та алергологічні дослідження. Лабораторні дослідження виявляють підвищення в крові рівня еозинофілів і концентрації імуноглобулінів Е.

Як алергологічних досліджень використовують шкірні скаріфікаційні тести, при яких на шкіру наносять кілька передбачуваних алергенів і спостерігають за реакцією організму на них. Якщо для організму пацієнта один з цих речовин є алергеном, то на шкірі з’являється алергічна реакція (почервоніння).


 

 

Лікування алергічного риніту

 

Лікування алергічного риніту розділяється на етіотропне і симптоматичне. Перше представляє собою комплекс заходів щодо усунення контакту між аллергиком і алергеном. Наприклад, зміна робочого місця при роботі з алергічними токсичними речовинами або видалення з харчового раціону елементів живлення (молока, яєць і т. п.), що призводять до алергічного риніту.

Цей вид лікування алергічного риніту є найефективнішим, проте не завжди у пацієнта вдається виявити алерген, а в деяких випадках виявляється поліаллергія (тобто алергія до декількох речовин). У цих випадках лікарі вдаються до симптоматичного лікування. Воно полягає в призначенні судинозвужувальних (називін, тизин, ксилометазолін, галазолін і ін.), антигістамінних (левокабастин, аллергодил), седативних засобів, глюкокортикостероїдів (сінтаріс, беконазе).

При появі поліпів в носовій порожнині хірургічне лікування показано тільки в тих випадках, коли вони досягають значних розмірів і блокують нормальне носове дихання, а також викликають механічне здавлення нюхових рецепторів, тим самим, знижуючи нюх.

05.11.2016
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 оцінка, в середньому: 5 з 5)