Чому вранці захриплий голос?
Основною причиною захриплості голосу саме в ранковий час безпосередньо після пробудження є гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. У більш рідкісних випадках осиплий ранковий голос може бути пов’язаний з перевантаженням голосового апарату напередодні ввечері або з простудним захворюванням.
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба або просто гастроезофагеальний рефлюкс є патологічним станом, при якому шлунковий сік потрапляє в порожнину стравоходу через порушення механізмів, покликаних запобігти даному закиду.
Таких механізмів налічується кілька, але найбільш значущих з них всього два. Перший – складка Губарєва, розташована в області виходу стравоходу в шлунок і працює за принципом клапана, що пропускає їжу лише в одному напрямку. Другий – нижній стравохідний сфінктер, що регулюється безпосередньо вегетативною нервовою системою і що відкривається в нормі тільки після проходження їжі через верхній стравохідний сфінктер.
У міру старіння організму дані механізми поступово зношуються. Складка Губарєва стає менш гнучкою, а нижній стравохідний сфінктер, вимушений справлятися зі збільшеними навантаженнями, незабаром послаблюється. Крім того, відбувається розширення нижнього відділу стравоходу. В області даного розширення нижній стравохідний сфінктер стає не в змозі повністю зімкнуться.
Результатом вищеописаних структурних змін стає періодичне, а згодом і постійне потрапляння вмісту шлунку в стравохід. Під час сну тіло людини знаходиться в горизонтальному положенні, при цьому кислий шлунковий сік з легкістю перетікає в верхні відділи стравоходу і глотку. Через отвір входу в гортань шлунковий сік в невеликих кількостях потрапляє на слизову оболонку дихальних шляхів і безпосередньо на голосові складки. Оскільки основним компонентом шлункового соку є соляна кислота (рН приблизно 2 – 3), то на непридатній для для такого середовища слизовій оболонці голосових складок розвивається запалення, як при хімічному опіку. Дане запалення не виявляється хворобливістю, оскільки протікає поступово, через те що кислотність шлункового соку у міру просування по стравоходу значно знижується. Проте, постійне і тривале подразнення слизової оболонки гортані призводить до хронічного ларингіту, характерним симптомом якого є саме осиплість голосу вранці.
Боротися з захриплим голосом вранці можна кількома шляхами. Найбільш простим шляхом є профілактика, спрямована на попередження порушень природних механізмів, що запобігають зворотному закиду вмісту шлунка. Для цього слід уникати значного підвищення тиску в шлунку, шляхом дотримання кількох простих правил.
В першу чергу, харчуватися слід приблизно в один і той же час з дня на день. Результатом цього стане збільшення секреції шлункового соку тільки перед прийомом їжі, а не протягом усього дня.
По-друге, не слід переїдати, оскільки це збільшує тиск на складку Губарєва і нижній стравохідний сфінктер, а також призводить до формування стравоходної грижі. Приймати їжу слід не сутулячись, оскільки це також збільшує тиск в порожнині шлунка і створює додатковий кут в області переходу стравоходу в шлунок, що перешкоджає нормальному транзиту їжі через нього.
По-третє, безпосередньо після їжі ніколи не потрібно приймати горизонтальне положення. Замість цього краще зробити прогулянку тривалістю 15 – 20 хвилин. Після прогулянки дозволяється лягти на лівий бік, оскільки саме в такому положенні запобігає застій їжі в підкові дванадцятипалої кишки і поліпшується евакуація їжі зі шлунка. Крім того, слід щодня спорожняти кишечник, щоб запобігати запорам.
Медикаментозне лікування рефлюксу передбачає зниження кислотності шлункового соку. З цією метою найчастіше використовуються препарати з групи інгібіторів протоновой помпи (пантопразол, езомепразол, рабепразол, омепразол та ін.) І Н2-блокаторів (фамотидин, ранітидин та ін.). При печії можна використовувати антацидні препарати (алмагель, фосфалюгель, ренні і ін.), проте тривалість їх ефекту невелика, порівняно з вищенаведеними групами препаратів. При виявленні H. Pylori (хелікобактер пілорі) в схему лікування слід додати препарати для знищення даного мікроорганізму (антибіотики), що провокує збільшення кислотності і розвиток ерозій і виразок. Ефективність медикаментозного лікування висока, проте вдаватися до нього слід лише в періоди загострень. Тривалий прийом перерахованих вище медикаментів з високою вірогідністю призведе до розвитку серйозних побічних ефектів, таких як алергічні реакції, атрофія слизової оболонки шлунка, ураження печінки або нирок і ін.
Радикальним методом лікування рефлюксу і пов’язаної з ним осиплості голосу є хірургічна реконструкція нижнього відділу стравоходу. Однак даний метод підходить лише для виражених стравохідних гриж і не завжди гарантує лікування, оскільки не завжди досягає повного відновлення скорочувальної функції НСС. Крім того, дана операція є досить складною в технічному відношенні і може привести до розвитку ускладнень. До числа ранніх ускладнень оперативного втручання відноситься нагноєння рани, розвиток перитоніту або медіастиніту з вкрай важким перебігом і високим ризиком летального результату. До відстрочених ускладнень відноситься рубцювання і стеноз (звуження) стравоходу з порушенням транзиту їжі по ньому.
27.01.2017 ufmm
Основною причиною захриплості голосу саме в ранковий час безпосередньо після пробудження є гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. У більш рідкісних випадках осиплий ранковий голос може бути пов’язаний з перевантаженням голосового апарату напередодні ввечері або з простудним захворюванням.
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба або просто гастроезофагеальний рефлюкс є патологічним станом, при якому шлунковий сік потрапляє в порожнину стравоходу через порушення механізмів, покликаних запобігти даному закиду.
Таких механізмів налічується кілька, але найбільш значущих з них всього два. Перший – складка Губарєва, розташована в області виходу стравоходу в шлунок і працює за принципом клапана, що пропускає їжу лише в одному напрямку. Другий – нижній стравохідний сфінктер, що регулюється безпосередньо вегетативною нервовою системою і що відкривається в нормі тільки після проходження їжі через верхній стравохідний сфінктер.
У міру старіння організму дані механізми поступово зношуються. Складка Губарєва стає менш гнучкою, а нижній стравохідний сфінктер, вимушений справлятися зі збільшеними навантаженнями, незабаром послаблюється. Крім того, відбувається розширення нижнього відділу стравоходу. В області даного розширення нижній стравохідний сфінктер стає не в змозі повністю зімкнуться.
Результатом вищеописаних структурних змін стає періодичне, а згодом і постійне потрапляння вмісту шлунку в стравохід. Під час сну тіло людини знаходиться в горизонтальному положенні, при цьому кислий шлунковий сік з легкістю перетікає в верхні відділи стравоходу і глотку. Через отвір входу в гортань шлунковий сік в невеликих кількостях потрапляє на слизову оболонку дихальних шляхів і безпосередньо на голосові складки. Оскільки основним компонентом шлункового соку є соляна кислота (рН приблизно 2 – 3), то на непридатній для для такого середовища слизовій оболонці голосових складок розвивається запалення, як при хімічному опіку. Дане запалення не виявляється хворобливістю, оскільки протікає поступово, через те що кислотність шлункового соку у міру просування по стравоходу значно знижується. Проте, постійне і тривале подразнення слизової оболонки гортані призводить до хронічного ларингіту, характерним симптомом якого є саме осиплість голосу вранці.
Боротися з захриплим голосом вранці можна кількома шляхами. Найбільш простим шляхом є профілактика, спрямована на попередження порушень природних механізмів, що запобігають зворотному закиду вмісту шлунка. Для цього слід уникати значного підвищення тиску в шлунку, шляхом дотримання кількох простих правил.
В першу чергу, харчуватися слід приблизно в один і той же час з дня на день. Результатом цього стане збільшення секреції шлункового соку тільки перед прийомом їжі, а не протягом усього дня.
По-друге, не слід переїдати, оскільки це збільшує тиск на складку Губарєва і нижній стравохідний сфінктер, а також призводить до формування стравоходної грижі. Приймати їжу слід не сутулячись, оскільки це також збільшує тиск в порожнині шлунка і створює додатковий кут в області переходу стравоходу в шлунок, що перешкоджає нормальному транзиту їжі через нього.
По-третє, безпосередньо після їжі ніколи не потрібно приймати горизонтальне положення. Замість цього краще зробити прогулянку тривалістю 15 – 20 хвилин. Після прогулянки дозволяється лягти на лівий бік, оскільки саме в такому положенні запобігає застій їжі в підкові дванадцятипалої кишки і поліпшується евакуація їжі зі шлунка. Крім того, слід щодня спорожняти кишечник, щоб запобігати запорам.
Медикаментозне лікування рефлюксу передбачає зниження кислотності шлункового соку. З цією метою найчастіше використовуються препарати з групи інгібіторів протоновой помпи (пантопразол, езомепразол, рабепразол, омепразол та ін.) І Н2-блокаторів (фамотидин, ранітидин та ін.). При печії можна використовувати антацидні препарати (алмагель, фосфалюгель, ренні і ін.), проте тривалість їх ефекту невелика, порівняно з вищенаведеними групами препаратів. При виявленні H. Pylori (хелікобактер пілорі) в схему лікування слід додати препарати для знищення даного мікроорганізму (антибіотики), що провокує збільшення кислотності і розвиток ерозій і виразок. Ефективність медикаментозного лікування висока, проте вдаватися до нього слід лише в періоди загострень. Тривалий прийом перерахованих вище медикаментів з високою вірогідністю призведе до розвитку серйозних побічних ефектів, таких як алергічні реакції, атрофія слизової оболонки шлунка, ураження печінки або нирок і ін.
Радикальним методом лікування рефлюксу і пов’язаної з ним осиплості голосу є хірургічна реконструкція нижнього відділу стравоходу. Однак даний метод підходить лише для виражених стравохідних гриж і не завжди гарантує лікування, оскільки не завжди досягає повного відновлення скорочувальної функції НСС. Крім того, дана операція є досить складною в технічному відношенні і може привести до розвитку ускладнень. До числа ранніх ускладнень оперативного втручання відноситься нагноєння рани, розвиток перитоніту або медіастиніту з вкрай важким перебігом і високим ризиком летального результату. До відстрочених ускладнень відноситься рубцювання і стеноз (звуження) стравоходу з порушенням транзиту їжі по ньому.