Діагностика отосклероза
Діагностика отосклероза дозволяє виявити хворобу у пацієнта, визначити локалізацію патологічного процесу і ступінь ураження. Правильна діагностика дозволить підібрати оптимальне лікування в кожному конкретному випадку. Обстеження пацієнта проводять при його першому зверненні до лікаря, перед операцією, безпосередньо відразу після операції, а також як профілактичне обстеження кілька разів на рік.
Діагностика пацієнта з отосклерозом включає:
- анамнез і зовнішній огляд;
- інструментальні обстеження.
Анамнез і зовнішній огляд
Консультація лікаря починається зі збору анамнезу (історії життя і справжнього захворювання) і зовнішнього огляду. Збір анамнезу є дуже важливою ланкою в діагностиці отосклерозу. Правильно зібраний анамнез дозволяє лікарю встановити точний діагноз до проведення інструментальних досліджень.
Анамнез включає:
- паспортні дані пацієнта – прізвище, ім’я, по батькові пацієнта, рік народження, домашня адреса, номер телефону, місце роботи;
- скарги пацієнта і історія справжнього захворювання – докладне розпитування про симптоми, час їх появи, зв’язок з зовнішніми факторами і т. д .;
- анамнез перенесених захворювань та хірургічних втручань – інформація про перенесені операції, захворювання і їх лікування, інформація про прийом ліків, їх дозування і тривалість прийому і т. д .;
- анамнез життя пацієнта – інформація про зростання і розвитку пацієнта, місце роботи, умови праці та життя і ін .;
- спадковий анамнез – інформація про перенесені захворювання у найближчих родичів;
- алергологічний анамнез – інформація про алергію на лікарські препарати, продукти харчування та ін.
Під час бесіди з пацієнтом лікар уважно спостерігає за його поведінкою – чи не намагається пацієнт сісти ближче до лікаря, повертається певною стороною до нього, як часто перепитує. Все це може вказати на порушення слуху у пацієнта.
Інструментальні обстеження
Інструментальні обстеження дозволяють не тільки визначити локалізацію вогнища ураження, ступінь порушення слуху, стадію хвороби, а й диференціювати отосклероз від інших патологій зі схожою клінічною картиною. Зазвичай після бесіди з пацієнтом лікар призначає йому ряд інструментальних досліджень. При необхідності спеціаліст може провести повторне обстеження.
Інструментальні дослідження при отосклерозі:
- Отоскопія
- Аудіометрія
- Дослідження слуху з камертоном
- Акустична імпедансометрія
- Комп’ютерна томографія
Для призначення правильного лікування необхідно провести диференціальну діагностику – тобто визначити симптоми хвороби, що відрізняють отосклероз від інших патологій зі схожими проявами.
Диференціальну діагностику отосклероза проводять з:
- хронічним гнійним середнім отитом – хронічний запальний гнійний процес середнього вуха і перфорованої (пошкодженої) барабанної перетинки;
- хронічним катаральним середнім отитом – хронічний запальний процес середнього вуха, при якому в барабанній порожнині міститься транссудат (рідина, що з’являється при набряках), а не гній;
- обструкцією зовнішнього слухового проходу – закупорювання просвіту зовнішнього слухового проходу сірчаною пробкою, комахою, чужорідним тілом;
- старечою глухотою – погіршення слуху, пов’язане з віковими змінами в організмі;
- вродженою фіксацією стремена – порушення рухливості стремечка в результаті вродженої аномалії стремечка та інших слухових кісточок;
- розривом ланцюга слухових кісточок – синдром, який характеризується пошкодженням слухових кісточок.
01.02.2019 ufmm
Діагностика отосклероза дозволяє виявити хворобу у пацієнта, визначити локалізацію патологічного процесу і ступінь ураження. Правильна діагностика дозволить підібрати оптимальне лікування в кожному конкретному випадку. Обстеження пацієнта проводять при його першому зверненні до лікаря, перед операцією, безпосередньо відразу після операції, а також як профілактичне обстеження кілька разів на рік.
Діагностика пацієнта з отосклерозом включає:
- анамнез і зовнішній огляд;
- інструментальні обстеження.
Анамнез і зовнішній огляд
Консультація лікаря починається зі збору анамнезу (історії життя і справжнього захворювання) і зовнішнього огляду. Збір анамнезу є дуже важливою ланкою в діагностиці отосклерозу. Правильно зібраний анамнез дозволяє лікарю встановити точний діагноз до проведення інструментальних досліджень.
Анамнез включає:
- паспортні дані пацієнта – прізвище, ім’я, по батькові пацієнта, рік народження, домашня адреса, номер телефону, місце роботи;
- скарги пацієнта і історія справжнього захворювання – докладне розпитування про симптоми, час їх появи, зв’язок з зовнішніми факторами і т. д .;
- анамнез перенесених захворювань та хірургічних втручань – інформація про перенесені операції, захворювання і їх лікування, інформація про прийом ліків, їх дозування і тривалість прийому і т. д .;
- анамнез життя пацієнта – інформація про зростання і розвитку пацієнта, місце роботи, умови праці та життя і ін .;
- спадковий анамнез – інформація про перенесені захворювання у найближчих родичів;
- алергологічний анамнез – інформація про алергію на лікарські препарати, продукти харчування та ін.
Під час бесіди з пацієнтом лікар уважно спостерігає за його поведінкою – чи не намагається пацієнт сісти ближче до лікаря, повертається певною стороною до нього, як часто перепитує. Все це може вказати на порушення слуху у пацієнта.
Інструментальні обстеження
Інструментальні обстеження дозволяють не тільки визначити локалізацію вогнища ураження, ступінь порушення слуху, стадію хвороби, а й диференціювати отосклероз від інших патологій зі схожою клінічною картиною. Зазвичай після бесіди з пацієнтом лікар призначає йому ряд інструментальних досліджень. При необхідності спеціаліст може провести повторне обстеження.
Інструментальні дослідження при отосклерозі:
- Отоскопія
- Аудіометрія
- Дослідження слуху з камертоном
- Акустична імпедансометрія
- Комп’ютерна томографія
Для призначення правильного лікування необхідно провести диференціальну діагностику – тобто визначити симптоми хвороби, що відрізняють отосклероз від інших патологій зі схожими проявами.
Диференціальну діагностику отосклероза проводять з:
- хронічним гнійним середнім отитом – хронічний запальний гнійний процес середнього вуха і перфорованої (пошкодженої) барабанної перетинки;
- хронічним катаральним середнім отитом – хронічний запальний процес середнього вуха, при якому в барабанній порожнині міститься транссудат (рідина, що з’являється при набряках), а не гній;
- обструкцією зовнішнього слухового проходу – закупорювання просвіту зовнішнього слухового проходу сірчаною пробкою, комахою, чужорідним тілом;
- старечою глухотою – погіршення слуху, пов’язане з віковими змінами в організмі;
- вродженою фіксацією стремена – порушення рухливості стремечка в результаті вродженої аномалії стремечка та інших слухових кісточок;
- розривом ланцюга слухових кісточок – синдром, який характеризується пошкодженням слухових кісточок.