Імунофан

Імунофан є імуномодулятором (регулює імунну систему), що володіє імуностимулюючою, знешкоджуючою, антиоксидантною і гепатопротекторною дією (захищає клітини печінки). Він належить до синтетичних похідних тімопоетіна. Даний препарат не чинить прямого лікувального ефекту і призначається лише в цілях підвищення імунітету організму при різних захворюваннях.

 



 

 

Механізм лікувальної дії Імунофан

 

Імунофан являє собою складний протеїн, який складається з 6 амінокислот (інша його назва – аргініл-альфа-аспартам-лізіл-валив-тирозил-аргінін).
Імунофан відноситься до препаратів, здатних підвищувати стабільність генетичного матеріалу (ДНК) імунних клітин організму. Це необхідно, для того щоб клітини імунної системи в повній мірі виконували свою роль, так як показники стану імунної системи напряму пов’язані з процесами пошкодження та відновлення ДНК. Поява таких процесів відбувається через вплив несприятливих факторів на імунні клітини (інтоксикацій, інфекцій, пухлин і ін.).

Також даний лікарський засіб надає антиоксидантний, дезінтоксикаційний і імунорегуляторний ефект. Потрапляючи в організм різними шляхами, Імунофан надає свою дію протягом тривалого періоду часу.
Умовно, цей період прийнято розділяти на кілька фаз:

  • фаза швидкої дії;
  • проміжна фаза;
  • фаза тривалої дії.

Фаза швидкої дії триває протягом декількох годин (2 – 4 години). У цей період Імунофан запобігає деформації мембран клітин за рахунок нормалізації процесів перекисного окислення жирів (здатний зв’язувати вільні радикали). Поряд з цим даний препарат зменшує виділення біологічно активних речовин, що беруть участь в запальних процесах, а також знижує рівень холестерину в крові.

Проміжна фаза має тривалість близько одного тижня. За цей відрізок часу в організмі відбувається стабілізація кількості активного кисню до фізіологічних показників. Такий кисень у великих кількостях (особливо при важких захворюваннях) виділяється під час реакцій фагоцитозу (процес переробки чужорідних частинок імунними клітинами), що може мати несприятливий вплив на навколишні тканини. Таким чином, Імунофан, нормалізує кількість активного кисню, знижує ризик ураження власних тканин клітинами своєї ж імунної системи.

Фаза тривалої дії триває протягом 4 місяців з моменту закінчення проміжної фази. Імунофан стимулює вироблення цитокінів (речовини, що стимулюють і регулюють імунну відповідь) і підвищує чутливість до них імунних клітин. Він відновлює процеси клітинного ділення і збільшує кількість лімфоцитів і антитіл (вид протеїнів, здатних знешкоджувати чужорідні частинки) в крові.

Гепатопротекторна дія Імунофану реалізується за рахунок запобігання розпаду клітинних мембран гепатоцитів (клітини печінки), а також за рахунок стабілізації їх ДНК. В кінцевому рахунку, це призводить до зниження рівня білірубіну і трансамінази в крові (показники, які підвищуються при ураженні печінки).

Імунофан в зв’язку з високою швидкістю всмоктування і ефективністю його дії призначають в дуже низьких дозах. Лікарська речовина, потрапляючи в організм, бере участь в природних процесах метаболізму і тому не надає токсичного впливу на організм.


 

 

Застосування Імунофан

 

Зазвичай Імунофан лікарі призначають у формі розчину для уколів або у вигляді ректальних супозиторіїв (свічок). Добова доза для ін’єкцій повинна складати 50 мікрограмів (1 укол), тоді як для свічок добова доза становить 100 мкг (1 свічка). Ін’єкції лікар може призначати як підшкірні, так і внутрішньом’язові (залежить від типу захворювання). Вік не впливає на розрахунок дозування даного препарату, тому дози для дорослих і дітей однакові.

Також можливе застосування Імунофана в формі спрею для інтраназального застосування. Найчастіше розпилюють по одному разу (50 мкг) в кожний носовий отвір від 1 до 2 разів на добу. Максимальна добова доза не повинна бути більше 200 мікрограмів. При застосуванні спрею можуть з’явитися деякі труднощі з методикою його використання.

Щоб правильно здійснити впорскування Імунофан в носову порожнину необхідно діяти наступним чином:

  • флакон зі спреєм потрібно тримати у вертикальному положенні (розпилювач повинен бути нагорі);
  • перед використанням зняти захисну кришку флакона;
  • заповнити дозуючу ємність (здійснюється за допомогою 3 – 4-кратного натискання на широкий обід розпилювального пристрою);
  • розпилювач необхідно вставити в один з носових ходів (голова в цей момент повинна знаходитися у вертикальному положенні);
  • натиснути один раз до кінця на ободок розпилювача;
  • процедуру повторити для другого носового ходу.

Імунофан незалежно від форми випуску призначається лікувальними курсами, між якими існують невеликі перерви. Тривалість курсів залежить від виду і тяжкості захворювання.


 

 

Можливі побічні ефекти Імунофан

 

Імунофан не є токсичним препаратом і тому не може викликати побічні ефекти. Винятком може бути тільки алергія. Як правило, вона може з’явитися в результаті виникнення у людини індивідуальної непереносимості на один з компонентів препарату. Алергічні реакції можуть виникнути абсолютно у будь-якої людини незалежно від статі чи віку.

При застосуванні Імунофана можуть виникнути такі види алергії:

  • риніт;
  • кропив’янка;
  • еритема;
  • алергічний дерматит;
  • набряк Квінке;
  • анафілактичний шок.

Алергічний риніт супроводжується виникненням закладеності носа, наявністю слизових виділень, сверблячкою і чханням. Поява риніту пов’язана з алергічним запаленням слизової оболонки носових ходів, внаслідок впливу на неї алергену.

Кропив’янка характеризується шкірними висипаннями червоного кольору, що підносяться над поверхнею шкіри. Дані висипання в чомусь схожі на пухирі від опіку кропивою. Найчастіше кропив’янка з’являється на симетричних ділянках шкіри, маючи або локальний або розлитий характер ураження.

Еритема – це алергічна реакція, яка характеризується почервонінням ділянки шкіри або слизової оболонки. Еритема не супроводжується больовими відчуттями і свербінням. Цей алергічний прояв може виникати практично на будь-якій ділянці тіла. Висипання бувають як поодинокі, так і множинні (деякі з них можуть з’єднуватися між собою).

Набряк Квінке – запалення підшкірно-жирового шару шкіри. Клінічно таке запалення проявляється виникненням набряків обличчя, шиї, кінцівок, статевих органів та інших місць скупчення підшкірної клітковини. Найнебезпечнішим ускладненням даної реакції є набряк гортані і можливість розвитку асфіксії (закупорка просвіту дихальних шляхів, що ведуть до дихальної недостатності). Характерною відмінністю набряку Квінке від інших алергічних висипань служить відсутність свербіння і почервоніння ураженої ділянки шкіри.

Анафілактичний шок характеризується різким зниженням артеріального тиску та динамічним звуженням просвіту повітроносних шляхів. Для цього виду алергії також характерна поява вираженої місцевої симптоматики (почервоніння шкіри, набряк, свербіж, поява бульбашок, виразок) в місці введення лікарського алергену. Анафілактичний шок є небезпечною алергічною реакцією, при виникненні якої необхідно надання швидкої медичної допомоги.

10.11.2016
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 оцінок, в середньому: 0 з 5)