Симптоми менінгіту
Менінгіт – це група захворювань, що характеризується запаленням оболонок головного і спинного мозку.
Симптоми, які з’являються при менінгіті, можна згрупувати в три основні синдроми:
- синдром інтоксикації;
- черепно-мозковий синдром;
- менінгеальний синдром.
Синдром інтоксикації при менінгіті
Синдром інтоксикації викликаний септичним ураженням організму, через поширення і розмноження інфекції в крові. Хворі скаржаться на загальну слабкість, стомлюваність, розбитість. Підвищується температура тіла до 37 – 38 градусів Цельсія. Періодично з’являється головний біль, ниючого характеру. Іноді на передній план висуваються ознаки ГРВІ (гострої респіраторної вірусної інфекції): закладеність носа, кашель, біль у горлі, ломота в суглобах. Шкірні покриви стають блідими, холодними. Знижується апетит. Через присутність чужорідних частинок в організмі, активується імунна система, яка намагається знищити інфекцію. У перші дні, симптомом менінгіту може бути висип на шкірі у вигляді дрібних червоних точок, які часом супроводжуються сверблячкою. Висип зникає самостійно протягом кількох годин.
У важких випадках, коли організм нездатний боротися з інфекцією, вона атакує судини шкіри. Стінки судин запалюються і закупорюються. Це призводить до ішемії тканин шкіри, дрібним крововиливам і некрозу шкіри. Особливо вразливі здавлені ділянки шкіри (спина і сідниці у лежачого на спині хворого).
Черепно-мозковий синдром
Черепно-мозковий синдром розвивається внаслідок інтоксикації організму ендотоксинами. Інфекційні агенти (найчастіше, менінгокок) поширюються по організму і потрапляють в кров. Тут вони схильні до атаки клітин крові. При підвищеному руйнуванні інфекційних агентів в кров потрапляють їх токсини, які негативно впливають її циркуляцію по судинах. Токсини викликають внутрішньосудинне згортання крові і утворення тромбів. Особливо страждає мозкова речовина. Закупорка судин мозку призводить до порушення обміну речовин і накопичення рідини в міжклітинному просторі в тканинах мозку. В результаті з’являється гідроцефалія (набряк мозку) з підвищенням внутрішньочерепного тиску. Це викликає різкі головні болі. Біль настільки нестерпна, що хворі стогнуть або скрикують. У медицині це називають гідроцефальним криком. Головний біль посилюється від будь-якого зовнішнього подразника: звуку, шуму, яскравого світла, дотику.
Через набряк і підвищений тиск страждають різні ділянки мозку, які відповідають за функціонування органів і систем. Уражається центр терморегуляції, що призводить до різкого підвищення температури тіла до 38 – 40 градусів Цельсія. Цю температуру неможливо знизити ніякими жарознижувальними. Тим же пояснюється і рясна блювота (блювота фонтаном), що не припиняється тривалий час. Вона з’являється при посиленні головного болю. На відміну від блювоти при отруєннях, вона не пов’язана з прийомом їжі, і не приносить полегшення, а тільки погіршує стан хворого. У важких випадках уражається дихальний центр, що призводить до порушення дихання і смерті.
Гідроцефалія і порушення циркуляції мозкової рідини викликає судомні напади різних частин тіла. Найчастіше вони носять генералізований характер – скорочуються м’язи кінцівок і тулуба.
Прогресуючий набряк головного мозку і наростаючий внутрішньочерепний тиск можуть призвести до ураження кори головного мозку з порушенням свідомості. Хворий не може концентрувати увагу, не здатний виконувати дані йому завдання, Іноді з’являються галюцинації та марення. Часто спостерігається психомоторне збудження. Хворий хаотично рухає руками і ногами, пересмикується все тіло. Періоди збудження змінюються періодами затишшя з млявістю і сонливістю.
Іноді через набряк головного мозку страждають черепні нерви. Більш уразливі окорухові нерви, що іннервують м’язи ока. При тривалому їх стисненні, з’являється косоокість, птоз. При ураженні лицьового нерва порушується іннервація мімічних м’язів. Хворий не може щільно закрити очі і рот. Іноді видно відвисання щоки на стороні ураженого нерва. Однак ці порушення тимчасові і зникають після одужання.
Менінгеальний синдром
Головним характерним симптомом менінгіту є менінгеальний синдром. Він обумовлений порушенням циркуляції спинномозкової рідини на тлі підвищеного внутрішньочерепного тиску і набряку мозку. Рідина і набрякла тканина мозку дратує чутливі рецептори судин оболонок мозку і спинномозкових корінців нервів. З’являються різні патологічні скорочення м’язів, анормальні рухи і неможливість згинати кінцівки.
Симптомами менінгеального синдрому є:
- характерна поза «зведеного курка»;
- ригідність потиличних м’язів;
- симптом Керніга;
- симптоми Брудзинського;
- симптом Гілла;
- реактивні больові симптоми (симптом Бехтерева, пальпація нервових точок, натиснення на слуховий прохід);
- симптом Лессажа (для дітей).
22.04.2017 ufmm
Менінгіт – це група захворювань, що характеризується запаленням оболонок головного і спинного мозку.
Симптоми, які з’являються при менінгіті, можна згрупувати в три основні синдроми:
- синдром інтоксикації;
- черепно-мозковий синдром;
- менінгеальний синдром.
Синдром інтоксикації при менінгіті
Синдром інтоксикації викликаний септичним ураженням організму, через поширення і розмноження інфекції в крові. Хворі скаржаться на загальну слабкість, стомлюваність, розбитість. Підвищується температура тіла до 37 – 38 градусів Цельсія. Періодично з’являється головний біль, ниючого характеру. Іноді на передній план висуваються ознаки ГРВІ (гострої респіраторної вірусної інфекції): закладеність носа, кашель, біль у горлі, ломота в суглобах. Шкірні покриви стають блідими, холодними. Знижується апетит. Через присутність чужорідних частинок в організмі, активується імунна система, яка намагається знищити інфекцію. У перші дні, симптомом менінгіту може бути висип на шкірі у вигляді дрібних червоних точок, які часом супроводжуються сверблячкою. Висип зникає самостійно протягом кількох годин.
У важких випадках, коли організм нездатний боротися з інфекцією, вона атакує судини шкіри. Стінки судин запалюються і закупорюються. Це призводить до ішемії тканин шкіри, дрібним крововиливам і некрозу шкіри. Особливо вразливі здавлені ділянки шкіри (спина і сідниці у лежачого на спині хворого).
Черепно-мозковий синдром
Черепно-мозковий синдром розвивається внаслідок інтоксикації організму ендотоксинами. Інфекційні агенти (найчастіше, менінгокок) поширюються по організму і потрапляють в кров. Тут вони схильні до атаки клітин крові. При підвищеному руйнуванні інфекційних агентів в кров потрапляють їх токсини, які негативно впливають її циркуляцію по судинах. Токсини викликають внутрішньосудинне згортання крові і утворення тромбів. Особливо страждає мозкова речовина. Закупорка судин мозку призводить до порушення обміну речовин і накопичення рідини в міжклітинному просторі в тканинах мозку. В результаті з’являється гідроцефалія (набряк мозку) з підвищенням внутрішньочерепного тиску. Це викликає різкі головні болі. Біль настільки нестерпна, що хворі стогнуть або скрикують. У медицині це називають гідроцефальним криком. Головний біль посилюється від будь-якого зовнішнього подразника: звуку, шуму, яскравого світла, дотику.
Через набряк і підвищений тиск страждають різні ділянки мозку, які відповідають за функціонування органів і систем. Уражається центр терморегуляції, що призводить до різкого підвищення температури тіла до 38 – 40 градусів Цельсія. Цю температуру неможливо знизити ніякими жарознижувальними. Тим же пояснюється і рясна блювота (блювота фонтаном), що не припиняється тривалий час. Вона з’являється при посиленні головного болю. На відміну від блювоти при отруєннях, вона не пов’язана з прийомом їжі, і не приносить полегшення, а тільки погіршує стан хворого. У важких випадках уражається дихальний центр, що призводить до порушення дихання і смерті.
Гідроцефалія і порушення циркуляції мозкової рідини викликає судомні напади різних частин тіла. Найчастіше вони носять генералізований характер – скорочуються м’язи кінцівок і тулуба.
Прогресуючий набряк головного мозку і наростаючий внутрішньочерепний тиск можуть призвести до ураження кори головного мозку з порушенням свідомості. Хворий не може концентрувати увагу, не здатний виконувати дані йому завдання, Іноді з’являються галюцинації та марення. Часто спостерігається психомоторне збудження. Хворий хаотично рухає руками і ногами, пересмикується все тіло. Періоди збудження змінюються періодами затишшя з млявістю і сонливістю.
Іноді через набряк головного мозку страждають черепні нерви. Більш уразливі окорухові нерви, що іннервують м’язи ока. При тривалому їх стисненні, з’являється косоокість, птоз. При ураженні лицьового нерва порушується іннервація мімічних м’язів. Хворий не може щільно закрити очі і рот. Іноді видно відвисання щоки на стороні ураженого нерва. Однак ці порушення тимчасові і зникають після одужання.
Менінгеальний синдром
Головним характерним симптомом менінгіту є менінгеальний синдром. Він обумовлений порушенням циркуляції спинномозкової рідини на тлі підвищеного внутрішньочерепного тиску і набряку мозку. Рідина і набрякла тканина мозку дратує чутливі рецептори судин оболонок мозку і спинномозкових корінців нервів. З’являються різні патологічні скорочення м’язів, анормальні рухи і неможливість згинати кінцівки.
Симптомами менінгеального синдрому є:
- характерна поза «зведеного курка»;
- ригідність потиличних м’язів;
- симптом Керніга;
- симптоми Брудзинського;
- симптом Гілла;
- реактивні больові симптоми (симптом Бехтерева, пальпація нервових точок, натиснення на слуховий прохід);
- симптом Лессажа (для дітей).