Осип голос без ознак застуди
До не простудних причин осиплості голосу можна віднести такі як перенапруження голосового апарату, гастроезофагеальний рефлюкс, алергічний набряк гортані і пухлини гортані. Значно рідше осиплість голосу може бути викликана непухлинно об’ємними утвореннями і деякими захворюваннями нервової системи (інсульт, дегенеративні захворювання, компресійні синдроми). Механічна травма і опік гортані також можуть привести до осиплості голосу, проте в даних випадках питання про причини осиплості не виникає.
Осиплість голосу від перенапруження голосового апарату
Перенапруження голосового апарату є однією з найбільш частих причин осиплості голосу. Перенапруження, як правило, відбувається, коли людина тривалий час голосно розмовляє або кричить. При цьому голосові зв’язки коливаються в максимальному для них діапазоні, через що поступово відбувається їх мікротравматизація. Також цьому процесу сприяє швидке осушення слизової оболонки голосових складок під час крику і розвивається на цьому тлі відносна недостатність видільної функції слизових залоз гортані. Через деякий час в області мікротравм розвивається запальний процес, що супроводжується набряком. Набряклі голосові складки втрачають звичну форму і, як наслідок, здатність відтворювати звуки за допомогою коливання. Лікування даного стану полягає в тому, щоб дозволити голосовим зв’язкам деякий час не діяти, для того щоб спав їх набряк. Для цього достатньо всього лише не розмовляти або розмовляти тільки пошепки протягом 1 – 2 днів.
Осиплість голосу від гастроезофагеального рефлюксу
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба викликає осиплість голосу за допомогою регулярного впливу соляної кислоти шлункового соку на слизову оболонку гортані. В результаті цього виникає хронічний запальний процес, через який періодично розвивається набряк голосових складок.
Лікування даної патології полягає в зниженні кислотності шлункового соку, профілактичних заходах, спрямованих на зниження тиску в порожнині шлунка, а також на усунення мікроорганізму під назвою H. Pylori (хелікобактер пілорі), що викликає розвиток виразки і підвищення кислотності шлункового соку.
Осиплість голосу від алергічного набряку гортані
Алергічний набряк гортані (ангіоневротичний набряк, набряк Квінке) є небезпечним для життя станом, що вимагає надання екстреної медичної допомоги. Він розвивається як будь-яка інша системна алергічна реакція після контакту імунної системи організму з алергеном – речовиною, на яку імунна система реагує надміру сильно. Наслідком такого контакту є циркуляція в крові комплексів алергенів з антитілами, які, осідаючи в тканинах, викликають генералізований асептичний запальний процес. Оскільки даний процес швидше проявляється в областях багатих пухкою сполучною тканиною, то першими завжди набрякають губи, очні орбіти, мочки вух, мошонка, статеві губи і ін. Згодом набряк поширюється і на інші тканини і ділянки тіла.
Оскільки певна частина голосових складок також складається з пухкої сполучної тканини то, ймовірність їх набряку при алергічній реакції є високою. У зв’язку з тим, що такі набряки часто розвиваються протягом декількох хвилин і призводять до спадання голосових складок, що супроводжується різким перекриттям дихальних шляхів, вони повинні усуватися при перших ознаках їх появи. Для цього слід негайно викликати швидку допомогу, а до її приїзду прийняти будь-який протиалергічний засіб, наявний в домашній аптечці (супрастин, клемастин, димедрол, лоратадин та ін.) в одній стандартній дозі, прийнятній для віку пацієнта.
Осиплість голосу від пухлини гортані
Пухлини гортані – явище досить рідкісне, однак періодично воно реєструється. На жаль, більшість новоутворень даної локалізації є злоякісними. Як правило, пухлини проростають із слизової оболонки гортані із зони переходу циліндричного епітелію в плоский багатошаровий епітелій, що вистилає поверхню голосових складок.
Існує два типи росту пухлини – ендофітний (в товщу голосових складок) і екзофітний (за межі контурів голосових складок). Як при першому, так і при другому типі зростання відбувається зміна фізичних властивостей або звичних контурів голосових складок, через що порушується процес голосоутворення і виникає захриплість.
Лікування новоутворень гортані залежить від їх гістологічного типу і, в кінцевому підсумку, від ступеня клітинної атипії. Доброякісні пухлини видаляються хірургічно до кордонів здорової тканини. Злоякісні пухлини також лікуються хірургічно, однак обсяг операції, як правило, більше, оскільки включає висічення частини здорових тканин навколо пухлини, а також регіональних лімфатичних вузлів (в деяких випадках). Практично завжди хірургічне лікування комбінується з радіотерапією і хіміотерапією.
Непухлинні об’ємні утворення гортані
До непухлинних утворень гортані відносяться кісти, аневризми і варикозні розширення. Їх поширеність серед населення вкрай низька, проте, вони можуть викликати осиплість голосу, коли розташовуються поруч з голосовими складками.
Кістою називається порожнисте сферичне утворення, заповнене всередині рідиною. Частина з таких кіст є первинними, тобто розвиваються з незрозумілих причин. Вторинні кісти частіше розвиваються через паразитарні інвазії. Більшість кіст, розташованих в гортані, є первинними. Їх лікування суто хірургічне та може ускладнитися лише незручною локалізацією.
Під аневризмою мається на увазі мішкоподібні випинання стінки артерії. Дане випинання найчастіше ніяк не проявляється, поки росте, однак таїть в собі величезну небезпеку. В першу чергу, тонка стінка даної аневризми може лопнути при незначному механічному впливі (тиску ззовні, підвищенні артеріального тиску і ін.). Крім того, в стінці аневризми часто накопичуються тромботичні маси, які відриваючись, викликають тромбоемболії випадкових органів і частин тіла. Розташування аневризми в області гортані є одним з рідкісних випадків, коли її можна випадково діагностувати, вишукуючи причину осиплості голосу.
Варикозні розширення також мають судинне походження, проте, в даному випадку – венозне. Вони є наслідком структурної зміни стінки вени, через високий тиск в її просвіті. Зазвичай такі зміни характерні для вен стравоходу при цирозі печінки, однак в окремих випадках вони можуть зачіпати і вени глотки і навіть гортані. Коли варикозне розширення досягає величини орієнтовно 5 мм і розташовується поблизу голосових складок, воно починає чинити перші ознаки здавлення, які проявляються у вигляді хриплуватого голосу.
Лікування всіх перерахованих вище непухлинних об’ємних утворень виключно хірургічне. В останні десятиліття все частіше практикуються малоінвазивні (малотравматичні) методи усунення даних патологічних утворень.
Захворювання нервової системи як причина осиплості голосу
До захворювань нервової системи, здатним привести до осиплості голосу, відносяться інсульт головного мозку, деякі дегенеративні захворювання, а також компресійні синдроми.
При інсульті головного мозку відбувається гостре кисневе голодування певної ділянки мозку внаслідок закупорки тромбом або розриву кровоносної судини. При цьому уражена ділянка мозку перестає функціонувати і з часом гине, якщо кровопостачання не відновлюється. У разі, коли закупорюється відділ мозку, відповідальний за іннервацію голосових зв’язок, виникає осиплість голосу. Лікування інсульту головного мозку процес довгий і трудомісткий, багато в чому залежить від віку пацієнта. Чим молодше хворий, тим імовірніше він повністю відновить втрачений голос.
Дегенеративні захворювання центральної нервової системи і до цього дня є одними з найбільш непередбачуваних. При розсіяному склерозі в різноманітних зонах головного мозку відбувається виникнення вогнищ демієлінізації, через що по черзі випадають певні його функції. Лікування полягає переважно в інгібуванні аутоімунного запалення за допомогою використання гормональних препаратів (преднізолон, метилпреднізолон, дексаметазон).
При компресійних синдромах відбувається механічне здавлення певних нервів, в результаті чого порушується проведення імпульсів по ним і розвивається дефіцит іннервації в певних ділянках тіла. Здавлення може надаватися з боку деяких анатомічних утворень (спазмовані м’язи, відростки хребців), а також з боку патологічних утворень (пухлини, кісти, аневризми тощо.) Якщо стискаються нерви, що іннервують структури голосового апарату, то виникає осиплість голосу. Лікування полягає в усуненні причини здавлення, що частіше досягається хірургічним шляхом. Якщо усунення не можливо з тих чи інших причин, то зменшити здавлення нервових волокон можна використовуючи нестероїдні протизапальні препарати (мелоксикам, німесулід) і спазмолітики (мебеверин, папаверин).
30.01.2017 ufmm
До не простудних причин осиплості голосу можна віднести такі як перенапруження голосового апарату, гастроезофагеальний рефлюкс, алергічний набряк гортані і пухлини гортані. Значно рідше осиплість голосу може бути викликана непухлинно об’ємними утвореннями і деякими захворюваннями нервової системи (інсульт, дегенеративні захворювання, компресійні синдроми). Механічна травма і опік гортані також можуть привести до осиплості голосу, проте в даних випадках питання про причини осиплості не виникає.
Осиплість голосу від перенапруження голосового апарату
Перенапруження голосового апарату є однією з найбільш частих причин осиплості голосу. Перенапруження, як правило, відбувається, коли людина тривалий час голосно розмовляє або кричить. При цьому голосові зв’язки коливаються в максимальному для них діапазоні, через що поступово відбувається їх мікротравматизація. Також цьому процесу сприяє швидке осушення слизової оболонки голосових складок під час крику і розвивається на цьому тлі відносна недостатність видільної функції слизових залоз гортані. Через деякий час в області мікротравм розвивається запальний процес, що супроводжується набряком. Набряклі голосові складки втрачають звичну форму і, як наслідок, здатність відтворювати звуки за допомогою коливання. Лікування даного стану полягає в тому, щоб дозволити голосовим зв’язкам деякий час не діяти, для того щоб спав їх набряк. Для цього достатньо всього лише не розмовляти або розмовляти тільки пошепки протягом 1 – 2 днів.
Осиплість голосу від гастроезофагеального рефлюксу
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба викликає осиплість голосу за допомогою регулярного впливу соляної кислоти шлункового соку на слизову оболонку гортані. В результаті цього виникає хронічний запальний процес, через який періодично розвивається набряк голосових складок.
Лікування даної патології полягає в зниженні кислотності шлункового соку, профілактичних заходах, спрямованих на зниження тиску в порожнині шлунка, а також на усунення мікроорганізму під назвою H. Pylori (хелікобактер пілорі), що викликає розвиток виразки і підвищення кислотності шлункового соку.
Осиплість голосу від алергічного набряку гортані
Алергічний набряк гортані (ангіоневротичний набряк, набряк Квінке) є небезпечним для життя станом, що вимагає надання екстреної медичної допомоги. Він розвивається як будь-яка інша системна алергічна реакція після контакту імунної системи організму з алергеном – речовиною, на яку імунна система реагує надміру сильно. Наслідком такого контакту є циркуляція в крові комплексів алергенів з антитілами, які, осідаючи в тканинах, викликають генералізований асептичний запальний процес. Оскільки даний процес швидше проявляється в областях багатих пухкою сполучною тканиною, то першими завжди набрякають губи, очні орбіти, мочки вух, мошонка, статеві губи і ін. Згодом набряк поширюється і на інші тканини і ділянки тіла.
Оскільки певна частина голосових складок також складається з пухкої сполучної тканини то, ймовірність їх набряку при алергічній реакції є високою. У зв’язку з тим, що такі набряки часто розвиваються протягом декількох хвилин і призводять до спадання голосових складок, що супроводжується різким перекриттям дихальних шляхів, вони повинні усуватися при перших ознаках їх появи. Для цього слід негайно викликати швидку допомогу, а до її приїзду прийняти будь-який протиалергічний засіб, наявний в домашній аптечці (супрастин, клемастин, димедрол, лоратадин та ін.) в одній стандартній дозі, прийнятній для віку пацієнта.
Осиплість голосу від пухлини гортані
Пухлини гортані – явище досить рідкісне, однак періодично воно реєструється. На жаль, більшість новоутворень даної локалізації є злоякісними. Як правило, пухлини проростають із слизової оболонки гортані із зони переходу циліндричного епітелію в плоский багатошаровий епітелій, що вистилає поверхню голосових складок.
Існує два типи росту пухлини – ендофітний (в товщу голосових складок) і екзофітний (за межі контурів голосових складок). Як при першому, так і при другому типі зростання відбувається зміна фізичних властивостей або звичних контурів голосових складок, через що порушується процес голосоутворення і виникає захриплість.
Лікування новоутворень гортані залежить від їх гістологічного типу і, в кінцевому підсумку, від ступеня клітинної атипії. Доброякісні пухлини видаляються хірургічно до кордонів здорової тканини. Злоякісні пухлини також лікуються хірургічно, однак обсяг операції, як правило, більше, оскільки включає висічення частини здорових тканин навколо пухлини, а також регіональних лімфатичних вузлів (в деяких випадках). Практично завжди хірургічне лікування комбінується з радіотерапією і хіміотерапією.
Непухлинні об’ємні утворення гортані
До непухлинних утворень гортані відносяться кісти, аневризми і варикозні розширення. Їх поширеність серед населення вкрай низька, проте, вони можуть викликати осиплість голосу, коли розташовуються поруч з голосовими складками.
Кістою називається порожнисте сферичне утворення, заповнене всередині рідиною. Частина з таких кіст є первинними, тобто розвиваються з незрозумілих причин. Вторинні кісти частіше розвиваються через паразитарні інвазії. Більшість кіст, розташованих в гортані, є первинними. Їх лікування суто хірургічне та може ускладнитися лише незручною локалізацією.
Під аневризмою мається на увазі мішкоподібні випинання стінки артерії. Дане випинання найчастіше ніяк не проявляється, поки росте, однак таїть в собі величезну небезпеку. В першу чергу, тонка стінка даної аневризми може лопнути при незначному механічному впливі (тиску ззовні, підвищенні артеріального тиску і ін.). Крім того, в стінці аневризми часто накопичуються тромботичні маси, які відриваючись, викликають тромбоемболії випадкових органів і частин тіла. Розташування аневризми в області гортані є одним з рідкісних випадків, коли її можна випадково діагностувати, вишукуючи причину осиплості голосу.
Варикозні розширення також мають судинне походження, проте, в даному випадку – венозне. Вони є наслідком структурної зміни стінки вени, через високий тиск в її просвіті. Зазвичай такі зміни характерні для вен стравоходу при цирозі печінки, однак в окремих випадках вони можуть зачіпати і вени глотки і навіть гортані. Коли варикозне розширення досягає величини орієнтовно 5 мм і розташовується поблизу голосових складок, воно починає чинити перші ознаки здавлення, які проявляються у вигляді хриплуватого голосу.
Лікування всіх перерахованих вище непухлинних об’ємних утворень виключно хірургічне. В останні десятиліття все частіше практикуються малоінвазивні (малотравматичні) методи усунення даних патологічних утворень.
Захворювання нервової системи як причина осиплості голосу
До захворювань нервової системи, здатним привести до осиплості голосу, відносяться інсульт головного мозку, деякі дегенеративні захворювання, а також компресійні синдроми.
При інсульті головного мозку відбувається гостре кисневе голодування певної ділянки мозку внаслідок закупорки тромбом або розриву кровоносної судини. При цьому уражена ділянка мозку перестає функціонувати і з часом гине, якщо кровопостачання не відновлюється. У разі, коли закупорюється відділ мозку, відповідальний за іннервацію голосових зв’язок, виникає осиплість голосу. Лікування інсульту головного мозку процес довгий і трудомісткий, багато в чому залежить від віку пацієнта. Чим молодше хворий, тим імовірніше він повністю відновить втрачений голос.
Дегенеративні захворювання центральної нервової системи і до цього дня є одними з найбільш непередбачуваних. При розсіяному склерозі в різноманітних зонах головного мозку відбувається виникнення вогнищ демієлінізації, через що по черзі випадають певні його функції. Лікування полягає переважно в інгібуванні аутоімунного запалення за допомогою використання гормональних препаратів (преднізолон, метилпреднізолон, дексаметазон).
При компресійних синдромах відбувається механічне здавлення певних нервів, в результаті чого порушується проведення імпульсів по ним і розвивається дефіцит іннервації в певних ділянках тіла. Здавлення може надаватися з боку деяких анатомічних утворень (спазмовані м’язи, відростки хребців), а також з боку патологічних утворень (пухлини, кісти, аневризми тощо.) Якщо стискаються нерви, що іннервують структури голосового апарату, то виникає осиплість голосу. Лікування полягає в усуненні причини здавлення, що частіше досягається хірургічним шляхом. Якщо усунення не можливо з тих чи інших причин, то зменшити здавлення нервових волокон можна використовуючи нестероїдні протизапальні препарати (мелоксикам, німесулід) і спазмолітики (мебеверин, папаверин).