Верапаміл
Верапаміл – лікарський препарат, який має гіпотензивну (знижує тиск в судинах), антиаритмічну (запобігає появі різних порушень серцевого ритму) та антиангінальну дію (зменшує симптоми ішемічної хвороби серця). Даний медикамент належить до групи блокаторів повільних каналів кальцію, які впливають на роботу серцево-судинної системи. Варто відзначити, що верапаміл більшою мірою впливає саме на серцевий м’яз (міокард), ніж на судини.
[tip]
Зміст:
- Механізм лікувальної дії верапаміл
- Показання до застосування верапаміл
- Як застосовувати верапаміл?
- Можливі побічні ефекти верапамілу
[/tip]
Механізм лікувальної дії верапаміл
Верапаміл є антагоністом повільних кальцієвих каналів L-типу (є антагоністом кальцію), які розташовані в серцевому м’язі, а також в судинах. У серці кальцієві канали перебувають в синоатріальному і атріовентрикулярному вузлі, а також в волокнах Пуркіньє (дані структури є частиною провідної системи серця і підтримують його нормальну скоротливу функцію). Підвищена швидкість проникнення іонів кальцію з міжклітинного простору в клітини провідної системи серця призводить до порушення ритму. Дані зміни неминуче ведуть до надмірного зростанню споживання кисню серцевим м’язом, що в подальшому проявляється зниженням кровонаповнення тканин серця (ішемія) і кисневим голодуванням (гіпоксія). Верапаміл знижує потребу міокарда (серцевий м’яз) в кисні, який споживає більше 10% всього вдихуваного кисню, а також здатний усувати дисбаланс між постачанням і споживанням кисню в кардіоміоцитах (клітини міокарда). Поряд з перерахованими вище механізмами в кардіоміоцитах відбувається підвищення концентрації іонів калію, який необхідний для нормального серцевого ритму.
Гальмування проникнення іонів кальцію в клітини судинної стінки призводить до рефлекторного розширення коронарних артерій серця (судини, що живлять серце), а також розширює периферичні артеріальні судини (артерії і артеріоли). Також спостерігається зниження загального периферичного опору судин (гіпотензивна дія).
Необхідно відзначити, що верапаміл добре всмоктується в організмі, але через істотні індивідуальні відмінності даний медикамент може надавати свою дію через різний проміжок часу (від 1 до 4 годин). Верапаміл при попаданні в клітини печінки активно метаболізується (піддається ферментативному розщепленню). Надалі, потрапивши в кров, він зв’язується з білками плазми (90%). Необхідна постійна концентрація медикаменту в крові досягається, як правило, на четверту добу після повторного застосування препарату. Верапаміл виводиться через жовч (25%), з сечею (70%), а також в незміненому вигляді (4 – 5%). Період виділення верапамілу значно збільшується у людей з різними порушеннями функції печінки.
При внутрішньовенному введенні протиаритмічний ефект досягається вже в перші 5 хвилин і триває близько двох годин (верапаміл є антиаритмічним препаратом IV групи). Гіпотензивна дія (зниження артеріального тиску) спостерігається після 3 – 6 хвилин і триває не більше 25 хвилин. У більшості випадків верапаміл добре переноситься.
Показання до застосування верапаміл
Верапаміл призначається для профілактики, а також для лікування різних порушень серцевого ритму, при ішемічній хворобі серця (порушення кровопостачання міокарда на тлі ураження коронарних судин), а також при деяких інших захворюваннях серця.
Профілактика і лікування ішемічної хвороби серця:
- Хронічна стабільна стенокардія
(Виникнення больових відчуттів за грудиною, викликаних одним і тим же типом фізичного навантаження) - Нестабільна стенокардія
(Біль за грудиною може виникати як при будь-якому фізичному навантаженні, так і на тлі повного спокою) - Вазоспастична стенокардія
(Спазм судин що живлять серце, який виникає в стані спокою)
Профілактика і лікування деяких порушень серцевого ритму:
- Пароксизмальна надшлуночкова тахікардія
(Різке почастішання серцебиття) - Надшлуночкова екстрасистолія (Поява позачергових неповних скорочень серця на фоні підвищення збудливості ектопічних вогнищ)
- Хронічна форма мерехтіння і тріпотіння передсердь
(Часте і впорядковане скорочення передсердь серця)
Профілактика і лікування гіпертонічних станів:
- Гіпертонія
(Підвищення артеріального тиску понад 140/90 мм рт. ст.) - Гіпертонічний криз
(Надмірне підвищення тиску, яке може приводити до ураження різних органів і систем) - Гіпертрофічна кардіоміопатія
(Потовщення м’язового шару лівого, а іноді і правого шлуночка серця)
Як застосовувати верапаміл?
Залежно від патології, верапаміл можуть призначити в формі пігулок, а також в якості внутрішньовенних уколів.
Таблетки верапамілу найчастіше призначаються для профілактики або лікування ішемічної хвороби серця. Приймати таблетки слід перед їжею (за 30 – 40 хвилин), при цьому запиваючи їх невеликою кількістю рідини (50 – 100 мілілітрів). Дозування потрібно підбирати індивідуально з урахуванням виду і ступеня тяжкості патології. Разове дозування для дорослих і підлітків старше 15 років становить, в середньому, 40 – 80 міліграм. Таблетки верапаміл приймаються двічі або тричі на день. У рідкісних випадках разову дозу можна збільшити до 120 – 160 міліграм (тільки після консультації з лікарем). Таблетки верапамілу також можуть призначати і дітям. Для дітей до шести років разова доза становить 15 – 20 міліграм, а для дітей від шести до чотирнадцяти років – 20 – 80 міліграм (3 – 4 рази на добу).
У деяких випадках лікар може призначати прийом верапамілу тривалої або пролонгованої дії. Найчастіше його призначають для зниження тиску (при гіпертонії), а також для профілактики нападів стенокардії та надшлуночкової тахікардії. Добова доза верапамілу пролонгованої дії становить 240 – 360 міліграм. Медикамент слід приймати вранці під час або відразу ж після прийому їжі. Також таблетку слід запивати невеликою кількістю рідини (50 – 100 міліграм). Необхідно відзначити, що у осіб з порушенням печінкової функції, а також для літніх людей разова доза повинна бути знижена.
Для лікування і профілактики різних порушень серцевого ритму (надшлуночкова екстрасистолія, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, хронічна форма мерехтіння і тріпотіння передсердь), а також при гіпертонічному кризі верапаміл використовують внутрішньовенно. Вводять верапаміл на протязі не менше 2 – 3 хвилин під постійним контролем частоти серцевих скорочень і артеріального тиску. Дорослим разово вводять 5 або 10 міліграм медикаменту, а при відсутності ефекту повторюють у тій же дозі. Дітям до одного року разово вводять 0,75 – 2 міліграми, від одного до п’яти років по 2 – 3 міліграми, від шести до чотирнадцяти років по 2,5 – 3,5 міліграма верапамілу. Людям похилого віку, а також пацієнтам з порушенням функції печінки і нирок разову і добову дозу необхідно зменшити (менше 120 міліграм в добу).
Можливі побічні ефекти верапамілу
Вплив верапамілу на серцево-судинну систему може в деяких випадках приводити до серйозних наслідків. Саме тому внутрішньовенне введення цього медикаменту повинно проводитися тільки в лікарні (під безпосереднім наглядом лікаря). Також верапаміл може призводити до появи лікарської алергії.
Верапаміл здатний викликати такі побічні ефекти:
- порушення з боку серцево-судинної системи;
- алергічні прояви;
- порушення з боку центральної і периферичної нервової системи;
- порушення з боку травного тракту;
28.11.2016 ufmm
Верапаміл – лікарський препарат, який має гіпотензивну (знижує тиск в судинах), антиаритмічну (запобігає появі різних порушень серцевого ритму) та антиангінальну дію (зменшує симптоми ішемічної хвороби серця). Даний медикамент належить до групи блокаторів повільних каналів кальцію, які впливають на роботу серцево-судинної системи. Варто відзначити, що верапаміл більшою мірою впливає саме на серцевий м’яз (міокард), ніж на судини.
[tip]
Зміст:
- Механізм лікувальної дії верапаміл
- Показання до застосування верапаміл
- Як застосовувати верапаміл?
- Можливі побічні ефекти верапамілу
[/tip]
Механізм лікувальної дії верапаміл
Верапаміл є антагоністом повільних кальцієвих каналів L-типу (є антагоністом кальцію), які розташовані в серцевому м’язі, а також в судинах. У серці кальцієві канали перебувають в синоатріальному і атріовентрикулярному вузлі, а також в волокнах Пуркіньє (дані структури є частиною провідної системи серця і підтримують його нормальну скоротливу функцію). Підвищена швидкість проникнення іонів кальцію з міжклітинного простору в клітини провідної системи серця призводить до порушення ритму. Дані зміни неминуче ведуть до надмірного зростанню споживання кисню серцевим м’язом, що в подальшому проявляється зниженням кровонаповнення тканин серця (ішемія) і кисневим голодуванням (гіпоксія). Верапаміл знижує потребу міокарда (серцевий м’яз) в кисні, який споживає більше 10% всього вдихуваного кисню, а також здатний усувати дисбаланс між постачанням і споживанням кисню в кардіоміоцитах (клітини міокарда). Поряд з перерахованими вище механізмами в кардіоміоцитах відбувається підвищення концентрації іонів калію, який необхідний для нормального серцевого ритму.
Гальмування проникнення іонів кальцію в клітини судинної стінки призводить до рефлекторного розширення коронарних артерій серця (судини, що живлять серце), а також розширює периферичні артеріальні судини (артерії і артеріоли). Також спостерігається зниження загального периферичного опору судин (гіпотензивна дія).
Необхідно відзначити, що верапаміл добре всмоктується в організмі, але через істотні індивідуальні відмінності даний медикамент може надавати свою дію через різний проміжок часу (від 1 до 4 годин). Верапаміл при попаданні в клітини печінки активно метаболізується (піддається ферментативному розщепленню). Надалі, потрапивши в кров, він зв’язується з білками плазми (90%). Необхідна постійна концентрація медикаменту в крові досягається, як правило, на четверту добу після повторного застосування препарату. Верапаміл виводиться через жовч (25%), з сечею (70%), а також в незміненому вигляді (4 – 5%). Період виділення верапамілу значно збільшується у людей з різними порушеннями функції печінки.
При внутрішньовенному введенні протиаритмічний ефект досягається вже в перші 5 хвилин і триває близько двох годин (верапаміл є антиаритмічним препаратом IV групи). Гіпотензивна дія (зниження артеріального тиску) спостерігається після 3 – 6 хвилин і триває не більше 25 хвилин. У більшості випадків верапаміл добре переноситься.
Показання до застосування верапаміл
Верапаміл призначається для профілактики, а також для лікування різних порушень серцевого ритму, при ішемічній хворобі серця (порушення кровопостачання міокарда на тлі ураження коронарних судин), а також при деяких інших захворюваннях серця.
Профілактика і лікування ішемічної хвороби серця:
- Хронічна стабільна стенокардія
(Виникнення больових відчуттів за грудиною, викликаних одним і тим же типом фізичного навантаження) - Нестабільна стенокардія
(Біль за грудиною може виникати як при будь-якому фізичному навантаженні, так і на тлі повного спокою) - Вазоспастична стенокардія
(Спазм судин що живлять серце, який виникає в стані спокою)
Профілактика і лікування деяких порушень серцевого ритму:
- Пароксизмальна надшлуночкова тахікардія
(Різке почастішання серцебиття) - Надшлуночкова екстрасистолія (Поява позачергових неповних скорочень серця на фоні підвищення збудливості ектопічних вогнищ)
- Хронічна форма мерехтіння і тріпотіння передсердь
(Часте і впорядковане скорочення передсердь серця)
Профілактика і лікування гіпертонічних станів:
- Гіпертонія
(Підвищення артеріального тиску понад 140/90 мм рт. ст.) - Гіпертонічний криз
(Надмірне підвищення тиску, яке може приводити до ураження різних органів і систем) - Гіпертрофічна кардіоміопатія
(Потовщення м’язового шару лівого, а іноді і правого шлуночка серця)
Як застосовувати верапаміл?
Залежно від патології, верапаміл можуть призначити в формі пігулок, а також в якості внутрішньовенних уколів.
Таблетки верапамілу найчастіше призначаються для профілактики або лікування ішемічної хвороби серця. Приймати таблетки слід перед їжею (за 30 – 40 хвилин), при цьому запиваючи їх невеликою кількістю рідини (50 – 100 мілілітрів). Дозування потрібно підбирати індивідуально з урахуванням виду і ступеня тяжкості патології. Разове дозування для дорослих і підлітків старше 15 років становить, в середньому, 40 – 80 міліграм. Таблетки верапаміл приймаються двічі або тричі на день. У рідкісних випадках разову дозу можна збільшити до 120 – 160 міліграм (тільки після консультації з лікарем). Таблетки верапамілу також можуть призначати і дітям. Для дітей до шести років разова доза становить 15 – 20 міліграм, а для дітей від шести до чотирнадцяти років – 20 – 80 міліграм (3 – 4 рази на добу).
У деяких випадках лікар може призначати прийом верапамілу тривалої або пролонгованої дії. Найчастіше його призначають для зниження тиску (при гіпертонії), а також для профілактики нападів стенокардії та надшлуночкової тахікардії. Добова доза верапамілу пролонгованої дії становить 240 – 360 міліграм. Медикамент слід приймати вранці під час або відразу ж після прийому їжі. Також таблетку слід запивати невеликою кількістю рідини (50 – 100 міліграм). Необхідно відзначити, що у осіб з порушенням печінкової функції, а також для літніх людей разова доза повинна бути знижена.
Для лікування і профілактики різних порушень серцевого ритму (надшлуночкова екстрасистолія, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, хронічна форма мерехтіння і тріпотіння передсердь), а також при гіпертонічному кризі верапаміл використовують внутрішньовенно. Вводять верапаміл на протязі не менше 2 – 3 хвилин під постійним контролем частоти серцевих скорочень і артеріального тиску. Дорослим разово вводять 5 або 10 міліграм медикаменту, а при відсутності ефекту повторюють у тій же дозі. Дітям до одного року разово вводять 0,75 – 2 міліграми, від одного до п’яти років по 2 – 3 міліграми, від шести до чотирнадцяти років по 2,5 – 3,5 міліграма верапамілу. Людям похилого віку, а також пацієнтам з порушенням функції печінки і нирок разову і добову дозу необхідно зменшити (менше 120 міліграм в добу).
Можливі побічні ефекти верапамілу
Вплив верапамілу на серцево-судинну систему може в деяких випадках приводити до серйозних наслідків. Саме тому внутрішньовенне введення цього медикаменту повинно проводитися тільки в лікарні (під безпосереднім наглядом лікаря). Також верапаміл може призводити до появи лікарської алергії.
Верапаміл здатний викликати такі побічні ефекти:
- порушення з боку серцево-судинної системи;
- алергічні прояви;
- порушення з боку центральної і периферичної нервової системи;
- порушення з боку травного тракту;