Мукалтин

Мукалтин є представником групи відхаркувальних препаратів, створеним на основі екстракту кореня і листя рослини під назвою алтей лікарський. Мукалтин і його аналоги являють собою суміш полісахаридів, здатних розріджувати мокроту і прискорювати її виведення з бронхіального дерева шляхом стимуляції коливання миготливого епітелію дихальних шляхів. Крім цього, мукалтин сприяє посиленню секреції рідкого слизу бронхіальними залозами, за допомогою чого здійснюється зволоження запаленого дихального епітелію і, як наслідок, зниження частоти кашльових поштовхів. При використанні мукалтину кашель стає продуктивним і менш болючим.

На сьогоднішній день не існує достовірних даних про вплив мукалтину на внутрішньоутробний розвиток плода, тому препарат може використовуватися в тому числі і вагітними жінками при захворюваннях, що супроводжуються утворенням в’язкого мокротиння. З огляду на м’якістьі дії, препарат показаний і дітям різного віку. Мукалтин частково метаболізується в печінці і виводиться нирками. Період напіввиведення дорівнює 6 годинам, відповідно, для стійкого ефекту слід приймати мукалтин не менше 3 – 4 разів на добу.

В силу того, що препарат мукалтин випускається великою кількістю фармакологічних компаній, його склад може включати ряд добавок, що володіють певним ефектом. Наприклад, гідрокарбонат натрію (харчова сода) підсилює розріджуючий ефект діючої речовини, однак негативно впливає на слизову оболонку шлунка. Різні підсолоджувачі та барвники також можуть привести до ряду небажаних ефектів у хворих на цукровий діабет і алергіків.


 

 

Механізм лікувальної дії мукалтину

 

Мукалтин є препаратом на основі екстракту листя і кореня алтеї лікарської.

Препарат добре всмоктується як з ротової порожнини, так і з нижчих відділів травного тракту. Основна частка препарату потрапляє в кров через шлунок, після чого метаболізується в печінці. Після проходження через печінку мукалтин впливає на слизотворні клітини всього організму і призводить до виділення ними збільшеної кількості менш в’язкого секрету. На вже сформовані згустки мокротиння, що утворюються при більшості запальних захворювань дихальних шляхів, мукалтин надає розріджуючий вплив шляхом спрощення структури полісахаридів, що входять до їх складу.

Крім цього мукалтин безпосередньо стимулює роботу дихального епітелію. Епітелій дихальних шляхів складається з численних дрібних ворсинок, що здійснюють коливальні рухи в напрямку носової порожнини. За допомогою таких рухів з поверхні епітелію видаляються мікроорганізми і частинки пилу, що осіли на слизу в процесі дихання. У міру зниження в’язкості мокротиння воно покриває тонким шаром запалені ділянки бронхіального дерева і зменшує роздратування. Таким чином, уповільнюється частота кашельних поштовхів, а кашель стає менш болючим і продуктивним.

Після 4 – 6 годин частина препарату виводиться з організму нирками і вищевказані ефекти слабшають. Відповідно з лікувальною метою необхідно приймати мукалтин не менше 3 – 4 разів на добу для підтримки постійної оптимальної його концентрації в крові.


 

Застосовування мукалтину

 

Мукалтин застосовується в дозі 50 – 100 мг (1 – 2 таблетки) кожні 6 – 8 годин. Бажано, щоб прийом препарату збігався з прийомами їжі з метою зниження ймовірності побічних ефектів. Тривалість курсу лікування мукалтином варіює від одного до двох тижнів, проте за певних захворюваннях препарат може використовуватися значно довше. В силу того, що механізм дії мукалтину пов’язаний зі збільшенням екскреції рідини, важливо своєчасно заповнювати її запаси в організмі. Для цього рекомендується випивати протягом доби не менше 2,5 літрів рідини (вода, молочні продукти, соки, морси і т. д.). При супутньому інтенсивному фізичному навантаженні і лихоманці добове споживання рідини має зрости до 4 – 5 літрів.

Мукалтин використовується для лікування бронхолегеневих захворювань, асоційованих зі згущенням харкотиння у хворих різного віку.

Препарат призначається дорослим у добовій дозі 150 – 400 мг в 3 – 4 прийоми.

Дітям старше 12 років мукалтин показаний по 50 – 75 мг 3 – 4 рази на добу в залежності від тяжкості основного захворювання.

Дітям від 4 до 12 років рекомендується прийом препарату 3 – 4 рази на добу по 50 мг.

Дітям до 4 років препарат призначається у вигляді таблеток або розчинів власного приготування 3 рази на добу в дозі не більше 50 мг за один прийом.

У разі наявності у хворого асоційованої ниркової недостатності або печінкової недостатності зростає ризик накопичення препарату в організмі і розвитку побічних ефектів від його застосування. У такій ситуації необхідно знизити дозування препарату або приймати його через збільшені інтервали.


 

 

Можливі побічні ефекти мукалтину

 

Мукалтин відносно рідко сприяє появі побічних ефектів, проте, в практиці використання препарату були зареєстровані певні порушення з боку шлунково-кишкового тракту і алергічні реакції. Частота даних побічних явищ зростає при тривалому застосуванні високих доз препарату.
Порушення з боку травної системи

Серед порушень з боку шлунково-кишкового тракту розрізняють:

  • нудоту;
  • блювоту;
  • неприємний присмак у роті;
  • зниження апетиту;
  • біль в правому підребер’ї і ін.

Слизова оболонка шлунка, як і інші слизові організму, реагує на вживання мукалтину розрідженням слизового шару. На відміну від бронхіального дерева, де даний ефект препарату є позитивним, у випадку з травною системою інша справа, оскільки слизовий шар носить захисну функцію. При його руйнуванні відбувається посилення дії шлункового соку на епітелій шлунка. В результаті з’являються спочатку ерозії, а потім і виразки, що викликають у хворих біль, нудоту, блювоту, боязнь вживання їжі, зниження апетиту та ін.
Алергічні реакції

Алергічні реакції є наслідком порушення толерантності імунної системи по відношенню до певної речовини, в конкретному випадку – до мукалтину. В результаті алергізації організму, яка займає, щонайменше, один – два тижні, відбувається вироблення великої кількості антитіл і лімфоцитів, сенсибілізованих проти мукалтину. Дані антитіла циркулюють в крові тривалий час і атакують алерген при повторному його контакті з організмом. При цьому розвивається запальна реакція, що значно перевищує масштабами адекватну реакцію на будь-який фактор, що ушкоджує.

Мукалтин здатний викликати такі прояви алергії:

  • кропив’янка;
  • набряк Квінке (ангіоневротичний набряк);
  • анафілактичний шок.

 
Кропив’янка

Кропив’янка є, мабуть, найбільш частим шкірним проявом алергічної реакції на мукалтин. Зазвичай вона з’являється після попадання алергену в травний тракт. Першим проявом кропив’янки є висип, часто супроводжуваний шкірним свербінням. Локалізується висип на тулубі, сідницях, стегнах, ліктьових згинах, в паху і інших місцях. Висип спочатку одиночний, 1 – 2 см в діаметрі, яскраво-червоного або рожевого кольору, злегка виступає над поверхнею тіла. У міру прогресування захворювання висип зливається, формуючи пухирі діаметром в десятки сантиметрів.

Набряк Квінке

Дана патологія розвивається при контакті алергену зі слизовими оболонками ротової, рідше носової порожнини (при вдиханні частинок мукалтину). В результаті відбувається запальна реакція, залучається переважно пухка сполучна тканина. Саме цією особливістю пояснюються прояви захворювання – набряк повік, губ, щік, мочок вух, шиї, надключичних і підключичних ямок, статевих губ і мошонки. Небезпека захворювання полягає в тому, що при відсутності медичної допомоги набряк може поширитися на голосові зв’язки і привести до їх змикання. Змикання голосових зв’язок означає припинення дихання і смерть хворого від задухи. При гострому ангіоневротичному набряку в розпорядженні хворого є від кількох хвилин до півгодини, щоб звернутися за медичною допомогою. При хронічному набряку – в середньому до 12 годин.

 
Анафілактичний шок

Анафілактичний шок є екстреним станом, що супроводжується різким зниженням артеріального тиску у відповідь на контакт організму з алергеном. Причинного настільки вираженої реакції організму є масивна імунна атака частинок алергену, що знаходяться в периферичній крові. В результаті в кров виділяється велика кількість вазоактивних речовин (біологічні сполуки, здатні збільшувати діаметр судин), що призводять до зниження артеріального тиску до стану колапсу (артеріальний тиск дорівнює нулю). В таких умовах відбувається кисневе голодування всіх тканин і органів. Особливо чутливою до нестачі кисню є нервова тканина, тому головний мозок реагує першим. Симптомами ураження головного мозку є виражена слабкість, запаморочення, нудота, зниження слуху, потемніння в очах і втрата свідомості.

Даний стан вимагає негайного медикаментозного втручання із застосуванням речовин, які звужують діаметр судин і відновлюють нормальні показники артеріального тиску (адреналін, допамін, добутамін, дексаметазон, атропін і ін.). При відсутності необхідних медикаментів необхідно штучно підтримувати циркуляцію крові і постачання нею головного мозку шляхом зовнішнього масажу серця і штучного дихання до приїзду спеціалізованої бригади швидкої допомоги. При відсутності даних маніпуляцій клінічна смерть настає в середньому через 6 хвилин з моменту втрати свідомості.

 

Мукалтин не рекомендується застосовувати з препаратами, що пригнічують кашльовий центр, оскільки це перешкоджає виведенню мокротиння з просвіту бронхів. Скупчення слизу, в свою чергу, забезпечує сприятливі умови для росту і розмноження мікробів і призводить в кінцевому підсумку до підтримці запального процесу.

Застосування мукалтину в сукупності з антибіотикотерапією добре себе зарекомендувало, оскільки даний препарат збільшує концентрацію антибактеріальних засобів в просвіті бронхів і веде до більш ефективної боротьби з мікроорганізмами, що викликали запалення.

18.11.2016
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 оцінок, в середньому: 0 з 5)