Інтерферон
Інтерферон є білковою молекулою, яка виробляється в людському організмі і має виражену противірусну дію. Саме завдяки інтерферону клітини організму стають практично несприйнятливими до дії різних вірусних інфекцій. Всього виділяють три види інтерферону – інтерферон альфа, інтерферон бета і інтерферон гамма, які виробляються різними клітинами людського організму. Найбільш важливими в лікуванні різних вірусних захворювань є інтерферони альфа і бета.
[tip]
Зміст:
- Механізм лікувальної дії Інтерферону
- Як застосовувати Інтерферон
- Інтерферон при вірусних гепатитах
- Інтерферон при пухлинних захворюваннях
- Інтерферон при захворюваннях центральної нервової системи
- Можливі побічні ефекти Інтерферону
[/tip]
Механізм лікувальної дії Інтерферону
Інтерферони є невеликими пептидними (білковими) молекулами, які регулюють міжклітинні взаємодії (є цитокінами). Інтерферони проявляють свої властивості досить активно навіть у дуже малій концентрації. Доведено, що всього одна молекула інтерферону здатна зробити клітину організму повністю толерантною по відношенню до вірусу. Також варто відзначити, що деякі властивості інтерферону поки ще не до кінця вивчені.
Інтерферон здатний надавати на організм наступні типи дії:
- противірусну дію;
- протипухлинну дію.
Противірусна дія інтерферону полягає в його здатності гальмувати процес розмноження вірусу в клітинах людського організму (реплікація вірусу). Інтерферони є клітинними регуляторами імунітету, які виробляються при проникненні вірусу в організм. Далі, зв’язуючись зі специфічними рецепторами (сигнальні молекули на поверхні клітин), інтерферон запускає цілий ряд процесів. Впливаючи на особливий фермент олігоаденілатціклазу, інтерферон перешкоджає можливості проникнення вірусу в довколишні клітини, а також пригнічує вироблення і вивільнення вірусних частинок. По суті, дані цитокіни не тільки блокують розмноження вірусу, але також і пригнічують вироблення власних клітинних білків. Крім цього інтерферон здатний впливати на генетичний матеріал клітин людини (ДНК), що в підсумку також підвищує бар’єрну функцію клітин щодо вірусної інфекції. Також інтерферони стимулюють вивільнення білка іммунопротеосоми і комплексу гістосумісності, що призводить до активації клітин імунної системи (Т-хелпери, макрофаги, Т-кілери). У деяких випадках в сильно пошкоджених клітинах під дією інтерферону відбувається апоптоз (запрограмована загибель ураженої клітини).
Протипухлинна дія здійснюється за рахунок дії білка р53. Даний білок стає активним внаслідок пошкодження ДНК і може вироблятися будь-якими клітинами організму. Надалі білок р53 зупиняє клітинний цикл розвитку пошкодженої клітини, а при істотних і необоротних дефектах генетичного матеріалу викликає її апоптоз. Варто зауважити, що при злоякісних новоутвореннях (ракові пухлини) приблизно в половині випадків спостерігається порушення функції білка р53.
Незалежно від форми випуску (внутрішньом’язові уколи або підшкірні) організм абсолютно повністю засвоює даний лікарський засіб (біодоступність 100%). Вже через 4 – 12 годин після застосування в крові спостерігається максимальна концентрація інтерферону.
Як застосовувати Інтерферон
Найчастіше інтерферон використовується в вигляді внутрішньом’язових або підшкірних ін’єкцій. Для профілактики і лікування ГРВІ вдаються до інтраназального використання інтерферону.
Інтерферон використовується в лікуванні таких патологій:
- вірусні гепатити;
- пухлинні захворювання;
- захворювання центральної нервової системи.
Інтерферон при вірусних гепатитах
Інтерферон застосовується для лікування хронічних гепатитів. Його часто призначають в терапевтичних цілях при гепатиті В, С і D (дельта). Препарат можна застосовувати у вигляді підшкірних або внутрішньовенних ін’єкцій.
Для лікування гепатиту В інтерфероном, передбачається тижневе дозування в кількості 30 – 35 мільйонів міжнародних одиниць. Варто відзначити, що існують дві схеми лікування інтерфероном хронічного гепатиту В. Перша схема передбачає щоденне введення препарату по 5 мільйонів одиниць, а при другій схемі, інтерферон вводять по 10 мільйонів МО тричі на тиждень (через день). Тривалість терапії становить 4 – 6 місяців.
Лікування хронічного гепатиту С інтерфероном можна здійснювати разом з іншим противірусним препаратом – рибавірином або використовувати інтерферон у вигляді монотерапії (лікування одним медикаментом). Тижнева доза становить 9 – 10 мільйонів МО. Інтерферон вводять підшкірно або внутрішньом’язово по 3 мільйони тричі на тиждень. Курс лікування гепатиту С інтерфероном підбирається лікарем.
Варто зазначити, що гепатит D може зустрічатися тільки разом з гепатитом В. Лікування гепатиту D інтерфероном передбачає використання 15 мільйонів одиниць препарату на тиждень. Разово підшкірно вводять по 5 мільйонів одиниць (тричі на тиждень). Лікування триває від 3 до 4 місяців.
Інтерферон при пухлинних захворюваннях
Досить часто інтерферон можуть призначати для паліативного лікування (підтримуюча терапія) різних ракових захворювань.
Інтерферон використовується в лікуванні таких пухлинних захворювань:
- Неходжкінська лімфома. Лікування неходжкінської лімфоми необхідно проводити в комплексі з хіміотерапією. Як правило, інтерферон вводять підшкірно по 5 млн. МО. Застосовувати препарат потрібно 3 рази в тиждень (через день).
- Волосатоклітинний лейкоз. Інтерферон застосовують разово по 3 мільйони одиниць через день (тричі на тиждень). Медикамент можна вводити як внутрішньом’язово, так і підшкірно. Курс лікування підбирає лікар.
- Злоякісна меланома. Тижнева доза інтерферону становить 80 – 100 мільйонів одиниць. Застосовувати препарат необхідно 4 – 5 разів на тиждень. Тривалість лікування злоякісної меланоми інтерфероном становить 30 днів, після чого переходять на підтримуючу терапію – по 10 мільйонів одиниць 3 рази в тиждень. Курс лікування при використанні підтримуючої терапії, в середньому, становить 11 – 12 місяців.
- Карциноїдні пухлини. Інтерферон вводять підшкірно по 3 – 9 мільйонів одиниць 3 рази в тиждень. При відсутності ефекту переходять на іншу схему лікування – по 5 мільйонів одиниць інтерферону щодня (35 млн. МО на тиждень).
- Карциноїдні пухлини з метастазуванням. Лікування проводять щодня у вигляді підшкірних ін’єкцій по 3 – 4 мільйони одиниць інтерферону. Поступово через кожні два тижні разову дозу збільшують до 5, 7, 10 мільйонів одиниць. Курс лікування підбирається лікарем.
- Мієломна хвороба. Підшкірно по 5 мільйонів одиниць інтерферону тричі на тиждень. Тривалість лікування може підбиратися тільки лікарем.
- Нирково-клітинна карцинома. Інтерферон приймають тричі на тиждень по 3 – 10 млн. одиниць. Курс лікування – індивідуальний.
Інтерферон при захворюваннях центральної нервової системи
Інтерферон також може використовуватися для лікування деяких видів склерозу. Його найчастіше призначають при ремітуючому розсіяному склерозі або при вторинно-прогресуючому склерозі. Інтерферон призначають по 2 мільйони одиниць тричі на тиждень. Поступово разову дозу збільшують до 8 мільйонів МО. Залежно від симптоматики і тяжкості захворювання тривалість лікування склерозу інтерфероном може сильно варіюватися.
Для лікування, а також профілактики різних гострих респіраторних вірусних захворювань інтерферон використовують у вигляді спрею або крапель для носа. Для лікування ГРВІ в кожну ніздрю потрібно закапувати по кілька крапель інтерферону (2 – 3 краплі) від 3 до 5 разів на добу. Для профілактики ГРВІ інтерферон рекомендується приймати весь зимовий період часу. Для цього кожну ніздрю змащують маззю, яка містить інтерферон від 2 до 3 разів на добу. Після першого тижня лікування необхідно зробити семиденну перерву, після чого знову відновити прийом інтерферону.
Можливі побічні ефекти Інтерферону
Використання інтерферону досить часто приводить до різних побічних реакцій. Найчастіше дані реакції виникають протягом перших кількох тижнів лікування і в подальшому їх інтенсивність і частота поступово зменшується. Варто відзначити, що найбільш частою побічною реакцією є грипоподібний стан з сильним головним болем, лихоманкою (37 – 38,5ºС), загальним нездужанням і болями в суглобах і м’язах.
Інтерферон може призводити до наступних побічних реакцій:
- порушення з боку травного тракту;
- порушення з боку нервової системи;
- алергічні прояви;
- порушення роботи серцево-судинної системи;
- порушення з боку кровотворної системи;
- порушення з боку верхніх і нижніх дихальних шляхів.
10.11.2016 ufmm
Інтерферон є білковою молекулою, яка виробляється в людському організмі і має виражену противірусну дію. Саме завдяки інтерферону клітини організму стають практично несприйнятливими до дії різних вірусних інфекцій. Всього виділяють три види інтерферону – інтерферон альфа, інтерферон бета і інтерферон гамма, які виробляються різними клітинами людського організму. Найбільш важливими в лікуванні різних вірусних захворювань є інтерферони альфа і бета.
[tip]
Зміст:
- Механізм лікувальної дії Інтерферону
- Як застосовувати Інтерферон
- Інтерферон при вірусних гепатитах
- Інтерферон при пухлинних захворюваннях
- Інтерферон при захворюваннях центральної нервової системи
- Можливі побічні ефекти Інтерферону
[/tip]
Механізм лікувальної дії Інтерферону
Інтерферони є невеликими пептидними (білковими) молекулами, які регулюють міжклітинні взаємодії (є цитокінами). Інтерферони проявляють свої властивості досить активно навіть у дуже малій концентрації. Доведено, що всього одна молекула інтерферону здатна зробити клітину організму повністю толерантною по відношенню до вірусу. Також варто відзначити, що деякі властивості інтерферону поки ще не до кінця вивчені.
Інтерферон здатний надавати на організм наступні типи дії:
- противірусну дію;
- протипухлинну дію.
Противірусна дія інтерферону полягає в його здатності гальмувати процес розмноження вірусу в клітинах людського організму (реплікація вірусу). Інтерферони є клітинними регуляторами імунітету, які виробляються при проникненні вірусу в організм. Далі, зв’язуючись зі специфічними рецепторами (сигнальні молекули на поверхні клітин), інтерферон запускає цілий ряд процесів. Впливаючи на особливий фермент олігоаденілатціклазу, інтерферон перешкоджає можливості проникнення вірусу в довколишні клітини, а також пригнічує вироблення і вивільнення вірусних частинок. По суті, дані цитокіни не тільки блокують розмноження вірусу, але також і пригнічують вироблення власних клітинних білків. Крім цього інтерферон здатний впливати на генетичний матеріал клітин людини (ДНК), що в підсумку також підвищує бар’єрну функцію клітин щодо вірусної інфекції. Також інтерферони стимулюють вивільнення білка іммунопротеосоми і комплексу гістосумісності, що призводить до активації клітин імунної системи (Т-хелпери, макрофаги, Т-кілери). У деяких випадках в сильно пошкоджених клітинах під дією інтерферону відбувається апоптоз (запрограмована загибель ураженої клітини).
Протипухлинна дія здійснюється за рахунок дії білка р53. Даний білок стає активним внаслідок пошкодження ДНК і може вироблятися будь-якими клітинами організму. Надалі білок р53 зупиняє клітинний цикл розвитку пошкодженої клітини, а при істотних і необоротних дефектах генетичного матеріалу викликає її апоптоз. Варто зауважити, що при злоякісних новоутвореннях (ракові пухлини) приблизно в половині випадків спостерігається порушення функції білка р53.
Незалежно від форми випуску (внутрішньом’язові уколи або підшкірні) організм абсолютно повністю засвоює даний лікарський засіб (біодоступність 100%). Вже через 4 – 12 годин після застосування в крові спостерігається максимальна концентрація інтерферону.
Як застосовувати Інтерферон
Найчастіше інтерферон використовується в вигляді внутрішньом’язових або підшкірних ін’єкцій. Для профілактики і лікування ГРВІ вдаються до інтраназального використання інтерферону.
Інтерферон використовується в лікуванні таких патологій:
- вірусні гепатити;
- пухлинні захворювання;
- захворювання центральної нервової системи.
Інтерферон при вірусних гепатитах
Інтерферон застосовується для лікування хронічних гепатитів. Його часто призначають в терапевтичних цілях при гепатиті В, С і D (дельта). Препарат можна застосовувати у вигляді підшкірних або внутрішньовенних ін’єкцій.
Для лікування гепатиту В інтерфероном, передбачається тижневе дозування в кількості 30 – 35 мільйонів міжнародних одиниць. Варто відзначити, що існують дві схеми лікування інтерфероном хронічного гепатиту В. Перша схема передбачає щоденне введення препарату по 5 мільйонів одиниць, а при другій схемі, інтерферон вводять по 10 мільйонів МО тричі на тиждень (через день). Тривалість терапії становить 4 – 6 місяців.
Лікування хронічного гепатиту С інтерфероном можна здійснювати разом з іншим противірусним препаратом – рибавірином або використовувати інтерферон у вигляді монотерапії (лікування одним медикаментом). Тижнева доза становить 9 – 10 мільйонів МО. Інтерферон вводять підшкірно або внутрішньом’язово по 3 мільйони тричі на тиждень. Курс лікування гепатиту С інтерфероном підбирається лікарем.
Варто зазначити, що гепатит D може зустрічатися тільки разом з гепатитом В. Лікування гепатиту D інтерфероном передбачає використання 15 мільйонів одиниць препарату на тиждень. Разово підшкірно вводять по 5 мільйонів одиниць (тричі на тиждень). Лікування триває від 3 до 4 місяців.
Інтерферон при пухлинних захворюваннях
Досить часто інтерферон можуть призначати для паліативного лікування (підтримуюча терапія) різних ракових захворювань.
Інтерферон використовується в лікуванні таких пухлинних захворювань:
- Неходжкінська лімфома. Лікування неходжкінської лімфоми необхідно проводити в комплексі з хіміотерапією. Як правило, інтерферон вводять підшкірно по 5 млн. МО. Застосовувати препарат потрібно 3 рази в тиждень (через день).
- Волосатоклітинний лейкоз. Інтерферон застосовують разово по 3 мільйони одиниць через день (тричі на тиждень). Медикамент можна вводити як внутрішньом’язово, так і підшкірно. Курс лікування підбирає лікар.
- Злоякісна меланома. Тижнева доза інтерферону становить 80 – 100 мільйонів одиниць. Застосовувати препарат необхідно 4 – 5 разів на тиждень. Тривалість лікування злоякісної меланоми інтерфероном становить 30 днів, після чого переходять на підтримуючу терапію – по 10 мільйонів одиниць 3 рази в тиждень. Курс лікування при використанні підтримуючої терапії, в середньому, становить 11 – 12 місяців.
- Карциноїдні пухлини. Інтерферон вводять підшкірно по 3 – 9 мільйонів одиниць 3 рази в тиждень. При відсутності ефекту переходять на іншу схему лікування – по 5 мільйонів одиниць інтерферону щодня (35 млн. МО на тиждень).
- Карциноїдні пухлини з метастазуванням. Лікування проводять щодня у вигляді підшкірних ін’єкцій по 3 – 4 мільйони одиниць інтерферону. Поступово через кожні два тижні разову дозу збільшують до 5, 7, 10 мільйонів одиниць. Курс лікування підбирається лікарем.
- Мієломна хвороба. Підшкірно по 5 мільйонів одиниць інтерферону тричі на тиждень. Тривалість лікування може підбиратися тільки лікарем.
- Нирково-клітинна карцинома. Інтерферон приймають тричі на тиждень по 3 – 10 млн. одиниць. Курс лікування – індивідуальний.
Інтерферон при захворюваннях центральної нервової системи
Інтерферон також може використовуватися для лікування деяких видів склерозу. Його найчастіше призначають при ремітуючому розсіяному склерозі або при вторинно-прогресуючому склерозі. Інтерферон призначають по 2 мільйони одиниць тричі на тиждень. Поступово разову дозу збільшують до 8 мільйонів МО. Залежно від симптоматики і тяжкості захворювання тривалість лікування склерозу інтерфероном може сильно варіюватися.
Для лікування, а також профілактики різних гострих респіраторних вірусних захворювань інтерферон використовують у вигляді спрею або крапель для носа. Для лікування ГРВІ в кожну ніздрю потрібно закапувати по кілька крапель інтерферону (2 – 3 краплі) від 3 до 5 разів на добу. Для профілактики ГРВІ інтерферон рекомендується приймати весь зимовий період часу. Для цього кожну ніздрю змащують маззю, яка містить інтерферон від 2 до 3 разів на добу. Після першого тижня лікування необхідно зробити семиденну перерву, після чого знову відновити прийом інтерферону.
Можливі побічні ефекти Інтерферону
Використання інтерферону досить часто приводить до різних побічних реакцій. Найчастіше дані реакції виникають протягом перших кількох тижнів лікування і в подальшому їх інтенсивність і частота поступово зменшується. Варто відзначити, що найбільш частою побічною реакцією є грипоподібний стан з сильним головним болем, лихоманкою (37 – 38,5ºС), загальним нездужанням і болями в суглобах і м’язах.
Інтерферон може призводити до наступних побічних реакцій:
- порушення з боку травного тракту;
- порушення з боку нервової системи;
- алергічні прояви;
- порушення роботи серцево-судинної системи;
- порушення з боку кровотворної системи;
- порушення з боку верхніх і нижніх дихальних шляхів.