Залізодефіцитна анемія. Причини

08.01.2016 0

 

Що таке залізодефіцитна анемія?

Анемія – це патологічний стан, що характеризується зменшенням концентрації еритроцитів і гемоглобіну в крові. Якщо розвиток даного стану обумовлений недостатнім надходженням заліза в червоний кістковий мозок і пов’язаним з цим порушенням еритропоезу, то анемія називається залізодефіцитною.

В організмі дорослої людини міститься близько 4 грам заліза. Ця цифра варіює залежно від статі і віку.

Концентрація заліза в організмі становить:

  • у новонароджених – 75 мг на 1 кілограм маси тіла (мг / кг);
  • у чоловіків – більше 50 мг / кг;
  • у жінок – 35 мг / кг (що пов’язано з щомісячною втратою крові).

Основними місцями вмісту заліза в організмі є:

  • гемоглобін еритроцитів – 57%;
  • м’язи – 27%;
  • печінка – 7 – 8%.

Крім того, залізо входить до складу цілого ряду інших білкових ферментів (цитохромів, каталази, редуктази). Вони беруть участь в окисно-відновних процесах в організмі, у процесах клітинного ділення і регуляції багатьох інших реакцій. Дефіцит заліза може призвести до нестачі даних ферментів і появі відповідних порушень в організмі.

Всмоктування заліза в організмі людини відбувається переважно в дванадцятипалій кишці, при цьому все залізо, яке надходить в організм, прийнято розділяти на гемовое (двовалентне, Fe + 2), що міститься в м’ясі тварин і птахів, в рибі, і негемове (тривалентне, Fe + 3 ), основним джерелом якого є молочні продукти та овочі. Важливою умовою, необхідною для нормального всмоктування заліза, є достатня кількість соляної кислоти, що входить до складу шлункового соку. При зменшенні її кількості всмоктування заліза значно сповільнюється.

Залізо, що всмокталося зв’язується з трансферином і транспортується в червоний кістковий мозок, де використовується для синтезу еритроцитів, а також до органів-депо. Запаси заліза в організмі представлені, в основному, ферритином – комплексом, що складається з білка апоферитин і атомів заліза. Кожна молекула феритину містить в середньому 3 – 4000 атомів заліза. При зниженні концентрації даного мікроелемента в крові, відбувається виділення його з феритину і використання для потреб організму.

Швидкість всмоктування заліза в кишечнику строго обмежена і не може перевищувати 2,5 мг на добу. Цієї кількості достатньо лише для того, щоб відновлювати щоденні втрати даного мікроелемента, які в нормі складають близько 1 мг у чоловіків і 2 мг у жінок. Отже, при різних патологічних станах, що супроводжуються порушенням всмоктування заліза або підвищеними його втратами, може розвинутися дефіцит даного мікроелемента. При зниженні концентрації заліза в плазмі зменшується кількість синтезованого гемоглобіну, в результаті чого утворюванi еритроцити матимуть менші розміри. Крім того, порушуються процеси росту еритроцитів, що призводить до зменшення їх кількості.


 

причини залізодефіцитна анемія

Причини залізодефіцитної анемії

Залізодефіцитна анемія може розвинутися як в результаті недостатнього надходження заліза в організм, так і при порушенні процесів його використання.

Причиною дефіциту заліза в організмі може бути:

  • недостатнє надходження заліза з їжею;
  • підвищення потреби організму в залізі;
  • вроджений недолік заліза в організмі;
  • порушення всмоктування заліза;
  • порушення синтезу трансферину;
  • підвищена крововтрата;
  • алкоголізм;
  • застосування лікарських препаратів.

Недостатнє надходження заліза з їжею

Порушення харчування може призвести до розвитку залізодефіцитної анемії як у дітей, так і у дорослих.

Основними причинами недостатнього надходження заліза в організм є:

  • тривале голодування;
  • вегетаріанство;
  • одноманітна дієта з малим вмістом тваринних продуктів.

У новонароджених і дітей грудного віку потреби в залiзі повністю покриваються при годуванні грудним молоком (за умови, що мати не страждає залізодефіцитним станом). Якщо ж занадто рано переводити дитину на штучне вигодовування, у нього також можуть з’явитися симптоми дефіциту заліза в організмі.

Підвищені потреби організму в залізі

У нормальних, фізіологічних умовах може виникати підвищена потреба в залiзі. Це характерно для жінок під час вагітності та в період годування груддю.

Незважаючи на те, що певна частина заліза в період вагітності зберігається (через відсутність менструальних кровотеч), потреба в ньому збільшується в кілька разів.

Причини підвищеної потреби в залiзі у вагітних жінок:

  • Збільшення об’єму циркулюючої крові і кількості еритроцитів – 500 мг
  • Залізо, передане плоду – 300 мг
  • Залізо, що входить до складу плаценти – 200 мг
  • Крововтрата під час пологів і в післяпологовому періоді – 50 – 150 мг
  • Залізо, що втрачається з грудним молоком за весь період годування – 400 – 500 мг
    залізодефіцитна анемія причини

Таким чином, за час виношування та грудного вигодовування однiєї дитини жінка втрачає мінімум 1 грам заліза. Дані цифри збільшуються при багатоплідній вагітності, коли одночасно в організмі матері може розвиватися 2, 3 і більше плодів. Якщо врахувати, що швидкість всмоктування заліза не може перевищувати 2,5 мг на добу, стає зрозумілим, що практично будь яка вагітність супроводжується розвитком залізодефіцитного стану різного ступеня тяжкості.

Природжений недолік заліза в організмі

Організм дитини отримує від матері всі необхідні поживні речовини, у тому числі і залізо. Однак при наявності певних захворювань у матері або плода, можливе народження дитини з дефіцитом заліза.

Причиною вродженого дефіциту заліза в організмі може бути:

  • важка залізодефіцитна анемія у матері;
  • багатоплідна вагітність;
  • недоношеність.

У кожному з перерахованих вище випадків концентрація заліза в крові новонародженого значно нижче норми, і симптоми залізодефіцитної анемії можуть проявлятися вже з перших тижнів життя.

Порушення всмоктування заліза

Всмоктування заліза в дванадцятипалій кишці можливо лише при нормальному функціональному стані слизової оболонки даного відділу кишечника. Різні захворювання шлунково-кишкового тракту можуть пошкоджувати слизову оболонку і значно знижувати швидкість надходження заліза в організм.

До зменшення всмоктування заліза в дванадцятипалій кишці може призвести:

Ентерит – запалення слизової оболонки тонкого кишечника.
Целіакія – спадкове захворювання, що характеризується непереносимістю білка глютену і пов’язаним з цим порушенням всмоктування в тонкому кишечнику.
Helicobacter Pylori – інфекційний агент, що вражає слизову оболонку шлунка, що, в кінцевому підсумку, призводить до зменшення секреції соляної кислоти і порушення всмоктування заліза.
Атрофічний гастрит – захворювання, пов’язане з атрофією (зменшенням розмірів і функції) слизової оболонки шлунка.
Аутоімунний гастрит – захворювання, викликане порушенням роботи імунної системи і виробленням антитіл до власних клітин слизової оболонки шлунка з подальшим їх руйнуванням.
Видалення шлунка та / або тонкої кишки – при цьому зменшується як кількість утвореної соляної кислоти, так і функціональна площа дванадцятипалої кишки, де відбувається всмоктування заліза.
Хвороба Крона – аутоімунне захворювання, що виявляється запальним ураженням слизової оболонки всіх відділів кишечника і, можливо, шлунка.
Муковісцидоз – спадкове захворювання, що виявляється порушенням секреції всіх залоз організму, у тому числі слизової оболонки шлунка.
Рак шлунка або дванадцятипалої кишки.
Порушення синтезу трансферину
Порушення утворення даного транспортного білка може бути пов’язано з різними спадковими захворюваннями. Симптомів дефіциту заліза у новонародженого не буде, так як він отримував даний мікроелемент з організму матері. Після народження основним способом надходження заліза в організм дитини є всмоктування в кишечнику, проте через нестачу трансферину всмокталось залізо не може бути доставлено до органів-депо і до червоного кістковому мозку і не може використовуватися в синтезі еритроцитів.

Так як трансферин синтезується тільки в клітинах печінки, різні її ураження (цироз, гепатити та інші) також можуть призвести до зменшення концентрації даного білка в плазмі і розвитку симптомів залізодефіцитної анемії.

Підвищена крововтрата

Одноразова втрата великої кількості крові зазвичай не призводить до розвитку залізодефіцитної анемії, оскільки запасів заліза в організмі достатньо, щоб відшкодувати втрати. У той же час при хронічних, тривалих, часто непомітних внутрішніх кровотечах організм людини може втрачати по кілька міліграм заліза щодня, протягом декількох тижнів або навіть місяців.

Причиною хронічної крововтрати може бути:

  • виразка шлунка або дванадцятипалої кишки;
  • геморой;
  • неспецифічний виразковий коліт (запалення слизової товстого кишечника);
  • хвороба Крона;
  • поліпоз кишечника;
  • пухлини шлунково-кишкового тракту (та іншої локалізації);
  • грижа стравохідного отвору діафрагми;
  • ендометріоз (розростання клітин внутрішнього шару стінки матки);
  • системна червона вовчанка;
  • системний васкуліт (запалення кровоносних судин різної локалізації);
  • здача крові донорами більше 4 разів на рік (300 мл донорської крові містять близько 150 мг заліза).

Якщо причина крововтрати не буде своєчасно виявлена і усунена, висока ймовірність розвитку залізодефіцитної анемії у хворого, так як всмоктуване в кишечнику залізо здатне лише покривати фізіологічні потреби в даному мікроелементі.

Алкоголізм

Тривале і часте вживання алкоголю призводить до пошкодження слизової оболонки шлунка, що пов’язано, в першу чергу, з агресивним впливом етилового спирту, що входить до складу всіх алкогольних напоїв. Крім того, етиловий спирт безпосередньо пригнічує кровотворення в червоному кістковому мозку, що також може посилювати прояви анемії.

Застосування лікарських препаратів

Прийом деяких лікарських препаратів може порушувати процеси всмоктування та утилізації заліза в організмі. Зазвичай це відбувається при тривалому прийомі великих доз медикаментів.

Препаратами, які можуть викликати дефіцит заліза в організмі, є:

  • Нестероїдні протизапальні засоби (аспірин та інші). Механізм дії даних препаратів пов’язаний з поліпшенням плинності крові, що може призвести до появи хронічних внутрішніх кровотеч. Крім того, вони сприяють розвитку виразки шлунка.
  • Антациди (Ренні, Алмагель). Дана група препаратів нейтралізує або зменшує швидкість виділення шлункового соку, що містить соляну кислоту, необхідну для нормального всмоктування заліза.
  • Залізозв’язуючи препарати (Десферал, Ексіджад). Дані препарати мають здатність зв’язувати і виводити з організму залізо, причому як вільне, так і що входить до складу трансферину і феритину. У разі передозування можливий розвиток залізодефіцитного стану.

Щоб уникнути розвитку залізодефіцитної анемії приймати дані препарати слід тільки за призначенням лікаря, суворо дотримуючись дозування і тривалість використання.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 голос, в середньому: 5 з 5)