Забій головного мозку. Лiкування

07.01.2016 0

Незалежно від ступеня тяжкості будь який забій головного мозку вимагає термінової госпіталізації. Лікування забоїв головного мозку можна проводити хірургічним та / або консервативним шляхом. При цьому хірургічні маніпуляції використовуються для усунення первинних пошкоджень, викликаних безпосередньо травматичним чинником. Консервативний метод лікування необхідний для корекції вторинних ушкоджень, які виникають внаслідок різних патологічних процесів після моменту травми.


 

 

Консервативний метод лікування

Консервативне лікування необхідно для усунення вторинних ушкоджень головного мозку. Одним з головних вторинних ушкоджень є вторинна ішемія головного мозку. Дане поняття має на увазі зниження кровотоку в мозковій тканині, яке відбувається в результаті впливу травматичного фактора і появи первинних пошкоджень. Вторинні пошкодження значно збільшують ризик смертельного результату, а також ведуть до серйозних тканинних, ликвородинамiчних і судинЗабій мозку Лiкуванняних наслідків.

У консервативному лікуванні використовується наступна схема:

Респіраторна терапія виявляється у разі порушення ритму дихання, появи патологічного дихання Чейна-Стокса, Біота, періодів зупинки дихання, а також при зниженні вмісту кисню в крові (сатурація крові киснем менше 90%). У цій ситуації проводять інтубацію трахеї і використовують апарат штучної вентиляції легенів. Головна мета респіраторної підтримки – нормалізація зовнішнього дихання і підтримання нормальної концентрації кисню в артеріальній крові. У випадку, якщо респіраторна терапія триває більше 48 годин, необхідно провести трахеотомію (хірургічна маніпуляція, яка дозволяє здійснити тимчасове сполучення між трахеєю і навколишнім середовищем).

Інфузійна терапія (внутрішньовенне вливання) є основною ланкою консервативної терапії, так як більше половини потерпілих з діагнозом забій головного мозку знаходяться в гiповолемiчному стані (зниження об’єму циркулюючої крові). Гіповолемія може бути наслідком крововиливу в головний мозок, гіпертермії, багаторазової блювоти, а також виникає при деяких супутніх захворюваннях (наприклад, нецукровий діабет). Коригування об’єму циркулюючої крові призводить до нормалізації серцевого ритму і дозволяє уникнути виникнення вторинної ішемії головного мозку, що значно знижує летальний результат. Інфузійна терапія припускає підтримку мозкового перфузійного тиску на рівні 60 – 70 мм рт. ст. Варто відзначити, що в кожному окремому випадку інфузійна терапія підбирається з урахуванням об’єму втраченої крові, рівня насичення крові киснем, а також з урахуванням супутніх чинників, які впливають на водно-сольовий баланс.

Коригування внутрішньочерепного тиску. Постійний моніторинг внутрішньочерепного тиску є абсолютною необхідністю у разі середнього і важкого ступеня забиття головного мозку. У контексті коригування внутрішньочерепного тиску виділяють базову і екстрену терапію.

Базова терапія
Базова терапія використовується для усунення тих чинників, які ведуть до підвищення внутрішньочерепного тиску. Для цього узголів’я ліжка піднімають на 30 °, а голова потерпілого повинна знаходитися в серединному положенні. Даний маневр веде до нормалізації венозного відтоку з черепної порожнини. У контексті базової терапії також необхідно постійно стежити за температурою тіла і своєчасно коригувати гіпертермію.

Екстрена терапія
Екстрена терапія проводиться при підвищенні внутрішньочерепного тиску понад 21 мм рт. ст. На початковому етапі проводять комп’ютерну томографію головного мозку, щоб виключити наявність причин, які вимагають хірургічного методу лікування. На наступному етапі можна скористатися внутрішньошлуночкових катетером, через який виробляють скидання спинномозкової рідини. Також можливо використовувати гіпервентиляцію легенів, що може на якийсь час знизити внутрішньочерепний тиск. У деяких випадках внутрішньовенно призначають розчин манітолу в дозі 0,25 – 1,0 кубик / 1 кг тіла. Даний діуретик (сечогінний препарат) сприяє зниженню об’єму циркулюючої крові і, як наслідок, також знижує і внутрішньочерепний тиск. У випадку, коли внутрішньочерепний тиск не відповідає на медикаментозне лікування, то вдаються до штучної коми (в даному стані кора головного мозку менш сприйнятлива до первинних і вторинних пошкоджень). Для цього використовують тіопентал натрію в дозі 4 – 8 мг / 1 кг. Якщо медикаментозне лікування не призводить до передбачуваного результату, необхідно скористатися декомпрессiйнною трепанацією черепа.
Нейропротекторна терапія використовується для того, щоб відгородити нервові клітини від дії вторинних ушкоджень і сприяти нормальному відновно-репаративному процесу в сірiй і білій речовині головного мозку. Варто зазначити, що використання групи препаратів нейропротекторної дії (глюкокортикоїди, блокатори кальцієвих каналів, антиоксиданти, барбітурати) є не зовсім правильним. Справа в тому, що при забитті головного мозку виникає цілий ланцюг патологічних процесів, які мають різне походження і ведуть до різних наслідків. Також для досягнення певного результату препарати з даної групи повинні бути використані в перші 6 – 8 годин після черепно-мозкової травми. У терапевтичній практиці добре зарекомендували себе такі препарати: еритропоетин, прогестерон, статини і цераксон.

 


 

Хірургічний метод лікування

Хірургічний метод лікування використовується в 15 – 20% випадків забиття головного мозку. Показанням до використання хірургічної операції є прогресування компресійного синдрому черепа (здавлювання мозку травматичним набряком), а також зміна позиції мозкових структур в порожнині черепа (дислокація).

Показання до проведення хірургічної операції при забитті головного мозку:Забій головного мозку лiкування

Масивний травматичний набряк можна виявити за допомогою комп’ютерної томографії. Дане патологічне утворення має знижену щільність стосовно навколишньої тканини. Травматичний набряк веде до вираженої неврологічної симптоматики, підвищення внутрішньочерепного тиску понад 25 мм рт. ст., яке іноді не піддається медикаментозному лікуванню.
Погіршення загального стану свідомості. У разі якщо потерпілий знаходиться в сопорозному чи коматозному стані, а в динаміці намічається тенденція до посилення порушень у роботі життєво-важливих органів, то це є показанням до термінового оперування.
Велика зона размозження мозкової тканини. Якщо комп’ютерна томографія виявляє масивну зону размозження мозкової тканини, яка перевищує 20 см³, а також відбувається дислокація мозкових структур, то це служить показанням до хірургічної операції. Також хірургічне лікування необхідно і при виявленні внутрішньомозкової гематоми, яка більше 4 см в діаметрі.

 

Трепанація черепа

В якості хірургічного лікування забиття головного мозку використовують трепанацію черепа. В ході операції роблять отвір в кістки черепа для того, щоб отримати доступ до тканин мозку, які в подальшому будуть видалені.

Існують 3 схеми хірургічного лікування забиття головного мозку:

  • Видалення вогнища размозженної мозкової тканини і кістково-пластична трепанація черепа. Кістково-пластична трепанація черепа використовується задля широкого доступу до тканин мозку. Доступ до мозкових структур досягається шляхом вирізання великого кісткового сегмента, який після закінчення операції по видаленню размозженної тканини мозку ставиться на колишнє місце.
  • Видалення вогнища размозженної мозкової тканини і декомпресійна трепанація черепа. Декомпрессiйну трепанацію проводять для зменшення внутрішньочерепного тиску або у випадку, якщо набряк мозку збільшується в розмірі. Суть декомпрессiйної трепанації – створити постійну відкриту ділянку в кістках черепа, а також твердої мозкової оболонки. Для цього, як правило, січуть ділянку скроневої кістки. Дана зона згодом вкривається скроневим м’язом, який служить новим захисним бар’єром і запобігає травматизації.
  • Декомпрессiйна трепанація черепа без видалення зони размозження мозкової тканини використовується лише в тому випадку, коли зона размозження значно менше, ніж зона транзиторних порушень. У цьому випадку проводять лише декомпресію, щоб нормалізувати внутрічерепний тиск.
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 голос, в середньому: 5 з 5)