Спорт при жовчнокам’яній хворобі

10.10.2016 0

Жовчнокам’яна хвороба або калькульозний холецистит є досить серйозним захворюванням, до лікування якого потрібно ставитися дуже серйозно. Утворення каменів у жовчному міхурі може в перший час не викликати відчутних симптомів. Тому деякі хворі навіть після випадкового виявлення проблеми (під час профілактичного ультразвукового обстеження) продовжують вести звичне життя, займаючись активним спортом, нехтуючи режимом, запропонованим доктором. У ряді випадків це може привести до прискореного прогресування жовчнокам’яної хвороби і погіршення стану пацієнта.

Однією з важливих умов профілактичного режиму при жовчнокам’яній хворобі є обмеження фізичного навантаження, у тому числі і спортивного. Це необхідно після виявлення каменів, в період гострої стадії хвороби, а також на час лікування. При цьому мова йде не тільки про професійних спортсменів, підготовка яких вимагає всіх сил, але і про побутові фізичні навантаження. На кожній стадії жовчнокам’яної хвороби вони можуть по-різному вплинути на розвиток подій.

 

Основними причинами обмеження фізичного навантаження є:

Прискорене утворення білірубіну. Білірубін є природним продуктом метаболізму (обміну речовин). Ця речовина утворюється в процесі розпаду гемоглобіну – основного компонента еритроцитів. Чим більше фізичне навантаження виконує людина, тим швидше розпадаються еритроцити і тим більше гемоглобіну потрапляє в кров. В результаті піднімається і рівень білірубіну. Особливо небезпечно це для людей, у яких є застій жовчі або схильність до утворення каменів. У жовчному міхурі накопичується жовч з високою концентрацією білірубіну, який поступово кристалізується і утворює камені. Таким чином, людям, у яких вже є холестаз (застій жовчі), але каміння ще не утворилися, займатися спортом з навантаженнями не рекомендується в профілактичних цілях.
Рух каменів. Якщо камені вже утворилися, то серйозні спортивні навантаження можуть привести до їхнього руху. Найчастіше камені розташовуються в області дна жовчного міхура. Там вони можуть викликати помірний запальний процес, але не перешкоджають відтоку жовчі. В результаті фізичного навантаження піднімається внутрішньочеревний тиск. Це в деякій мірі відбивається і на жовчному міхурі. Він стискається, і камені можуть прийти в рух, перемістившись до шийки органу. Там камінь застряє на рівні сфінктера або в жовчній протоці. В результаті розвивається серйозний запальний процес, і жовчнокам’яна хвороба набуває гострого перебігу.


Прогресування симптомів жовчнокам’яної хвороби. Якщо у пацієнта вже є порушення травлення, біль у правому підребер’ї або інші симптоми жовчнокам’яної хвороби, то фізичне навантаження при занятті спортом може спровокувати загострення. Наприклад, болі через запалення можуть перейти в жовчну кольку. Якщо симптоми викликані рухом каменів і закупоркою жовчної протоки, то вони не зникнуть після припинення фізичного навантаження. Таким чином, існує шанс, що навіть одноразове заняття спортом (біг, стрибки, підйом вантажів і ін.) Може привести до термінової госпіталізації та операції. Однак мова йде про людей, які вже страждають від хронічної форми хвороби, але не дотримуються режиму, встановленого лікарем.
Ризик ускладнень жовчнокам’яної хвороби. Калькульозний холецистит майже завжди супроводжується запальним процесом. Спочатку він викликаний механічним травматизмом слизової оболонки. Однак у багатьох пацієнтів розвивається і інфекційний процес. В результаті може статися утворення гною і його скупчення в порожнині міхура. Якщо в таких умовах різко підвищиться внутрішньочеревний тиск або пацієнт зробить різкий невдалий поворот, роздутий жовчний міхур може лопнути. Інфекція пошириться по черевній порожнині, і почнеться перитоніт. Таким чином, заняття спортом і фізичні навантаження в цілому можуть посприяти розвитку серйозних ускладнень жовчнокам’яної хвороби.
Ризик післяопераційних ускладнень. Часто гострий холецистит доводиться лікувати хірургічним шляхом. Є два основних види операцій – відкрита, коли робиться розріз черевної стінки, і ендоскопічна, коли видалення відбувається через невеликі отвори. В обох випадках після операції деякий час протипоказані будь-які фізичні навантаження. При відкритій операції загоєння триває довше, накладається більше швів, і ризик їх розходження вище. При ендоскопічному ж видаленні жовчного міхура пацієнт відновлюється швидше. Як правило, повноцінні навантаження дозволяється давати тільки через 4 – 6 місяців після операції за умови, що лікар не бачить до цього інших протипоказань.

 

Таким чином, заняття спортом найчастіше протипоказані пацієнтам з холециститом. Однак помірні фізичні навантаження в певних випадках необхідні. Наприклад, для профілактики утворення каменів слід займатися гімнастикою і робити невеликі піші прогулянки в помірному темпі. Це сприяє нормальномим скороченням жовчного міхура і не дає жовчі застоюватися. У підсумку, навіть якщо у пацієнта є схильність до утворення каменів, цей процес сповільнюється.

 

З схвалення лікаря рекомендуються такі фізичні навантаження:

  • щоденні прогулянки по 30 – 60 хвилин в середньому темпі;
  • гімнастичні вправи без різких рухів з обмеженням навантаження на черевний прес;
  • плавання (не на швидкість) без пірнання на велику глибину.

Ці види навантажень застосовуються для профілактики утворення каменів, а також відновлення м’язового тонусу після операції (тоді їх починають через 1 – 2 місяці). Якщо мова йде про професійний спорт з важкими навантаженнями (важка атлетика, спринтерський біг, стрибки та ін.), То вони протипоказані всім пацієнтам з жовчнокам’яною хворобою. Після операції повноцінні тренування слід починати не раніше, ніж через 4 – 6 місяців, коли місця розрізів добре зарубцюються, і сформується міцна сполучна тканина.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(2 голоси, в середньому: 5 з 5)