Синдром котячого крику

Синдром котячого крику (синдром Лежена) являє собою рідкісне хромосомне захворювання, при якому у хворих спостерігається дефект в будові п’ятої хромосоми. Даний дефект супроводжується множинними аномаліями розвитку різних органів і тканин. У більшості випадків діти з даним захворюванням страждають від важких ускладнень.

Поширеність синдрому Лежена варіює в широких межах. За різними даними вона складає від 0,00002 до 0,00004%, тобто 1 випадок на 25 – 60000 новонароджених. Чіткої залежності від країни, національності чи кліматичних факторів не виявлено. Відзначено, що дівчатка хворіють дещо частіше (пропорція становить приблизно 1: 1,25).

У порівнянні з багатьма іншими генетичними захворюваннями синдром котячого крику має не такий поганий прогноз. При відсутності серйозних ускладнень і хорошому догляді діти іноді доживають до дорослого віку. Тим не менш, нормальний психічний та інтелектуальний розвиток дітей з цим діагнозом повністю виключено.

 

Причини виникнення синдрому котячого крику

 

Синдром котячого крику відноситься до групи хромосомних захворювань. Це означає, що основною і єдиною причиною появи цієї патології є порушення будови хромосом в геномі дитини.

Геном являє собою сукупність генетичної інформації будь-якого організму. У людини він представлений 23 парами молекул ДНК. Окрема ділянка молекули ДНК називається геном. Це своєрідна інформаційна матриця, по якій клітини можуть виробляти нові хімічні сполуки. У більшості випадків гени кодують різноманітні білки. При різних дефектах молекул ДНК відбувається наступний процес. Через порушення структури певного гена клітини стають нездатними виробляти якусь хімічну сполуку. Білки, які виробляються по закодованій інформації, виходять дефектними або не виробляються зовсім. Це і є причиною появи певних симптомів на рівні організму в цілому.

При хромосомних захворюваннях даний патологічний процес виражений більшою мірою. Справа в тому, що хромосома являє собою цілу молекулу ДНК, яка упакована для більш зручного зберігання в ядрі клітини. Набір з 23 пар молекул є практично у всіх клітинах організму. Якщо пошкоджена ціла хромосома (або порушена нормальна кількість хромосом в геномі), виникають хромосомні захворювання.

При синдромі котячого крику, як вже говорилося вище, дефект локалізується на рівні п’ятої хромосоми. Це означає, що дана хромосома є дефектною у всіх клітинах організму. Проблема полягає у відсутності в хромосомі так званого короткого плеча – невеликого фрагмента, на якому, однак, розташовуються сотні генів. До появи у дитини аномалій, характерних для синдрому котячого крику, призводить відсутність всього декількох з них (гени CTNND2, SEMA5A і TERT).

Існує кілька видів мутацій, при яких розвивається дане захворювання:

  • Повна відсутність короткого плеча. При повній відсутності короткого плеча втрачається приблизно чверть генетичної інформації, яку кодує п’ята хромосома. Це найбільш частий і найбільш важкий варіант захворювання. Крім генів, які обумовлюють розвиток синдрому Лежена, втрачається ще кілька важливих ділянок молекули. Це привертає до більш серйозних і численних вроджених аномалій.
  • Вкорочення короткого плеча. При вкороченні плеча втрачається лише частина генетичної інформації, яка була ближче до кінця молекули (від третини до половини плеча). Якщо при цьому відбувається делеція ділянки 5р12.2 – 5р12.3, на якій розташовані ключові гени, то у дитини розвивається синдром котячого крику. У таких випадках спостерігається менше вад розвитку, ніж при відсутності усього плеча (втрачено менше генетичної інформації).
  • Формування кільцевої хромосоми. Так звана кільцева хромосома являє собою зчеплення двох плечей однієї і тієї ж хромосоми (довгого і короткого). У результаті цього молекула приймає форму кільця. Дана аномалія передбачає делецию невеликої кінцевої ділянки. Якщо при цьому втрачаються ключові гени, розвивається хвороба.
  • Мозаїчна форма синдрому. Мозаїчна форма синдрому є зазвичай найбільш легким варіантом, але зустрічається вкрай рідко. У всіх трьох попередніх випадках дефектну молекулу ДНК дитина отримувала від одного з батьків. При мозаїчній формі геном спочатку був нормальним. Так звана зигота (клітка, що вийшла при злитті сперматозоїда і яйцеклітини), мала повноцінні п’яті хромосоми. Проблема сталася в процесі росту зародка. При розподілі хромосом коротке плече було втрачено (не розділені між двома дочірніми клітинами). Таким чином, частина клітин (зазвичай більшість) у майбутньому будуть мати нормальний геном, а невелика частина – геном, характерний для синдрому Лежена. Тяжкість патології при цьому буде помірною, і у дітей буде менше вад розвитку (дефекти одних клітин частково компенсуються посиленим поділом інших). Такі діти не бувають нормальними в повному розумінні цього слова. Як правило, затримка розумового розвитку все одно має місце. Однак відхилень у фізичному розвитку і важких вроджених вад внутрішніх органів звичайно не спостерігається.

Синдром котячого крику діагностується при кожному з перерахованих вище варіантів порушень. Характерні симптоми, про які буде сказано далі, є наслідком поділу клітин з дефектним геномом. Ці клітини діляться повільніше, так як частина необхідних хімічних сполук просто відсутня. Це почасти пояснює низьку масу новонароджених з синдромом Лежена.

Дефектну п’яту хромосому, яка містить цілих 6% всієї генетичної інформації, дитина зазвичай отримує від одного з батьків (крім музаїчного варіанту хвороби). Причин у первинного утворення цього дефекту може бути дуже багато, але жодну з них не можна назвати головною. По суті, мова йде про сукупність зовнішніх факторів, які здатні пошкодити статеві клітини батьків або вплинути на процес поділу зиготи на самому початку вагітності. Вони ідентичні для всіх хромосомних і генетичних патологій.

Факторами, які можуть призвести до пошкодження п’ятої хромосоми, є:

  • Вік матері. З віком матері ризик хромосомної патології у дитини поступово підвищується. Ця закономірність спостерігається при всіх захворюваннях даної групи. Для синдрому котячого крику така залежність дуже слабка. Значне підвищення ризику відбувається тільки після 40 – 45 років. Однозначного пояснення, чому це відбувається, поки не знайдено. Можливо, геном яйцеклітин пошкоджується в ході впливу ендокринної та нервової систем, які регулюють більшість процесів в організмі. Аналогічної залежності ризику від віку батька не спостерігається.
  • Куріння. Куріння, особливо в підлітковому віці, коли активно розвивається статева система, може стати причиною хромосомних перебудов. Нікотин і смоли, що містяться в сигаретному димі, запускають в організмі цілий ряд біохімічних реакцій, які можуть призвести до формування гамет (статевих клітин) з певними аномаліями. У перспективі, якщо саме ця клітина утворює зиготу, у плода буде хромосомне захворювання.
  • Алкоголь. Механізм дії алкоголю схожий на такий при палінні. Різниця полягає в тому, що алкоголь більшою мірою зачіпає біохімічні процеси в печінці. Це відбивається на складі крові, ендокринній системі. Ризик хромосомних порушень підвищується.
  • Вплив медикаментів. Багато медикаментів, що застосовуються в сучасній медицині, можуть надавати токсичну дію на репродуктивну систему. У зв’язку з цим самостійний прийом більшості препаратів може призвести, в тому числі, до хромосомних порушень в майбутньому. Окремо слід розглядати вживання певних медикаментів в першому триместрі вагітності (багато з них просто заборонені). Це підвищує ризик музаїчного варіанта синдрому Лежена. Регулярне вживання наркотичних препаратів впливає на репродуктивну систему найбільшою мірою.
  • Інфекції при вагітності. Ряд інфекцій (віруси з сімейства герпесу, цитомегаловірус та ін.) Можуть у період вагітності вплинути на поділ клітин плоду. У зв’язку з цим слід своєчасно звертатися до лікаря, діагностувати і лікувати такі патології.
  • Радіація. Радіація являє собою іонізуюче випромінювання. Це потік дрібних частинок, які здатні проникати крізь тканини організму. Опромінення області статевих органів нерідко веде до порушення структури молекул ДНК, що в майбутньому може стати причиною розвитку хромосомного захворювання у дитини.
  • Несприятливі умови середовища. Помічено, що в областях з несприятливими екологічними умовами (області активної видобутку корисних копалин, галузі поховання хімічних відходів і т. П.) Частота народження дітей з хромосомними порушеннями дещо вищий. Це пояснюється тим, що в даних зонах зустрічаються сильні токсичні речовини, з якими більшість людей не стикаються в повсякденному житті. Їх вплив може відбитися на розподілі статевих клітин.

Всі ці фактори почасти привертають до появи дітей з синдромом Лежена, проте істинні причини цієї патології поки невідомі. Дефектна п’ята хромосома зустрічається і у дітей, батьки яких ніколи не піддавалися впливу перерахованих вище факторів.

23.01.2016
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(4 оцінки, в середньому: 5 з 5)