Симптоми гідраденіта

04.02.2016 0

Перші ознаки гідраденіта. У 90% випадків гідраденіт вражає одну пахву. Захворювання починається поступово. Перші дні в товщі шкіри утворюється невеликий щільний вузол розміром від 3 мм до 2 см. На цій ділянці з’являється незначний свербіж або хворобливість.

Розвиток запалення. Через 3-5 днів вузол збільшується і спаюєвться зі шкірою. Зовні він нагадує сосок через скупчення гною, який прагне прорватися назовні.

Характерний симптом гідраденіта. Навколо вузла з’являються парні чорні вугри – близько розташовані запалені сальні залози, закупорені темною роговою пробкою. Це ознака того, що інфекція стала поширюватися в шкірі.

Колір шкіри. В результаті застою крові в дрібних капілярах шкіра над вузлом стає червоно-синьою. Червоні кров’яні тільця в судинах руйнуються, що і надає шкірі синюшного відтінку.

Набряк. Порушення кровообігу на цій ділянці викликає застій міжтканинної рідини і набряк. При цьому затискаються чутливі нервові закінчення, тому біль посилюється. Особливо гострою вона стає при русі рукою і пальпації нариву. На цьому етапі слід знерухомити руку за допомогою косинки, щоб обмежити її рухливість.

Інфільтрат. Навколо гнійника в тканині накопичується велика кількість лейкоцитів і утворюється плоский інфільтрат. Це щільна ділянка шкіри і підшкірної клітковини, просочена лімфою і клітинами крові. Він може займати всю пахвову область. При появі інфільтрату біль турбує не тільки при русі, але і в стані спокою.

Інтоксикація організму. Ознаки загальної інтоксикації викликані отруєнням організму токсинами бактерій. Нервова система страждає більше інших. Це проявляється млявістю, загальним нездужанням, порушенням сну, головним болем, підвищенням температури.

Порожнина, заповнена гноєм. Золотистий стафілокок викликає омертвіння тканин потових залоз. Вона розривається і наповнена гноєм порожнина збільшується в розмірах. Вузол з твердого, перетворюється в м’який. У центрі нариву через стоншену шкіру просвічується гній. Якщо обережно, але швидко натиснути на одну стінку порожнини, то всередині її утворюється хвиля. На поверхні шкіри при цьому помітно коливання. Ця характерна ознака хвороби називається флуктуація, з його допомогою відрізняють гідраденіт від фурункула. На цьому етапі розвитку хвороби необхідно звернутися до хірурга, інакше висока ймовірність формування хронічного гідраденіта і розвитку інших ускладнень.

Розтин гнійника. Під тиском гною гнійник може мимоволі розкритися. З нього випливає велика кількість сметаноподібного гною з домішкою крові. На відміну від фурункула, некротичного стрижня не утворюється. Після розтину порожнини настає поліпшення: температура спадає, біль, відчуття напруги зменшуються.

Без своєчасного і адекватного лікування висока ймовірність повторного гідраденіта або поширення інфекції на підшкірну клітковину (флегмона), нагноєння крові (сепсис), лімфатичні вузли (лімфаденіт). Для того щоб уникнути небезпечних для життя ускладнень необхідно звернутися за допомогою до кваліфікованого фахівця і не займатися самолікуванням.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 голос, в середньому: 5 з 5)