Причини лущення шкіри на обличчі

 

Лущення шкіри – одна з найбільш достовірних ознак її ураження. Воно виникає в той момент, коли в шкірному покриві порушується хід природних процесів оновлення епідермісу (поверхневий шар шкіри). Шкіра на обличчі може лущитися при різноманітних хворобах (алергії, грибкових інфекціях шкіри, псоріазі, іхтіозі, авітамінозі і ін.). Дуже часто цей симптом виникає при тривалій дії на шкіру різних несприятливих факторів середовища (наприклад, холодного вітру, іонізуючого випромінювання, жорсткої води, медикаментозних, косметичних засобів і ін.). Лущення на обличчі може відзначатися як на тлі сухої, так і на тлі жирної шкіри.
Досить часто одночасно з лущенням на шкірі з’являється почервоніння, свербіж, печіння, невелика набряклість і хворобливість.


 

 

Основні причини сухості і лущення шкіри обличчя

 
Сухість і лущення шкіри обличчя найбільш часто спостерігається при нестачі в організмі вітамінів (авітаміноз) і рідини (зневоднення). Цей симптом також нерідко відзначається при простому контактному дерматиті (запаленні шкіри), який виникає в результаті впливу на шкіру обличчя деяких несприятливих факторів навколишнього середовища. Трохи рідше причиною сухості і лущення шкіри обличчя може стати діатез, мікоз, себорейний дерматит, іхтіоз, псоріаз. Всі ці причини можуть викликати лущення на шкірі обличчя у чоловіків, жінок і дітей, так як їх шкірний лицьовій покрив не має між собою будь-яких істотних відмінностей в анатомічній будові.

Шкіра обличчя найбільш часто може лущитися в наступних випадках:

  • діатез;
  • псоріаз;
  • зневоднення організму;
  • несприятливі умови навколишнього середовища
  • авітаміноз;
  • мікоз;
  • себорейний дерматит;
  • іхтіоз.

 


 

Діатез

 

Діатезом називають генетичну схильність людини до різних хвороб (кишковим, респіраторним інфекціям, неврологічним патологіям і ін.). У діатезу існує так звана ексудативно-катаральна (алергічна) форма, при якій у дітей і дорослих часто спостерігаються різноманітні алергічні реакції, які нерідко супроводжуються лущенням шкіри обличчя. Найчастішими з них є контактний і атопічний дерматити.

Алергічний контактний дерматит – одна з форм алергії, при якій у людини виникає локальна алергічна реакція в місці повторного контакту між шкірою і алергеном. Якщо пояснити більш простими словами, то контактний дерматит – це підвищена чутливість зовнішніх покривів (шкіри, слизових оболонок) до певних речовин. Поява контактного дерматиту на обличчі буває часто пов’язана з використанням певних косметичних засобів, лікарських мазей, зубних паст, харчових продуктів і ін. Іноді він може з’являтися при укусах деяких комах, павуків. При алергічному контактному дерматиті шкіра обличчя відразу ж після повторної взаємодії з алергеном стає червоною, набряклою і зудить. На її поверхні можуть виникати різні патологічні елементи – бульбашки, папули, серозні кірки, лущення, мокнення (виділення з епідермісу прозорої рідини).

Атопічний дерматит, на відміну від контактного, є хронічним рецидивуючим захворюванням і виникає при первинному контакті шкіри або слизових оболонок з алергеном. Дана патологія зазвичай з’являється в ранньому дитячому віці (1 – 5 років). У деяких випадках вона може виникати в пізньому зрілому віці. Атопічний дерматит має чітку сезонну прив’язку. Він, як правило, спостерігається у весняну та осінньо-зимову пору року, а влітку його прояви повністю стихають. Організм пацієнта при атопічному дерматиті стає чутливим до різних алергенів (вовни, пилу, продуктів харчування, косметики, миючих засобів, ліків, цвілі, тютюнового диму та ін.), причому, в більшості випадків, відзначається поліаллергія (підвищена чутливість до декількох алергенів).

Дуже часто атопічний дерматит поєднується з бронхіальною астмою і алергічним ринітом (запалення слизової оболонки носа). Шкіра різних ділянок тіла (в тому числі і обличчя) у хворих на атопічний дерматит суха, набрякла, гіперемована (червоного кольору), лущиться і сильно свербить, що доставляє пацієнту значний дискомфорт (особливо в нічний час доби). На шкірному покриві при цій патології можуть з’являтися різного роду папули і везикули (пухирці).


 

Псоріаз

 

Псоріаз – це хронічна неінфекційна патологія, яка супроводжується періодичною появою на шкірі червоних плям (папул), які лущаться. Причина появи псоріазу досі точно не з’ясована. Однак відомо, що в розвитку його виникнення лежать імунопатологічні процеси, тобто процеси, при яких імунна система самостійно атакує тканинні структури поверхневих шарів шкіри. Також в розвитку цього захворювання доведена роль генетичного фактора. Псоріатичні висипання (якщо говорити про класичний, звичайний псоріаз) найчастіше локалізуються на шкірі спини, попереку, розгинальних поверхонь ліктів, колін. Нерідко при ньому уражається шкіра волосистої частини голови, причому нерідко псориатичний висип виходить за її межі і розміщується по її периферії у вигляді своєрідної корони. Тому нерідко такий висип можна легко розгледіти на шкірі чола, скронь.

Шкірний покрив на обличчі при псоріазі уражається дуже рідко, через це таку локалізацію вважають атиповою формою прояву даної патології. Більшість випадків такого псоріазу відзначаються у дітей. Лущення шкіри при псоріазі викликано запальними процесами, що відбуваються в її поверхневому шарі – епідермісі. Через такі процеси в шкірі постійно спостерігається надмірне утворення кератиноцитів (основні клітини епідермісу), внаслідок чого розвивається гіперкератоз (потовщення рогового шару епідермісу). Також при псоріазі в епідермісі відзначається паракератоз – патологічний стан, при якому кератиноцити втрачають здатність до синтезу кератину, в результаті чого в епідермісі порушуються процеси його зроговіння (утворення лусочок, які формують поверхневий шар епідермісу).


 

Зневоднення організму

 

Вода для організму служить природним біологічним розчинником. Без неї неможливе протікання переважної більшості біохімічних реакцій (синтезу, окислення, розщеплення, транспорту та ін.) в різних клітинах і тканинах (в тому числі і шкірі). Залежно від різноманітних факторів (віку, статури, статі та ін.) вміст загальної кількості води в організмі становить в середньому 50 – 80% від всієї маси тіла. Велика частина рідини у дорослої людини знаходиться всередині клітин, менша ж частина входить до складу міжклітинної рідини (інтерстиціальна рідина, плазма крові, спинномозкова рідина та ін.). При порушенні потрапляння в організм людини води (водне голодування, порушення прохідності стравоходу, розлад ковтання, коматозний стан) або, навпаки, при розладі її правильного виведення (блювота, крововтрата, пронос, опік, поліурія, підвищене потовиділення і ін.) виникає зневоднення (дегідратація).

У тих тканинах, в яких виявляється істотне зниження рідини, сповільнюються всі метаболічні процеси, що призводить до порушення їх анатомічної структури і функції. Клітини таких тканин починають неправильно розмножуватися. Між ними порушуються міжклітинні взаємодії. При наявності в організмі дефіциту води страждають практично всі тканини і системи органів (ниркова, серцево-судинна, кровоносна, легенева, нервова і ін.). Тому при зневодненні можуть виникати різні симптоми (наприклад, запаморочення, головний біль, галюцинації, біль у ділянці серця, біль в попереку, зниження артеріального тиску, лихоманка і ін.). Сухість і лущення шкіри на обличчі (і інших ділянках тіла) є найпоширенішими ознаками зневоднення.


 

Несприятливі зовнішні чинники

 

Несприятливі зовнішні чинники (наприклад, вологість, температура повітря, іонізуюче випромінювання, косметичні засоби, лікарські препарати та ін.) – одна з найчастіших причин появи лущення на шкірі обличчя. Справа в тому, що ці чинники можуть надавати пряму подразнюючу дію на неї і провокувати розвиток так званого простого контактного дерматиту. Простий контактний дерматит – запалення шкіри, що виникає внаслідок дії на неї облігатних (безумовних) подразників.

Даний вид дерматиту слід відрізняти від алергічного контактного дерматиту, який з’являється в результаті зіткнення шкіри з різними алергенами (умовними зовнішніми факторами). Простий контактний дерматит виникає відразу ж після впливу на шкіру подразника, тоді як алергічний контактний дерматит розвивається тільки після повторного контакту шкіри з подразником (алергеном). Простий контактний дерматит не є алергічною патологією і зустрічається тільки в тому випадку, якщо на шкіру (наприклад, обличчя) впливав агресивний фактор на який у людини немає алергії.

Простий контактний дерматит може виникнути де завгодно – в побуті, на роботі, відкритому повітрі. Механізм його появи пов’язаний з надмірним впливом на шкіру будь-якого агресивного фактора (наприклад, холодного вітру, тривалої інсоляції, лікарського препарату і ін.). При такому впливі відбувається пошкодження поверхневих шарів шкіри обличчя, в результаті чого вона запалюється, червоніє і лущиться. Простий контактний дерматит може бути гострим або хронічним. При гострій формі даної патології (яка розвивається, наприклад, при опіках, обмороженнях, електротравмі) лущення шкіри на обличчі зазвичай не спостерігається. Воно якраз найчастіше зустрічається при хронічному контактному дерматиті, який виникає внаслідок періодичної дії на шкіру слабких облігатних подразників.


 

 

Авітаміноз

 

Лущення шкіри обличчя може зустрічатися при нестачі в організмі певних вітамінів (група низькомолекулярних хімічних речовин, які відіграють ключову роль в обміні речовин). Так, наприклад, таке лущення може спостерігатися при нестачі нікотинової кислоти (вітамін PP або ніацин або вітамін B3), яка входить до складу різноманітних ферментів (переважно дегідрогеназ), що регулюють в тканинах (зокрема, в шкірі) азотистий, ліпідний і вуглеводний метаболізм (обмін речовин). Важкий авітаміноз (недостатність) вітаміну B3 називається пелагрою (від італ. Pelle agra – шорстка шкіра). При даній патології шкіра обличчя стає надмірно сухою, чутливою (особливо до сонячних променів і інфекції), жорсткою і покривається тріщинами.

Лущення шкіри обличчя нерідко може відзначатися при дефіциті вітаміну B6. Цей вітамін, що є складовою частиною певних ферментів (декарбоксилаз, трансаміназ), бере участь в обміні амінокислот. Брак вітаміну B6 призводить до появи дерматиту (запалення шкіри) на різних ділянках тіла, що і є основною причиною розвитку лущення на обличчі. З цієї ж причини лущення і сухість шкіри також може зустрічатися при нестачі у пацієнта в організмі вітаміну B7 (біотину). Цей вітамін відіграє ключову роль в обміні білків, жирів, вуглеводів та синтезі колагену. Лущення на шкірі обличчя в області носогубного трикутника (зона, що знаходиться між верхньою губою і ніздрями), крил носа і повік служить характерною ознакою браку в організмі вітаміну В2 (рибофлавіну), який є складовою частиною різноманітних груп ферментів (в основному, оксидоредуктаз і дегідрогеназ), що регулюють різні метаболічні процеси (окислення вуглеводів, жирів, обмін амінокислот та ін.) в тканинах.

Лущення шкіри на обличчі може бути ознакою недостатності у пацієнта вітаміну А. Даний вітамін бере участь в утворенні ферментів, які блокують передчасну кератинізацію епідермісу, тому внаслідок його нестачі у хворого в шкірі можуть початися процеси надлишкового зроговіння і злущування, що і буде проявлятися сухістю і лущенням шкірного покриву на різних ділянках тіла. Нестача вітаміну Е (токоферолу) іноді також може привести до появи лущення на шкірі обличчя. Справа в тому, що цей вітамін є природним антиоксидантом. Він пригнічує (блокує) реакції вільнорадикального окислення в клітинах шкіри (при цих реакціях в клітинах в процесі окислення ненасичених жирних кислот утворюються токсичні, вільні радикали кисню) і, тим самим, сприяє стабілізації їх внутрішньоклітинного метаболізму (обміну речовин).

Авітаміноз всіх перерахованих вище вітамінів (В2, B3, B6, B7, А, Е) зазвичай відзначається при алкоголізмі, неповноцінному харчуванні (так як вітаміни, здебільшого, мають надходити в організм ззовні), зловживанні різними дієтами, прийомі антибіотиків (вітаміни В2, B3, B6 в достатній кількості синтезуються нормальною мікрофлорою кишечника), захворюваннях шлунково-кишкового тракту, дефіциті деяких мікроелементів (наприклад, цинку). Брак вітаміну B7 (біотину) часте явище при вживанні пацієнтом великої кількості сирого яєчного білка і сахарину.


 

Мікоз

 

Мікоз – це інфекційне захворювання, при якому тканини організму уражаються різними грибками. Якщо відбувається зараження шкіри, то такий мікоз називають дерматомікозом. На шкірі обличчя, в основному, можуть з’являтися два основних види дерматомікозу – різнокольоровий лишай і дерматофітія гладкої шкіри. Різнокольоровий лишай викликають грибки роду Malassezia. Ці гриби є частиною нормальної мікрофлори шкірного покриву обличчя і люблять жити поблизу проток сальних залоз. Під впливом певних факторів (зниження імунітету, гормональні перебудови, підвищена пітливість, використання деяких лікарських препаратів і ін.) вони починають інтенсивно розмножуватися, внаслідок чого на поверхні шкіри починає виділятися величезна кількість їх метаболітів (продуктів обміну), які є сильним подразником для неї. Під впливом цих метаболітів шкірний покрив запалюється і починає лущитися.

Дерматофітія виникає в результаті зараження шкіри обличчя грибками – дерматофітами, що належать до Trichophyton rubrum, Microsporum canis, Trichophyton mentagrophytes. Ці грибки, поселяясь на шкірі, починають виділяти спеціальні ферменти – кератіназ, які необхідні їм для росту і розмноження. Кератіназ, потрапляючи на епідерміс шкіри обличчя, починають руйнувати кератин, еластин і колаген, внаслідок чого на ній виникає лущення. Дерматофітія, на відміну від різнобарвного лишаю, є заразною мікозною (грибковою) інфекцією. Вона може виникати при контакті з інфікованими домашніми або дикими тваринами або людиною і предметами побуту. Також появі дерматомікозу шкіри обличчя можуть сприяти різноманітні зовнішні (іонізуюче випромінювання, робота у вологому навколишньому середовищу, тваринництві, недотриманні правил особистої гігієни та ін.) і внутрішні (імунодефіцит, гормональний дисбаланс, важкі бактеріальні або вірусні інфекції, прийом глюкокортикоїдів, антибіотиків, генетична схильність та ін.) фактори.


 

 

Себорейний дерматит

 

Себорейний дерматит – це патологія, яка супроводжується гіперсекрецією (підвищеною секрецією) шкірного сала, розвитком на цьому тлі запальних процесів на шкірі деяких областей людського тіла і її лущенням. Найчастіше при себорейному дерматиті уражається шкіра волосистої частини голови і обличчя (в області брів, вій, носо-губних складок, вусів і бороди). При дифузних формах себорейного дерматиту може також запалюватися шкіра в області грудини, навколопупковій зоні, пахових, пахвових складок. Основною причиною появи себорейного дерматиту вважається надмірна активізація грибків роду Malassezia (furfur, restricta, globosa) на поверхні шкіри. У нормальних умовах ці грибкові мікроорганізми є частиною мікрофлори шкірного покриву. Вони мешкають поблизу усть сальних залоз, що відкриваються на поверхні епідермісу, і харчуються шкірним салом.

Коли виникають певні сприятливі обставини (надлишкове виділення шкірного сала, стрес, зниження імунітету, гормональні порушення, вірусні та бактеріальні інфекції, надмірна пітливість, холодну пору року, вживання алкоголю та ін.), ці грибки починають активно розмножуватися і рости. Їх зростання супроводжується виділенням токсичних продуктів обміну, які ушкоджують епідерміс і викликають в ньому запалення, внаслідок чого відбувається відлущування його поверхневих шарів. Існують також дані, що в розвитку даного захворювання певну роль відіграють спадкові фактори. Так, наприклад, у людей, що мають третю групу крові, себорейний дерматит зустрічається набагато частіше, ніж у всіх інших.


 

 

Іхтіоз

 

Іхтіоз – спадкове захворювання шкіри, при якому в поверхневих шарах її епідермісу порушуються процеси нормального зроговіння, внаслідок чого вона стає надмірно сухою і лущиться. Існує багато форм іхтіозу (вульгарний, Х-зчеплений, епідермолітичний і ін.), які відрізняються між собою за клінічними проявами і причини, яка їх викликає. Найбільш частою формою іхтіозу вважається вульгарний (звичайний) іхтіоз. Основною причиною цього іхтіозу служить мутація (дефект) в гені, що кодує білок шкіри – філаггрін. Такий генетичний дефект призводить до порушення стабілізації і орієнтації структурних компонентів іншого шкірного білка – кератину, відповідального за процеси зроговіння в епідермісі.

Перші симптоми вульгарного іхтіозу, в більшості випадків, з’являються на 1 році життя. Набагато рідше захворювання виникає в 2 – 4 роки. Хворіють їм як хлопчики, так і дівчатка. Основна активність патології відзначається в період статевого дозрівання. У дорослих пацієнтів дана хвороба трохи вщухає і стає не настільки вираженою. Головними симптомами вульгарного іхтіозу є сухість, лущення, шорсткість шкіри (на різних ділянках тіла, в тому числі і обличчя) та фолікулярний гіперкератоз (появи вогнищ підвищеного лущення – гіперкератозу – на шкірі).

25.04.2017
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(2 оцінки, в середньому: 5 з 5)