Лікування ревматоїдного артриту

23.12.2015 0

Медикаментозне лікування ревматоїдного артриту при загостренні – протизапальні препарати, інгібітори фактора некрозу пухлини, стероїдні препарати

Лікування ревматоїдного артриту ділиться на два етапи:
Перший етап включає купірування гострої фази захворювання
Другий етап – підтримуюча терапія
Лікування гострої фази полягає у зменшенні запального процесу. З цією метою в першу чергу призначаються нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ).

Протизапальні препарати з групи інгібіторів циклооксигенази (ЦОГ) 1-2 – група препаратів пригнічують фермент, відповідальний за фізіологічні та запальні реакції.
Золотим стандартом, при виборі препарату з цієї групи, по праву вважається диклофенак. Препарат володiє найоптимальнішими властивостями при лікуванні загострення захворювання.

Диклофенак більшою мірою зменшує біль, знімає набряк запалених тканин, знижує локальну гіперемію (почервоніння). Максимальна доза препарату становить 150мг / день.

Найбільш часто використовуються препарати, в порядку зменшення вираженості протизапального ефекту є наступні:

  • Диклофенак 100-150мг / день
  • Індометацин 150мг / день
  • Напроксен 0.75-1.0мг / день
  • Ібупрофен 1200-1600мг / день

Особливості прийому препаратів цієї групи

  • Вибір препарату робиться послідовно
  • Ефект настає на 3-4 день прийому
  • При відсутності ефекту препарат зі слабкою дією замінюють
  • Небажано застосування в комбінації двох і більше препаратів цієї групи (зростання ризику розвитку побічних ефектів)
  • (НПЗЗ) завжди застосовуються після їжі
  • (НПЗЗ) чинять сильну подразнюючу дію на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, тим самим при тривалому прийомі можуть викликати появу ерозивних гастритів, виразок шлунка та дванадцятипалої кишки. У зв’язку з цим одночасно, перед прийомом їжі приймаються гастропротектори (захищають слизову) омепразол 20мг, або лансопразол 30мг.

Селективні інгібітори ЦОГ 2 – препарати пригнічують фермент, що бере участь тільки при виникненні запального процесу. До них відносяться:
Мелоксикам  7.5-15мг / день
Піроксикам 30-40мг / день
Рофекоксиб 12.5мг / день
Дані засоби мають менше побічних ефектів і діють тільки на рівні запального процесу. Застосовуються при непереносимості препаратів першого покоління, захворюваннях ШКТ, печінки та інших внутрішніх органах. Особливості прийому такі ж, як і для препаратів з першої групи.

Глюкокортикостероїди (ГКСТ)
Глюкокортикостероїди – це гормони натурального або синтетичного походження. Беруть участь у всіх видах обміну, володіють іммуннодепрессівною, протизапальною активністю.
У разі неефективності прийому нестероїдних протизапальних препаратів, призначаються глюкокортикоїди для зменшення симптоматики не тільки суглобового синдрому, але й ураженні внутрішніх органів при системній формі захворювання.
У практиці частіше використовуються преднізолон і метилпреднізолон. Преднізолон є еталонним препаратом (оптимальна доза 10-15мг день), тому інші глюкокортикоїди рівняються на нього в еквівалентній дозі. Наприклад: 5мг преднізолону дорівнює

  • 4мг метилпреднізолону або тріамцинолону
  • 0.75мг дексаметазону

Підходячи до питання про призначення глюкокортикоїдних гормонів, слід враховувати:
Рівень артеріального тиску (не повинен бути вище норми)
Стан імунної системи
Електролітний баланс (вміст у крові іонів K, Ca, Na, CL)
Вік і стать пацієнта
Щоб уникнути численних побічних ефектів від прийому препаратів цієї групи, необхідно знати основні принципи застосування:
Починати прийом з малих доз, поступово збільшуючи кількість прийнятого препарату
Прийом у суворо визначеній дозі
Дотримання добового ритму при прийомі препарату (вранці доза максимальна, поступово знижується до вечора)
При досягненні терапевтичного ефекту, починають знижувати кількість ГКСТ кожні 5-7 днів до повної відмови від застосування препарату, або до мінімальної підтримуючої дози

Пульстерапия
Метод заснований на введенні великих доз лікарських засобів, впродовж кількох днів. Даний метод виправданий з тієї точки зору, що при важкому гострому процесі неможливо зменшити запальні явища, звичайними дозами препаратів. Існують декілька методик і груп лікарських засобів, для цієї мети. Щоб уникнути небажаних, а часом і небезпечних для життя побічних ефектів, пульстерапия проводиться в стаціонарних умовах, і під суворим наглядом лікаря.

Метод із застосуванням глюкокортикоїдів
Три дні поспіль вводять внутрішньовенно – капельно1000мг метилпреднізолону (медрол). Терапія дає найчастіше вражаючий ефект вже на 3-5 день лікування. Стихає запальний процес, зменшується біль і набряклість суглобів. Надалі переходять на підтримуючі дози препарату.

Метод із застосуванням цитостатиків
Циклофосфамід (циклофосфан) один раз на місяць вводять 1000мг протягом року.
Через рік, якщо спостерігається ремісія (поліпшення стану), черговість прийому зводиться до одного разу в 3 місяці по 1000мг.
Прийом скасовують через рік, після стійкої ремісії.

Біологічна терапія
За допомогою нових біомедичних технологій, були створені біологічно активні речовини, які показали високі результати при лікуванні аутоімунних захворювань.
Біологічна терапія – відносно новий метод лікування ревматоїдного артриту, в основі якого лежить роз’єднання патогенетичного ланцюга, розгортаючего запальні реакції. Одна з головних ролей у здійсненні запальних реакцій належить цитокинам.
Цитокіни – біологічно активні речовини, які діляться на декілька класів. Відіграють ключову роль у здійсненні, як фізіологічних реакцій, так і патологічних.
ФНОа (фактор некрозу пухлини) – є цитокіном, за допомогою якого здійснюються біологічні реакції в організмі, у тому числі запального характеру.
Механізм дії біологічних препаратів полягає в тому, що вони блокують дію ФНОа, або рецептори з якими він взаємодіє.
Нижче слідують приклади деяких, найбільш часто використовуються препаратів

  • Інфлікімаб (remicade)
  • Адалімумаб (humira)
  • Етанерцепт (enbrel)

Основними недоліками біологічних препаратів є дорожнеча, і значне зниження імунітету, при тривалому прийомі.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 голосів, в середньому: 0 з 5)