Лікування позаматкової вагітності

08.10.2016 0

 

Історично, лікування позаматкової вагітності було обмежено тільки хірургічним втручанням з витяганням плода. Однак з розвитком медицини були запропоновані деякі методи безоперационного лікування даної патології. В основі подібної терапії лежить призначення метотрексату – препарату, який є антиметаболітом, здатним змінювати синтетичні процеси в клітці і викликати затримку клітинного ділення. Даний препарат широко застосовується в онкології для лікування різних пухлин, а також для придушення імунітету при пересадці органів.


 

 

Лікування позаматкової вагітності метотрексатом

 
Використання метотрексату для лікування позаматкової вагітності засновано на його впливі на тканини плоду і його ембріональні органи із зупинкою їх розвитку та подальшим спонтанним відторгненням.

Медикаментозне лікування з використанням метотрексату має ряд переваг перед хірургічним лікуванням, так як дозволяє знизити ризик розвитку кровотечі, зводить нанівець травматизм тканин і органів, зменшує період реабілітації. Однак даний метод не позбавлений і недоліків.

При використанні метотрексату при позаматковій вагітності можливі наступні побічні ефекти:

  • нудота;
  • блювота;
  • стоматит;
  • діарея;
  • патології шлунка;
  • запаморочення;
  • ушкодження печінки;
  • пригнічення функції кісткового мозку (може призвести до анемії, зниженням імунітету, кровотеч);
  • дерматити;
  • пневмонії;
  • облисіння;
  • розрив маткової труби прогресуючою вагітністю.

Лікування позаматкової вагітності метотрексатом можливе за таких умов:

  • підтверджена позаматкова вагітність;
  • відсутність кровотеч;
  • розмір плодового яйця не перевищує 4 см;
  • відсутність серцевої активності плоду при ультразвуковому дослідженні;
  • відсутність ознак розриву маткової труби;
  • рівень хоріонічного гонадотропіну нижче 5000 МО / мл.

Лікування метотрексатом протипоказано в наступних ситуаціях:

  • рівень хоріонічного гонадотропіну вище 5000 МО / мл;
  • наявність серцевої активності плоду при ультразвуковому дослідженні;
  • гіперчутливість до метотрексату;
  • грудне годування;
  • стан імунодефіциту;
  • алкоголізм;
  • ушкодження печінки;
  • лейкопенія (мала кількість білих кров’яних тілець);
  • тромбоцитопенія (мала кількість тромбоцитів);
  • анемія (мала кількість червоних кров’яних тілець);
  • активна інфекція легенів;
  • виразка шлунку;
  • патологія нирок.

Лікування здійснюється шляхом парентерального (внутрішньом’язового або внутрішньовенного) введення препарату, яке може бути одноразовим, а може тривати протягом декількох днів. Весь період лікування жінка знаходиться під наглядом, так як все ще існує ризик розриву маткової труби або інших ускладнень.

Ефективність лікування позаматкової вагітності метотрексатом оцінюється шляхом вимірювання рівня хоріонічного гонадотропіну в динаміці. Зниження його більш ніж на 15% від початкового значення на 4 – 5 день після введення препарату вказує на успішність лікування (протягом перших 3 днів рівень гормону може бути підвищеним). Паралельно з вимірюванням даного показника проводиться моніторинг функції нирок, печінки, кісткового мозку.

При відсутності ефекту від медикаментозної терапії за допомогою метотрексату призначається хірургічне втручання.

Лікування метотрексатом пов’язане з безліччю ризиків, так як препарат здатний негативно вплинути на деякі життєво важливі органи жінки, не знижує ризик розриву маткової труби до повного припинення вагітності, і крім того, не завжди достатньо ефективний. Тому, основним методом лікування позаматкової вагітності досі залишається хірургічне втручання.

Необхідно розуміти, що консервативне лікування далеко не завжди дає очікуваний терапевтичний ефект, а крім того, через затримку хірургічного втручання можуть виникнути деякі ускладнення, такі як розрив труби, трубний аборт і масивна кровотеча (не кажучи вже про побічні ефекти від самого метотрексату).


 

 

 

 

Хірургічне лікування позаматкової вагітності

 

Незважаючи на можливості безопераційної терапії, хірургічне лікування досі залишається основним методом ведення жінок з позаматковою вагітністю. Хірургічне втручання показане всім жінкам, у яких виявлена позаматкова вагітність (як та що розвивається, так і перервана).

Хірургічне лікування показано в наступних ситуаціях:

  • позаматкова вагітність;
  • перервана позаматкова вагітність;
  • трубний аборт;
  • розрив маткової труби;
  • внутрішня кровотеча.

Вибір хірургічної тактики залежить від наступних факторів:

  • вік пацієнтки;
  • бажання мати вагітність в майбутньому;
  • стан маткової труби з боку вагітності;
  • стан маткової труби з протилежного боку;
  • локалізація вагітності;
  • розмір плодового яйця;
  • загальний стан пацієнтки;
  • обсяг крововтрати;
  • стан органів малого таза (спайковий процес).

На підставі даних факторів здійснюється вибір хірургічної операції. При значній мірі крововтрати, важкому загальному стані хворої, а також при розвитку деяких ускладнень здійснюється лапаротомія – операція з широким розрізом, який дозволяє хірургові швидше зупинити кровотечу і стабілізувати пацієнтку. У всіх інших випадках застосовується лапароскопія – хірургічне втручання, при якому через невеликі розрізи в передній черевній стінці в черевну порожнину вводяться маніпулятори і оптична система, що дозволяють здійснювати ряд процедур.

Лапароскопічний доступ дозволяє здійснювати наступні типи операцій:

Сальпінготомія (розріз маткової труби з витяганням плода, без видалення самої труби). Сальпінготомія дозволяє зберегти маткову трубу і її репродуктивну функцію, що особливо важливо при відсутності дітей або при пошкодженні труби з іншого боку. Однак дана операція можлива тільки при невеликих розмірах плодового яйця, а також при цілісності самої труби на момент операції. Крім того, сальпінготомія пов’язана з підвищеним ризиком повторного утворення позаматкової вагітності в майбутньому.

Сальпінгектомія (видалення маткової труби разом з імплантованими плодом). Сальпінгектомія є радикальним методом, при якому здійснюється видалення «вагітної» маткової труби. Даний тип втручання показаний при наявності позаматкової вагітності в історії хвороби жінки, а також при розмірах плодового яйця більше 5 см. У деяких випадках можливо не повне видалення труби, а тільки висічення пошкодженої її частини, що дозволяє в якійсь мірі зберегти її функцію.

Необхідно розуміти, що в більшості випадків втручання з приводу позаматкової вагітності проводиться в терміновому порядку для усунення кровотечі і для ліквідації наслідків трубного аборту або розриву труби, тому пацієнтки потрапляють на операційний стіл з мінімальною попередньою підготовкою. Якщо ж мова йде про планову операцію, то жінок заздалегідь готують (підготовка здійснюється в гінекологічному або хірургічному відділенні, так як всі жінки з позаматковою вагітністю підлягають негайній госпіталізації).

Підготовка до операції полягає в наступних процедурах:

  • здача крові на загальний і біохімічний аналіз;
  • визначення групи крові і резус-фактора;
  • виконання електрокардіограми;
  • проведення ультразвукового дослідження;
  • консультація терапевта.

Післяопераційний період

Післяопераційний період є вкрай важливим для нормалізації стану жінки, для усунення деяких факторів ризику, а також для реабілітації репродуктивної функції.

Під час післяопераційного періоду проводиться постійний моніторинг гемодинамічних показників, а також здійснюється введення знеболюючих препаратів, антибіотиків, протизапальних засобів. Після лапароскопічної (малоінвазивної) операції жінки можуть бути виписані протягом одного – двох днів, однак після лапаротомії госпіталізація потрібна протягом набагато більшого періоду часу.

Після проведення хірургічного втручання при позаматковій вагітності і видалення плідного яйця необхідно щотижня здійснювати контроль лХГ. Пов’язано це з тим, що в деяких випадках фрагменти плодового яйця (фрагменти хоріона) можуть бути не повністю видалені (після операцій, що зберігають маткову трубу), або можуть бути занесені на інші органи. Даний стан є потенційно небезпечним, так як з клітин хоріона може почати розвиватися пухлина – хоріонепітеліома. Для профілактики цього проводиться вимір рівня лХГ, який в нормі повинен знизитися на 50% протягом перших кількох днів після операції. Якщо цього не відбувається – призначається метотрексат, який здатний подавити ріст і розвиток даного ембріонального органу. Якщо і після цього рівень гормону не знижується, виникає необхідність у радикальній операції з видаленням маткової труби.

В післяопераційному періоді призначаються фізіопроцедури (електрофорез, магнітотерапія), які сприяють швидшому відновленню репродуктивної функції, а також зменшують ймовірність розвитку хвороб, що передаються статевим шляхом.

Призначення комбінованих оральних контрацептивів в післяопераційному періоді переслідує дві мети – стабілізація менструальної функції і запобігання вагітності в перші 6 місяців після операції, коли ризик розвитку різних патологій вагітності вкрай високий.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 голосів, в середньому: 0 з 5)