Лікування депресії

13.02.2016 0

Основною групою лікарських препаратів, що призначаються при депресії, є антидепресанти – лікарські засоби, що підвищують емоційний фон і повертають пацієнтові радість життя. Дана група медичних препаратів була відкрита в середині минулого століття зовсім випадково. Лікарі використовували для лікування туберкульозу новий препарат ізоніазид і його аналог – іпроніазід і виявили, що у пацієнтів значно поліпшувався настрій ще до того як починали йти на спад симптоми основного захворювання.

Надалі клінічні випробування показали позитивний ефект використання іпроніазіда для лікування хворих з депресією і нервовим виснаженням. Вчені виявили, що механізм дії препарату полягає в пригніченні ферменту моноамінооксидази (МАО), який інактивує серотонін і норадреналін.

При регулярному вживанні препарату концентрація серотоніну і норадреналіну в центральній нервовій системі підвищується, що призводить до підвищення настрою і поліпшення загального тонусу нервової системи.

Сьогодні антидепресанти – затребувана група лікарських засобів, яка постійно поповнюється все новими і новими препаратами. Загальною властивістю всіх цих медикаментів є специфіка механізму дії: так чи інакше антидепресанти потенціюють дію серотоніну і в меншій мірі норадреналіну в центральній нервовій системі.

Серотонін називають нейромедіатором «радості», він регулює імпульсивні потяги, полегшує засинання і нормалізує зміну циклів сну, знижує агресивність, підвищує переносимість болю, усуває нав’язливі ідеї і страхи. Норадреналін потенціює пізнавальні здібності і бере участь в підтримці стану неспання.

Різні препарати з групи антидепресантів розрізняються за наявністю і вираженості наступних ефектів:

  • стимулюючу дію на нервову систему;
  • седативний (заспокійливий) ефект;
  • анксіолітичні властивості (знімає тривожність);
  • антіхолінергічний вплив (такі препарати мають багато побічних дій і протипоказані при глаукомі і деяких інших захворюваннях);
  • гіпотензивну дію (знижують артеріальний тиск);
  • кардіотоксичний ефект (протипоказані пацієнтам, що страждають серйозними захворюваннями серця).

 

Антидепресанти першого і другого ряду

Препарат Прозак. Один з найбільш популярних антидепресантів першого ряду. З успіхом використовується при підліткових і післяпологових депресіях (грудне вигодовування не є протипоказанням до призначення Прозак).

Сьогодні лікарі намагаються призначати антидепресивні препарати нових поколінь, які мають мінімум протипоказань і побічних дій.

Зокрема, такі ліки можна призначати вагітним, а також пацієнтам, які страждають на захворювання серця (ІХС, вади серця, артеріальна гіпертензія тощо), легких (гострий бронхіт, пневмонія), системи крові (анемії), сечокам’яною хворобою (в тому числі і ускладненою нирковою недостатністю), важкими ендокринними патологіями (цукровий діабет, тиреотоксикоз), глаукомою.

Антидепресанти нових поколінь називають препаратами першого ряду.
Важливою перевагою препаратів першого ряду є сполучуваність з іншими лікарськими засобами, які деякі пацієнти змушені приймати в зв’язку з наявністю супутніх захворювань. Крім того, навіть при тривалому застосуванні дані препарати не викликають такого вкрай неприємного ефекту як значна прибавка в вазі.

До препаратів другого ряду відносять лікарські засоби перших поколінь антидепресантів:

  • інгібітори моноаміноксидази (ІМАО): іпроніазід, ниаламид, фенелзин;
  • тімоаналептіки трицикличної структури (трициклічні антидепресанти): амітриптилін, іміпрамін (мелипрамин), кломипрамин (анафранил), доксілін (сінекван);
  • деякі представники СІОЗН: мапротилин (людіоміл).

Препарати другого ряду мають високу психотропну активність, їх дія добре вивчена, вони дуже ефективні при важких депресіях, що поєднуються з вираженою психотичною симптоматикою (маренняантидепресанти, неспокій, схильність до суїциду).

Однак значна кількість протипоказань та побічних ефектів, погана сумісність з багатьма терап
евтичними засобами, а в деяких випадках ще й необхідність дотримуватися спеціальної дієти (ІМАО) значно обмежують їх застосування. Тому антидепресанти другого ряду використовують, як правило, тільки в тих випадках, коли препарати першого ряду з тих чи інших причин не підійшли пацієнтові.

Як лікар вибирає антидепресант

У тих випадках, коли пацієнт уже успішно приймав будь-який антидепресант, лікарі, як правило, призначають цей же препарат. В іншому випадку медикаментозне лікування депресії починають з антидепресантів першого ряду.
При виборі препарату лікар орієнтується на вираженість і переважання тих чи інших симптомів. Так, при депресіях, що протікають переважно з негативною і астенічною симптоматикою (втрата смаку життя, млявість, апатія і т.д.), призначають препарати з легкою стимулюючою дією (флуоксетин (прозак), моклобемід (аурорікс)).

У тих випадках, коли переважають позитивні симптоми – тривога, туга, суїцидальні пориви, призначають антидепресанти з седативним і протитревожним ефектом (мапротилин (людіоміл), тианептин (коаксил), пірліндол (піразидол)).

Крім того, існують препарати першого ряду, що володіють універсальною дією (сертралін (золофт), флувоксамін (феварін), циталопрам (ципраміл), пароксетин (паксил)). Їх призначають пацієнтам, у яких позитивні і негативні симптоми депресії виражені в однаковій мірі.

Іноді лікарі вдаються до комбінованого призначення антидепресивних препаратів, коли вранці пацієнт приймає антидепресант зі стимулюючою дією, а ввечері – з седативною.


Які препарати можуть бути призначені додатково при лікуванні антидепресантами

У важких випадках лікарі комбінують антидепресанти з препаратами інших груп, таких як:

  • транквілізатори;
  • нейролептики;
  • ноотропи.

Транквілізатори – група медичних препаратів, що надають заспокійливу дію на центральну нервову систему. Транквілізатори використовуються в комбінованому лікуванні депресій, що протікають з переважанням тривоги і дратівливості. При цьому найчастіше використовують препарати з групи бензодіазепіну (феназепам, діазепам, хлордіазепоксид та ін.).

Поєднання антидепресантів з транквілізаторами використовується також у пацієнтів з вираженими порушеннями сну. У таких випадках вранці призначають антидепресант стимулюючої дії, а ввечері – транквілізатор.

Нейролептики – група лікарських засобів, призначена для лікування гострих психозів. У комбінованій терапії депресій нейролептики використовуються при виражених божевільних ідеях і суїцидальних прагненнях. При цьому призначають «легкі» нейролептики (сульпірид, рисперидон, оланзапін), що не володіють побічними діями у вигляді загального пригноблення психіки.

Ноотропи – група лікарських засобів, що чинять загальностимулюючу дію на центральну нервову систему. Дані препарати призначаються при комбінованій терапії депресій, що протікають з симптомами виснаження нервової системи (швидка стомлюваність, слабкість, млявість, апатія).

Ноотропи не чиять негативного впливу на функції внутрішніх органів, добре поєднуються з лікарськими препаратами інших груп. Однак слід враховувати, що вони можуть, хоч і незначно, підвищувати поріг судомної готовності і здатні викликати безсоння.

Що необхідно знати про медикаментозне лікування депресії

Таблетки найкраще приймати в один і той же час. Страждаючі від депресії пацієнти часто бувають неуважні, тому лікарі радять завести щоденник, щоб заносити дані про прийом препарату, а також нотатки про його ефективність (поліпшення, без змін, неприємні побічні ефекти).
Лікувальна дія препаратів з групи антидепресантів починає проявлятися через деякий період після початку прийому (через 3-10 і більше днів залежно від конкретного лікарсмедикаментозне лікування депресіїького засобу).
Більшість побічних дій антидепресантів, навпаки, найбільш виражені в перші дні і тижні прийому.
Всупереч домислів, препарати призначені для медикаментозного лікування депресії, якщо вони приймаються в лікувальних дозах, не викликають фізичної і психічної залежності.
До антидепресантів, транквілізаторів, нейролептиків не розвивається звикання. Іншими словами: немає необхідності підвищувати дозу препарату при тривалому застосуванні. Навпаки, з часом доза препарату може знижуватися до мінімальної підтримуючої дози.
При різкому припиненні прийому антидепресантів можливий розвиток синдрому відміни, який проявляється розвитком таких ефектів як туга, тривога, безсоння, схильність до суїциду. Тому використовувані для лікування депресії препарати відміняють поступово.

Лікування антидепресантами необхідно комбінувати з немедикаментозними методами терапії депресії. Найбільш часто медикаментозну терапію поєднують з психотерапією.
Медикаментозна терапія депресії призначається лікарем і проводиться під його контролем. Пацієнт і / або його близькі повинні своєчасно повідомляти лікаря про всіх несприятливих побічних ефектах лікування. У деяких випадках можливі індивідуальні реакції на препарат.
Заміна антидепресанту, перехід на комбіноване лікування препаратами з різних груп і припинення медикаментозної терапії депресії також проводиться за рекомендацією і під контролем лікаря.

 

Чи потрібно звертатися до лікаря при депресії

Іноді пригніченість здається пацієнтові і оточуючим абсолютно безпричинною. У таких випадках, необхідно терміново звернутися до лікаря, щоб з’ясувати діагноз.

Практично кожен переносив транзиторні періоди нудьги і меланхолії, коли навколишній світ бачиться в сірих і чорних тонах. Такі періоди можуть бути пов’язані як із зовнішніми (розрив відносин з близькими людьми, неприємності на роботі, переїзд на інше місце проживання тощо), так і з внутрішніми причинами (перехідний вік у підлітків, криза середнього віку, передменструальний синдром у жінок і т.п.).

Більшість з нас рятується від загальної пригніченості вже перевіреними підручними засобами (читання віршів, перегляд телепередач, спілкування з природою або близькими людьми, улюблена робота або хобі) і може засвідчити можливість самозцілення.

Проте, доктор час може допомогти далеко не всім. За професійною допомогою слід звернутися, якщо є хоча б один з наступних тривожних ознак депресії:

  • пригнічений настрій зберігається протягом більше двох тижнів і не простежується тенденція до поліпшення загального стану;
  • способи релаксації які допомагали раніше (спілкування з друзями, музика і т.п.) не приносять полегшення і не відволікають від похмурих думок;
  • присутні думки про самогубство;
  • порушуються соціальні зв’язки в сім’ї і на роботі;
  • звужується коло інтересів, втрачається смак до життя, пацієнт «йде в себе».

Людині, яка перебуває в депресії, не допоможуть поради про те, що «треба взяти себе в руки», «зайнятися справою», «розважитися», «подумати про страждання близьких» і т.п. У таких випадках необхідна допомога професіонала, оскільки:

  • навіть при легкій депресії завжди існує загроза спроби суїциду;
  • депресія значно знижує якість життя і працездатність пацієнта, несприятливо відбивається на його найближчому оточенні (родичі, друзі, колеги, сусіди і т.д.);
  • як і будь-яке захворювання, депресія може з часом посилюватиметься, тому краще вчасно звернутися до лікаря, щоб забезпечити швидке і повноцінне одужання;
  • депресія може бути першою ознакою важких тілесних недуг (онкологічні захворювання, розсіяний склероз та ін.), які також краще піддаються лікуванню на ранніх стадіях розвитку патології.

 

До якого лікаря слід звернутися для лікування депресії

З приводу депресії звертаються до психолога. Необхідно постаратися надати доктору максимум корисної інформації.

Перед відвідуванням лікаря краще продумати відповіді на питання, які, як правило, задають на первинному прийомі:

З приводу скарг

  • що більше турбує туга і тривога або апатія і відсутність «смаку життя»;Що таке післяродова депресія
  • поєднується пригнічений настрій з порушеннями сну, апетиту, статевого потягу;
  • в який час доби більше виражені патологічні симптоми – вранці або ввечері;
  • чи виникали думки про самогубство.

Історія цього захворювання:

  • з чим пов’язує пацієнт розвиток патологічних симптомів;
  • як давно вони виникли;
  • як розвивалося захворювання;
  • якими методами пацієнт намагався позбутися неприємних симптомів;
  • які медикаментозні препарати приймав пацієнт напередодні розвитку захворювання і продовжує приймати сьогодні.

Стан здоров’я на сьогоднішній день (необхідно повідомити про всі супутні захворювання, їх перебігу і методах терапії).

Історія життя

  • перенесені психологічні травми;
  • чи були раніше епізоди депресії;
  • перенесені захворювання, травми, операції;
  • ставлення до алкоголю, паління та наркотиків.

Акушерський і гінекологічний анамнез (для жінок)

  • чи були порушення менструального циклу (передменструальний синдром, аменорея, дисфункціональні маткові кровотечі);
  • як проходили вагітності (в тому числі і ті, які не завершились народженням дитини);
  • чи не було ознак післяпологової депресії.

Сімейний анамнез – депресії та інші психічні розлади, а також алкоголізм, наркоманія, самогубства у родичів.

Соціальний анамнез (відносини в сім’ї і на роботі, чи може пацієнт розраховувати на підтримку родичів і друзів).

Слід пам’ятати, що детальна інформація допоможе лікарю вже на першому прийомі визначити тип депресії і вирішити питання про необхідність консультацій інших фахівців.

Важкі ендогенні депресії, як правило, лікує психіатр в умовах стаціонару. Терапію органічних і симптоматичних депресій психолог проводить спільно з лікарем, який курирує основну патологію (невропатологом, онкологом, кардіологом, ендокринологом, гастроентерологом, фтизіатром і т.д.).

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(6 голосів, в середньому: 4.2 з 5)