Допомога людині в стані маніакального психозу

01.10.2016 0

У лікуванні пацієнтів з психозом важливу роль відіграє підтримка родичів. Залежно від форми хвороби, близькі люди повинні вживати заходів, які допоможуть запобігти загостренню захворювання. Одним з ключових чинників догляду є попередження суїциду і сприяння в своєчасному зверненні до лікаря.



 

 

Допомога при маніакальному психозі

 

При догляді за пацієнтом з маніакальним психозом оточення має стежити і за можливості обмежувати активність та задуми хворого. Родичі повинні бути в курсі про ймовірні відхилення в поведінці при маніакальному психозі і робити все, щоб знизити негативні наслідки. Так, якщо від пацієнта можна очікувати великих грошових витрат, необхідно обмежити доступ до матеріальних засобів. Перебуваючи в стані збудження, така людина не встигає або не хоче приймати ліки. Тому необхідно стежити за тим, щоб пацієнт приймав призначені лікарем медикаменти. Також члени сім’ї повинні контролювати виконання всіх даних лікарем рекомендацій. Беручи до уваги підвищену дратівливість пацієнта, слід проявляти тактовність і здійснювати підтримку непомітно, проявляючи стриманість і терплячість. Не можна підвищувати голос і кричати на хворого, так як це може посилити подразнення і спровокувати агресію з боку пацієнта.
При виникненні ознак надмірного збудження або агресії близькі люди людини з маніакальним психозом повинні бути готові забезпечити йому швидку госпіталізацію.


 

Підтримка членів сім’ї при маніакально-депресивному психозі

 

Пацієнти з маніакально-депресивним психозом вимагають пильної уваги і підтримки з боку близького оточення. Перебуваючи в пригніченому стані, такі хворі потребують допомоги, так як самостійно не можуть впоратися із здійсненням життєво важливих потреб.

Допомога близьких людей при маніакально-депресивному психозі полягає в наступному:

  • організація щоденних прогулянок;
  • годування хворого;
  • залучення пацієнтів в домашню роботу;
  • контроль прийому призначених препаратів;
  • забезпечення комфортних умов;
  • відвідування санаторіїв і курортів (в стадії ремісії).

Прогулянки на свіжому повітрі позитивно позначаються на загальному стані пацієнта, стимулюють апетит і допомагають відволіктися від переживань. Часто хворі на маніакально-депресивний психоз відмовляються від прогулянок, тому родичі повинні терпляче і наполегливо змушувати їх виходити на вулицю. Іншим важливим завданням при догляді за людиною з таким захворюванням є годування. При приготуванні їжі слід віддавати перевагу продуктам з підвищеним вмістом вітамінів. Меню пацієнта має включати в себе страви, які нормалізують діяльність кишечника, щоб запобігти запорам. Сприятливий вплив робить фізична праця, яку необхідно виконувати спільно. При цьому потрібно стежити, щоб хворий не перевтомлювався. Прискорити одужання допомагає санаторно-курортне лікування. Вибір місця необхідно робити відповідно до рекомендацій лікаря і уподобаннями хворого.

При тяжкому перебігу депресивного епізоду пацієнт може тривалий час перебувати в стані ступору. Не слід в такі моменти тиснути на хворого і закликати його до активності, так як таким чином можна погіршити ситуацію. У людини можуть виникнути думки про власну неповноцінність і непридатність. Не варто також намагатися відвернути або розважити хворого, так як це може викликати більше пригнічення. Завдання близького оточення полягає в забезпеченні повного спокою і кваліфікованої лікарської допомоги. Своєчасна госпіталізація допоможе уникнути суїциду та інших негативних наслідків даного захворювання. Одним з перших симптомів загострення маніакально-депресивного психозу є відсутність інтересу у пацієнта до того що відбувається навколо. Якщо ця ознака супроводжується поганим сном і відсутністю апетиту, необхідно невідкладно звертатися до лікаря.


 

 

Запобігання суїциду при маніакальному психозі

 

При догляді за хворим з будь-якими формами психозу, близьке оточення має враховувати можливі спроби суїциду. Найбільша частота суїциду спостерігається при біполярній формі маніакального психозу.

Щоб приспати пильність родичів, пацієнти нерідко використовують різноманітні способи, передбачити які досить складно. Тому необхідно стежити за поведінкою хворого і вживати заходів при виявленні ознак, які свідчать про наявність у людини ідеї про самогубство. Нерідко люди схильні до суїцидальних ідей розмірковують про свою непотрібність, вчинених ними злочинах або велику провину. Переконання хворого про наявність у нього невиліковного (в деяких випадках – небезпечного для оточення) захворювання також може говорити про те, що пацієнт може зробити спробу суїциду. Змусити турбуватися близьких людей має різке заспокоєння хворого після тривалого періоду депресії. Родичам може здатися, що стан пацієнта покращився, коли насправді він займається підготовкою до відходу з життя. Нерідко хворі приводять в порядок свої справи, пишуть заповіт, зустрічаються з людьми, з якими давно не бачилися.

Заходами, які допоможуть запобігти суїциду, є:

  • Оцінка ступеня ризику – якщо хворий робить реальні підготовчі заходи (дарує улюблені речі, позбавляється від непотрібних предметів, цікавиться можливими методами самогубства), слід звернутися до лікаря.
  • Серйозне ставлення до всіх розмов на тему суїциду – навіть якщо родичам здається малоймовірним той факт, що хворий може накласти на себе руки, необхідно брати до уваги навіть те, що побічно торкається теми.
  • Обмеження можливостей – потрібно тримати подалі від пацієнта колючі і ріжучі предмети, лікарські препарати, зброю. Також слід закривати вікна, двері на балкон, вентиль подачі газу.
    Найбільшу пильність слід проявляти при пробудженні хворого, так як переважна кількість спроб самогубства припадає на ранковий час.

Важливу роль в запобіганні суїциду грає моральна підтримка. Перебуваючи в депресії, люди не налаштовані прислухатися до будь-яких порад і рекомендацій. Найчастіше таким хворим необхідно звільнитися від власного болю, тому членам сім’ї необхідно бути уважними слухачами.

Нерідко у близьких людей пацієнта з суїцидальними думками виникає образа, відчуття безсилля або гнів. З такими думками слід боротися і за можливості перебувати в спокої і висловлювати хворому розуміння. Не можна засуджувати людину за ідеї про суїцид, так як така поведінка може викликати замкнутість або підштовхнути до вчинення самогубства. Не слід сперечатися з пацієнтом, пропонувати невиправданих утіх і задавати некоректні запитання.

Питання і зауваження, які слід уникати родичам хворих:

  • Я сподіваюся, ти не плануєш накласти на себе руки – таке формулювання містить у собі приховану відповідь «ні», яку хочеться почути родичам, і велика ймовірність, що хворий саме так і відповість. В даному випадку доречним є пряме запитання «ти міркуєш про самогубство», яке дозволить людині виговоритися.
  • Чого тобі не вистачає, ти живеш краще за інших – таке питання викличе у хворого ще більшу пригніченість.
  • Твої страхи необгрунтовані – це принизити людину і змусить відчувати себе непотрібним і марним.

 

 

Попередження рецидивів психозу

 

Знизити ймовірність рецидиву допоможе сприяння родичів в організації впорядкованого способу життя пацієнта, збалансованого харчування, регулярного прийому препаратів, повноцінного відпочинку. Спровокувати загострення може передчасна відміна терапії, порушення схеми прийому медикаментів, фізичне перенапруження, зміна клімату, емоційне потрясіння. Ознаками наближення рецидиву є відмова від вживання ліків або відвідування лікаря, поганий сон, зміна звичної поведінки.

Дії, які слід вжити родичам, при погіршенні стану хворого включають:

  • звернення до лікаря для корекції лікування;
  • усунення зовнішніх стресових і дратівливих факторів;
  • зведення до мінімуму змін в розпорядку дня пацієнта;
  • забезпечення спокою.
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 голосів, в середньому: 0 з 5)