Чим небезпечна жовчнокам’яна хвороба?

10.10.2016 0

 

Жовчнокам’яна хвороба або калькульозний холецистит являє собою утворення каменів в жовчному міхурі. Найчастіше це викликає виражений запальний процес і призводить до появи серйозних симптомів. В першу чергу хвороба проявляється сильними болями, порушенням відтоку жовчі з жовчного міхура, порушеннями травлення. Лікування жовчнокам’яної хвороби зазвичай відносять до хірургічного профілю. Це пояснюється тим, що запальний процес, викликаний рухом каменів, становить серйозну небезпеку для здоров’я і життя пацієнтів. Саме тому проблему зазвичай вирішують найбільш швидким шляхом – видаленням жовчного міхура разом з каменями.

 

Жовчнокам’яна хвороба небезпечна, перш за все, такими ускладненнями:

Перфорація жовчного міхура. Перфорацією називається розрив жовчного міхура. Він може бути викликаний рухом каменів або надто сильним скороченням (спазмом) гладкої мускулатури органа. При цьому вміст органу потрапляє в черевну порожнину. Навіть якщо всередині не було гною, сама жовч може викликати серйозне подразнення і запалення очеревини. Запальний процес поширюється на петлі кишечника і інші сусідні органи. Найчастіше ж у порожнині жовчного міхура є умовно-патогенні мікроби. У черевній порожнині вони швидко розмножуються, реалізуючи свій патогенний потенціал і приводячи до розвитку перитоніту.

Емпієма жовчного міхура. Емпіємою називається скупчення гною в природній порожнині організму. При калькульозному холециститі камінь часто застряє на рівні шийки міхура. Спочатку це веде до водянки – накопичення в порожнині органу слизового секрету. Тиск всередині зростає, стінки розтягуються, але можуть спастично скорочуватися. Це веде до сильних болів – жовчної коліки. Якщо в такий закупорений жовчний міхур потрапляє інфекція, слиз перетворюється на гній і виникає емпієма. Зазвичай збудниками виступають бактерії з родів Escherichia, Klebsiella, Streptococcus, Proteus, Pseudomonas, рідше – Clostridium і деякі інші мікроорганізми. Вони можуть потрапити всередину з потоком крові або піднятися по жовчному протоку з кишечника. З накопиченням гною стан хворого сильно погіршується. Підвищується температура, посилюються головні болі (через всмоктування продуктів розпаду в кров). Без термінової операції настає розрив жовчного міхура, його вміст потрапляє в черевну порожнину, викликаючи гнійний перитоніт. На цій стадії (після розриву) хвороба часто закінчується смертю пацієнта, незважаючи на зусилля лікарів.

 

Реактивний гепатит. Запальний процес з жовчного міхура може перекинутися на печінку, викликавши її запалення. Печінка страждає також від погіршення локального кровотоку. Як правило, дана проблема (на відміну від вірусних гепатитів) досить швидко проходить після видалення жовчного міхура – основного центру запалення.

Гострий холангіт. Дане ускладнення – закупорка і запалення жовчовивідної протоки. При цьому відтік жовчі порушується каменем, застряглим в протоці. Так як жовчовивідні протоки з’єднуються з протоками підшлункової залози, паралельно може розвиватися і панкреатит. Гострий холангіт протікає з сильним підвищенням температури, ознобом, жовтяницею, сильними болями в правому підребер’ї.

Гострий панкреатит. Зазвичай виникає через відсутність жовчі (яка не виділяється з закупореного міхура) або закупорки загальної протоки. У соку підшлункової залози міститься велика кількість сильних травних ферментів. Їх застій може викликати некроз (смерть) самої залози. Така форма гострого панкреатиту представляє серйозну загрозу для життя пацієнта.

Жовчні свищі. Якщо камені в жовчному міхурі не викликають важких болів, пацієнт може довгий час їх ігнорувати. Однак запальний процес в стінці органу (безпосередньо навколо каменя) все ж розвивається. Поступово відбувається руйнування стінки і її «спаювання» з сусідніми анатомічними структурами. Згодом може утворитися свищ, що з’єднує жовчний міхур з іншими порожніми органами. Такими органами можуть стати дванадцятипала кишка (найчастіше), шлунок, тонка кишка, товста кишка. Можливі також варіанти свищів між жовчовивідними протоками і цими органами. Якщо самі камені не турбують пацієнта, то свищі можуть викликати накопичення повітря в жовчному міхурі, порушення відтоку жовчі, жовтяницю, блювоту жовчю.

Паравезикальний абсцес. Дане ускладнення характеризується скупченням гною біля жовчного міхура. Зазвичай абсцес відмежовується від решти черевної порожнини спайками, що виникли на тлі запального процесу. Зверху абсцес обмежений нижнім краєм печінки. Ускладнення небезпечно поширенням інфекції з розвитком перитоніту, порушеннями функцій печінки.

Рубцеві стриктури. Стриктури представляють собою місця звуження в жовчовивідних протоках, які перешкоджають нормальному відтоку жовчі. При жовчнокам’яній хворобі дане ускладнення може виникнути як наслідок запалення (організм відповідає надмірним утворенням сполучної тканини – рубців) або як наслідок втручання для видалення каменів. Так чи інакше, стриктури можуть зберігатися навіть після одужання і серйозно впливати на здатність організму перетравлювати і засвоювати жирну їжу. Крім того, якщо камені видалені без видалення жовчного міхура, стриктури можуть стати причиною застою жовчі. В цілому люди з такими звуженнями протоки частіше схильні до рецидивів (повторних запалень жовчного міхура).

Вторинний біліарний цироз. Дане ускладнення може виникнути, якщо камені в жовчному міхурі будуть довгий час перешкоджати відтоку жовчі. Справа в тому, що в жовчний міхур жовч потрапляє з печінки. Його переповнення викликає застій жовчі в протоках в самій печінці. Він згодом може привести до смерті гепатоцитів (нормальні клітини печінки) та їх заміщення сполучною тканиною, яка не виконує необхідних функцій. Таке явище і називається цирозом. Наслідком є серйозні порушення згортання крові, порушення засвоєння жиророзчинних вітамінів (А, D, E, K), скупчення рідини в черевній порожнині (асцит), важка інтоксикація (отруєння) організму.
Таким чином, жовчнокам’яна хвороба вимагає досить серйозного ставлення. При відсутності своєчасної діагностики та лікування вона може значно нашкодити здоров’ю пацієнта, а іноді і поставити під загрозу його життя. Для підвищення шансів на успішне одужання не слід ігнорувати перші симптоми калькульозного холециститу. Раннє звернення до лікаря часто допомагає виявити камені, коли вони ще не досягли значних розмірів. У цьому випадку ймовірність ускладнень нижче і, можливо, не доведеться вдаватися до хірургічного лікування з видаленням жовчного міхура. Однак при необхідності погоджуватися на операцію все ж потрібно. Адекватно оцінити ситуацію і вибрати найбільш ефективний і безпечний метод лікування може тільки лікар.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 голосів, в середньому: 0 з 5)