Базаліома. Причини виникнення

14.01.2016 0

Базаліома є злоякісною пухлиною, що виростає з найбільш глибоко розташованого базального шару епідермісу. У більшості країн світу вона є найчастішим видом раку шкіри і орієнтовно становить три чверті всіх шкірних пухлин. Переважно уражаються чоловіки. Базаліома здатна розвинутися в будь-якому віці, однак близько третини зареєстрованих випадків відноситься до пацієнтів старше 40 років.

Зростання частоти базаліом спостерігається в країнах з жарким кліматом і високим середньорічним показником ультрафіолетового випромінювання. Вона характеризується повільним зростанням і відсутністю метастазування. Найбільш частою локалізацією даних пухлин є відкриті частини тіла, проте переважно дані пухлини розташовуються на грудях, шиї та голові. Унаслідок повільного непомітного зростання дане новоутворення тривалий час може залишатися непоміченим як самим пацієнтом, так і лікарем і виявитися тільки в запущених стадіях.
Незважаючи на те, що дана пухлина не метастазує, вона може призвести до серйозних наслідків. Особливо небезпечна її локалізація в області очниць, носа, рота і вушних раковин, оскільки при проростанні вона значно деформує хрящову і навіть кісткову основу даних органів і призводить до вираженого порушення їх функції. Крім цього природні отвори даних органів надають шлях, через який базаліоми можуть проникати в череп і навіть вражати головний мозок. Таким чином, дана пухлина, що володіє неагресивною поведінкою в порівнянні з іншими злоякісними пухлинами, за певних обставин може призвести навіть до летального результату.

Причини виникнення базаліоми
Діагностика і лікування, як правило, не викликає труднощів. Більшість форм даного раку успішно піддається як променевому, так і хірургічному лікуванню. Медикаментозне лікування також використовують, однак через переважно локальний характер даної пухлини воно застосовується рідко. Імовірність рецидивування пухлини залежить від її розмірів, глибини проникнення і обраного способу лікування, проте існують і інші чинники, здатні вплинути на цей процес. Враховуючи повільне зростання, відсутність гематогенного метастазування і високі показники повного лікування прогноз даного захворювання в цілому вважається сприятливим.

 



 

 

Причини виникнення базаліоми

Субстратом, з якого з часом виростають базаліоми, є певні хвороби шкіри, а також такі нешкідливі утворення як родимки і веснянки. Деякі з них викликають розвиток пухлини в 100% випадків і тому заслуговують особливої уваги. Інші провокують розвиток пухлини рідше. У зв’язку з цим причини виникнення базаліом поділяються на дві категорії – обов’язкові та відносні.

Обов’язкові причини виникнення базаліом

До обов’язкових передракових захворювань належать:

  • пігментна ксеродерма;
  • хвороба Боуена;
  • хвороба Педжета;
  • ерітроплазія Кейра.

Пігментна ксеродерма
Спадкове шкірне захворювання, при якому сонячне ультрафіолетове випромінювання викликає незворотні зміни у всіх шарах епітелію. Причиною захворювання є вроджена відсутність ферменту, руйнуючого меланін, що виділяється при засмазі, а також ферменту, відповідально за лагодження ланцюгів ДНК, змінених під дією сонячної радіації. Таким чином, чим частіше пацієнт буває на сонці, тим швидше прогресує захворювання за рахунок постійно зростаючої кількості мутованих клітин шкіри. Зовні це проявляється запальною реакцією і строкатим видом шкіри в першій і другій стадіях захворювання відповідно і атрофією зі злоякісним пухлинним переродженням окремих осередків в останній стадії.

Хвороба Боуена
Передракове шкірне захворювання, що розвивається як у чоловіків, так і у жінок частіше на відкритих частинах тіла. Причиною його розвитку є тривала травматизація шкіри ультрафіолетовим випромінюванням, агресивними хімічними речовинами, а також папіломавірусом людини. Клінічно захворювання проявляється утворенням плями з нерівними обрисами, з часом трансформується в повільно зростаючу бляшку. Бляшка може бути як гладкою і бархатистою, яскраво-червоного кольору в початкових стадіях, так і щільною, шорсткою, мідного кольору, покритою лусочками, язвочками і тріщинами в наступних стадіях.

Хвороба Педжета
Дане захворювання є синонімом раку молочної залози. Частіше розвивається після 50 років у пацієнтів як жіночої, так і чоловічої статі. Пік захворюваності у жінок в 62 роки, а у чоловіків – 69 років. Перші його прояви полягають в незначному почервонінні соска або певної ділянки ареоли з поверхневим лущенням і підвищеної тактильної дратівливістю. Надалі виникає свербіж, печіння і болючість, з’являються серозно-кров’янисті виділення з соска. Класичними симптомами є втягнення соска і формування на ареолі і шкірі навколо неї ділянки, що нагадує зовні апельсинову кірку. Останній симптом викликаний набряком сальних і потових залоз розташованих над пухлиною, що здавлює лімфатичні протоки. При пальпації пахвових западин часто виявляється запальна реакція лімфатичних вузлів, що виявляється їх збільшенням і хворобливістю.

Ерітроплазія Кейра
Запальне шкірне захворювання голівки статевого члена і крайньої плоті, часто приводить до розвитку плоскоклітинного або базальноклітинного раку шкіри даної локалізації. Розвивається частіше у чоловіків у віці від 40 до 70 років. Клінічно являє собою блискучу пляму, бляшку або їх скупчення на слизовій головці статевого члена, часто переходить на крайню плоть. На дотик утворення безболісне і злегка виступає над поверхнею шкіри. Аналогічне за клінічними проявами захворювання, що розвивається на слизових статевих органів у жінок, описується як хвороба Боуена генітальної локалізації.

Причини базаліоми

Відносні причини виникнення базаліом

До відносних передракових захворювань належать:

  • кератоакантома;
  • трофічні виразки;
  • сонячний кератоз;
  • себорейна акантома;
  • променеві виразки;
  • келоїдні рубці;
  • шкірний ріг;
  • сифілітичні гуми і гранульоми;
  • холодний абсцес при туберкульозі та ін.

Кератоакантома
Доброякісна пухлина епітеліальної тканини, що розташовується переважно на відкритих ділянках тіла. Рідше вона розташовується на слизових оболонках рота, носа і статевих органів. Для неї характерні високі темпи зростання, незважаючи на високий ступінь диференціації, характерну для доброякісних пухлин. Статистично дане утворення проявляється у чоловічої статі в 2 рази частіше, ніж у жіночої. Зростання частоти розвитку кератоакантоми спостерігається у літнього населення. Клінічно воно проявляється виступаючим над поверхнею шкіри вузлом або бляшкою рожевого, червоного або іноді синюшного кольору з острівцем кератину в центрі і піднятими краями. Типовий розмір даного утворення коливається в межах 3 – 5 см, однак були зареєстровані пухлини з найбільшим діаметром 20 см. У половині випадків описуване об’ємне утворення здатне до самостійного зникнення.

Трофічні виразки
Ці патологічні утворення не можна назвати захворюваннями, оскільки вони є судинними або неврогенними ускладненнями таких обмінних хвороб як цукровий діабет, облітеруючий атеросклероз, тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок. При цукровому діабеті виразки виникають частіше на стопах. При артеріальній і венозній недостатності розвиваються виразки на гомілках поблизу кісточок. Візуально трофічні виразки являють собою округлі або овальні довгостроково незагойні шкірні дефекти. На дотик вони часто безболісні, оскільки в їх утворенні присутній і елемент поліневропатії. На їх поверхні постійно або періодами виділяється прозора клейка субстанція, що викликає ефект мокнення.

Сонячний кератоз
Появі даних утворень сприяє певна генетична схильність та інтенсивна інсоляція. Даний вид кератозу являє собою численні осередки шкірного лущення. З часом дані вогнища ущільнюються, підносяться над поверхнею шкіри і стають рожево-білими через велику кількість дрібних шкірних лусочок. Гістологічно дані осередки є ділянками зміненої тканини, що розвивається на місці здорової, що в медицині позначається як дисплазія і метаплазія. Метаплазія, у свою чергу, є прямим передвісником пухлинного переродження.

Себорейна акантома
Синонімом даного захворювання є старечий кератоз. Згідно назві він розвивається переважно в осіб похилого віку, проте рідко може зустрічатися і у молодих людей. Найчастіше дане пухлиноподібне утворення локалізується на закритих частинах тіла поблизу місць, часто дратує тертям (лямки бюстгальтерів і т. п.). Як правило, дане утворення являє собою однорідно пігментовану м’яку пухлину, покриту маслянистими корками. У міру зростання пухлини кірки можуть тріскатися і відторгатися, заміщаючи аналогічними корками, розташованими глибше. Зростання даного об’ємного утворення вкрай повільне, часом досягає декількох десятиліть. Переродження в базальноклітинний рак за різними джерелами відбувається не частіше, ніж в 5 – 7% випадків.

Променеві виразки
Ураження шкіри іонізуючим випромінюванням відбувається в надзвичайних ситуаціях при аваріях на атомних об’єктах або в ході лікування певних видів злоякісних пухлин за допомогою опромінення їх хвилями радіоактивного спектра. Променева виразка розвивається поетапно. Спочатку в зоні найбільш інтенсивних змін утворюється почервоніння. Через кілька годин на тлі почервоніння з’являються множинні дрібні пухирі, що мають тенденцію до об’єднання. Ще через 1 – 2 доби в проекції опроміненої ділянки шкіри знаходиться суцільний великий хворобливий пухир з прозорою жовтуватою рідиною. Через певний час він самостійно розкривається, оголюючи дно виразки. Відмінною особливістю даних виразок є їх здатність рецидивувати. Іншими словами, після їх загоєння періодично відбувається повторне відкриття виразки. Таким чином, пізні променеві виразки є осередками підвищеної мітотичної активності та надлишкового формування сполучної тканини, а по суті, і областями метаплазії. Метаплазія будь-якого епітелію, в свою чергу, є передраковим станом.

Келоїдні рубці
Даний вид рубців розвивається після ран з нечітким зіставленням меж або з великим дефектом тканини. У цих випадках порожнини заповнюються надлишком детриту – клітинної основи, з якого згодом утворюється сполучна тканина. Така тканина володіє характером доброякісної пухлини, оскільки є добре диференційованою і здатна до досить прогресивного зростання. Клінічно такий рубець відрізняється за кольором від здорових шкірних покривів і є більш щільним. Цікаво, що його зростання не завжди відбувається назовні, де він відразу стає помітний. У більшості випадків келоїдний рубець зростає всередину рани. Враховуючи те, що він не володіє інвазивним ростом, як злоякісна пухлина, його зростання супроводжується здавленням оточуючих структур. Тому такий рубець сам є джерелом хронічного запалення і з цієї причини повинен бути знищений.

Шкірний ріг
Донині ведуться суперечки щодо причини розвитку даного патологічного утворення. Одні дерматологи вважають ріг самостійної шкірною хворобою, інші – проявом старечої кератоакантоми, треті – варіантом хвороби Боуена. Тим не менш, доведено, що приблизно у чверті випадків дане об’ємне утворення здатне перероджуватися в базаліому. За формою воно дійсно нагадує ріг з розмірами, які рідко перевищують 1 – 2 см. Поверхня рогу шорстка, консистенція часто щільна, але буває і помірно еластична. При скобленні відокремлюються тонкі лусочки. Основа виросту може бути розширеною і схожою на звичайну шкіру з ознаками запалення. Проте частіше основа роги не відрізняється від його структури.

Сифілітичні гуми і гранульоми
Крім прямих ускладнень сифілісу, пов’язаних з його патогенезом, існують ще й непрямі ускладнення гумм і гранульом. Потрібно визнати, що подібні випадки нечасто зустрічаються в медичній практиці, однак про них не потрібно забувати. У разі тривалого хронічного перебігу сифілісу шкірні зміни можуть стати настільки вираженими, що тягнуть за собою утворення вогнищ метаплазії, що є передраковим станом. Для розвитку подібного сценарію необхідно, щоб організм був ослаблений рівно настільки, щоб максимальна інтенсивність захисних та відновних процесів була приблизно дорівнююча агресивності блідих трепонем – збудників сифілісу. У таких умовах гумми і гранульоми довго не заживають, приводячи до поступової зміни властивостей шкіри, на якій вони розвинулися. За всю історію медицини таких випадків було зареєстровано не більш 20, тому вони носять більше науковий характер, ніж клінічний.

Холодний абсцес
Даний вид абсцесу інакше називається натечником, що яскравіше відображає його походження. У більшості випадків холодний абсцес розвивається при вторинному туберкульозі кісток, шкіри, суглобів або лімфатичних вузлів, а також після неправильної техніки виконання щеплення БЦЖ. Найбільш часто він формується в навколохребцевому просторі при казеозном розплавлюванні одного з хребців, а також на плечі. При цьому гній виділяється поза основного вогнища і формує абсцес. Такий абсцес називається холодним, оскільки шкіра над ним рідко буває змінена і болюча. При його розтині виявляється світлий сирнистий або крошковидний гній, що тривало виділяється з рани. Часто після таких абсцесів залишаються довгостроково незагойні свищі і виразки, які і є субстратом для переродження місцевих тканин на пухлинні.

Крім цього існує ще ряд факторів, які за статистикою збільшують ймовірність появи базальноклітинного раку шкіри. До даних чинників відносять переважно фактори внутрішнього і зовнішнього середовища, які надають агресивний вплив на шкіру. При поєднанні даних факторів з існуючим відносним передраковим захворюванням частота розвитку пухлини збільшується в 2 – 5 разів.

причини базалиомы

Фактори розвитку базальноклітинного раку шкіри

Найбільш частими факторами, що сприяють розвитку базальноклітинного раку шкіри, є:

  • надлишковий шкірний загар;
  • веснянки;
  • численні родимки;
  • тривалий контакт з миш’яком і його похідними;
  • тривалий контакт з нафтовими продуктами і дьогтем;
  • термічні травми шкіри (переохолодження та опіки);
  • імуносупресія.

Надмірний шкірний загар
Надмірне ультрафіолетове випромінювання негативно впливає на шкіру як мінімум за допбазаліома причиниомогою двох механізмів. У першу чергу, сильний загар призводить до запалення шкірних покривів. Часте запалення, у свою чергу, призводить до стійкого збільшення темпів репаративних процесів. У певний момент часу проліферація сполучної тканини і базального епітелію може стати безконтрольною, що і є субстратом пухлинного процесу. Другий механізм негативного впливу ультрафіолетового випромінювання на шкіру полягає в прямому його вплив на ДНК клітин базального шару шкіри. При цьому відбувається мутація, що спричиняє втрату пухлинними клітинами функціональних особливостей і збільшенню темпів їх поділу.

Веснянки
Наявність у людини веснянок свідчить про те, що в його шкірі присутні ділянки, які легко поглинають ультрафіолетове випромінювання. Саме з цієї причини веснянки виділяються на тлі решти шкіри. Ультрафіолетові промені призводять до розвитку базаліоми за механізмами, аналогічним вищевказаним.

Численні родимки
Родимки є доброякісними пухлинами меланоутворюючих клітин. За статистикою їх злоякісне переродження частіше відбувається в меланоми, що мають вкрай агресивний перебіг. Однак у певній частці випадків трапляється і переродження в базальноклітинний рак.

Тривалий контакт з миш’яком і його похідними
Як відомо, миш’як є отрутою для людського організму. Його особливістю є здатність накопичуватися в шкірі та її придатках (нігті, волосся) і перебувати там протягом багатьох років. При тривалому шкірному контакті з цією речовиною отруєння їм не відбувається, оскільки не досягається необхідна доза, при якій воно має місце. Тим не менш, миш’як призводить до латентного запалення глибоких шарів епітелію, приводячи до його дисплазії.

Тривалий контакт з нафтовими продуктами і дьогтем
Статистично помічено, що працівники нафтових свердловин, авторемонтних майстерень, вугільних шахт і автозаправних станцій частіше хворіють базальноклітинним раком шкіри, ніж представники інших професій. Передбачається, що продукти перегонки нафти і дьоготь володіють токсичним впливом на шкірні покриви. Найчастіше ураження шкіри обмежується її сухістю або екземою, однак у ряді випадків відбувається розвиток злоякісних утворень в легенях, головному мозку і шкірі.

Термічні травми
Як опіки, так і обмороження характеризуються ураженням глибоких шарів шкіри і м’язів. Сам холод не робить негативного впливу на шкіру, оскільки він зберігає структуру тканин без змін. Відтавання більш небезпечно, оскільки супроводжується утворенням кристалів льоду, що руйнують клітини шкіри і підшкірної клітковини зсередини. Часті опіки також призводять до хронічного запалення. У результаті таких уражень шкіра часто і рясно регенерує. Активна регенерація збільшує шанси появи помилки, що виявляється клітинної мутацією. До того ж часті термічні травми призводять до утворення шару рубцевої тканини під шкірою, яка, так само як і келоїдні рубці, має тенденцію до переродження у рак шкіри.

Імуносупресія
Імунітет у звичному розумінні не тільки захищає організм від вірусів і бактерій, але й запобігає утворенню пухлинних клітин. Такий вид імунітету називається протипухлинном. Його інтенсивність залежить від вираженості загального імунітету. При його надмірному посиленні зростає ризик розвитку аутоімунних хвороб, а при ослабленні – доброякісних і злоякісних пухлин.

Виявлення даних факторів тривало не один десяток років. Проводилися численні дослідження в багатьох країнах світу, при яких статистичні дані трансформувалися в певні закономірності. Наприклад, найбільш часто базаліома розвивається у шахтарів, які мають контакт з агресивними речовинами, підвішеними в пилу. Машиністи в силу своєї професії змушені регулярно стикатися з різними нафтовими продуктами. Пожежні піддають свою шкіру частим опікам, що не може на ній не відбитися.

Частота даного захворювання зростає із збільшенням середньорічної кількості ультрафіолетового випромінювання. Іншими словами, у міру наближення до екватора збільшується середнє число хворих даним найпоширенішим типом злоякісної шкірної пухлини. Однак необхідно зробити поправку, що дана статистика підтверджується тільки в країнах переважно зі світлошкірим населенням. Люди негроїдної раси майже ніколи не хворіють на рак шкіри, через високу концентрацію меланіну в їх шкірі. Монголоїдна раса також менш схильна до даного захворювання, однак, не в такій мірі, як негроїдна. Найбільший ризик по праву належить європеоїдній расі.

Імуносупресія розвивається з багатьох причин, найбільш поширені з яких ВІЛ / СНІД, лікування імуносупресорами і хіміотерапія пухлин. Імовірно імуносупресія збільшує ймовірність базальноклітинного раку шкіри, втім, як і інших пухлин, за допомогою паралельного зниження інтенсивності процесів репарації ДНК. Внаслідок цього через певний час з’являються клітини з модифікованим ДНК, які можуть спровокувати ріст пухлини.

Радіаційне випромінювання є прямим руйнівним впливом на тканини. Сильне випромінювання призводить до опіків, слабке – до мутації клітин. Тривало існуючі шкірні опіки призводять до підвищення активності сполучнотканинних клітин, які в деяких випадках можуть призвести до розвитку базаліоми. Примітно те, що пухлини, що розвинулися внаслідок радіаційного випромінювання або сильного сонячного опіку, носять множинний характер і знаходяться кожна на своєму етапі розвитку.

Великі родимки і шрами володіють певним потенціалом до зростання, незважаючи на те, що перші є спочатку доброякісними пухлинами, а другі – сполучною тканиною, що заповнює рановий дефект. У міру зростання може відбуватися поступова зміна складу даних тканин, що супроводжується втратою їх функціональних властивостей і придбанням вираженої тенденції до поділу.

Основною патогенетичною ланкою розвитку будь-якої пухлини є мутація в її геномі і блокування процесу, званого клітинним апоптозом. Апоптоз являє собою природний захисний механізм, при якому будь-яка клітина організму, що перестає виконувати свої прямі функції, повинна самостійно себе знищити. Клітини позбавлені даного механізму втрачають специфічність і безперешкодно розмножуються, виробляючи мільйони дочірніх клітин з аналогічною помилкою в ДНК. У підсумку з’являється ділянка агресивно зростаючої тканини, що не виконує жодної функції, але посилено споживає ресурси організму, тобто злоякісна пухлина.

У разі базаліоми її зростання відбувається інфільтративно. Інакше кажучи, пухлина проростає в навколишні тканини, попутно їх знищуючи. Саме з цієї причини навколо пухлини завжди є нехай навіть невелика, але активна зона запалення.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 голос, в середньому: 5 з 5)