Апендицит

16.05.2017 0

 

Апендицит – це запалення червоподібного відростка (апендикса), розташованого в черевній порожнині, яке вимагає термінового хірургічного лікування.

Основні симптоми апендициту це: сильні болі в правій нижній частині живота, підвищення температури тіла, нудота і блювота.


 

 

Причини апендициту

 

Незважаючи на широке розповсюдження захворювання і його частоту, причина виникнення гострого і хронічного апендициту до цього дня залишається невідомою. Всі припущення з приводу розвитку даного запалення ґрунтуються на тих чи інших припущеннях і в науковому світі іменуються теоріями.

Теорії виникнення апендициту:

Механічна теорія. Можна сказати, що це матеріалістичне вчення про розвиток запалення червоподібного відростка. Прихильники даної теорії вважають, що апендицит розвивається на тлі закупорки червоподібного відростка каловим каменем. У цих умовах отримує сприятливе середовище для розвитку кишкова флора, яка в нормі знаходиться в порожнині червоподібного отвору. При відсутності кисню і наявності поживних речовин вона починає подразнювати стінку апендикса, викликаючи в ній запалення. Необхідно відзначити, що подібна теорія повністю вірна, тільки з її допомогою можна пояснити всі випадки гострого апендициту, так як більшість з них розвиваються без копролитов (калових каменів).

Інфекційна теорія. Розробники даного вчення змогли пояснити розвиток апендициту внаслідок наявності в організмі хворого інфекційного агента. Як інфекційний агент може виступати збудник амебіазу, черевного тифу або ієрсиніозу, які часто вражають саме цю ділянку кишечника. Але і цю теорію не можна вважати досконалою, так як в дев’яносто п’яти відсотках випадків при апендициті висівають неспецифічну мікрофлору.

Судинна теорія. Згідно з цим вченням, запалення апендикса розвивається після того, як в судинній системі даного органу виникнуть тромботичні зміни. Закупорка артерій червоподібного відростка призводить до різкого порушення кровообігу в його стінці і некрозу останньої.

Ендокринна теорія. Напевно, найменш популярне вчення про походження самого частого хірургічного захворювання. Згідно з нею, запалення в апендиксі розвивається через порушення роботи ендокринних залоз, які розташовуються в даному органі.


 

 

 

Клінічна картина апендициту

 

Симптоми апендициту є настільки специфічними, що навіть в двадцять першому столітті його продовжують оперувати без застосування широкого спектра додаткової діагностики. Але, разом з цим, навіть в найбільших хірургічних клініках часто зустрічаються помилки в діагностиці апендициту, так як він є «хамелеоном» черевної порожнини, імітуючи клінічну картину інших захворювань.

Для того, щоб знати, як визначити апендицит в домашніх умовах, необхідно ознайомитися з переліком найчастіших його ознак.

Симптом Кохера. Даний німецький хірург одного разу визначив, що перш ніж у хворих апендицитом з’являються специфічні болі в правій половині живота, вони скаржаться на дискомфорт в області «ямки» .На сьогоднішній день на цю ознаку продовжують орієнтуватися у всіх хірургічних клініках світу.

Симптом Ситковского. При повороті пацієнта на лівий бік, він відчуває, як ніби у нього в животі щось змінюється, перевалюючись з місця хворобливості вниз.

Симптом Воскресенського. Якщо провести долонею по натягнутій на животі сорочці пацієнта, то останній повинен зазначити посилення болю в кінці руху.

Симптоми подразнення очеревини (Щоткіна-Блюмберга, Роздольського) – ці ознаки апендициту свідчать про вже тривалий процес, коли має місце локальний перитоніт (запалення очеревини). Щоб їх визначити, необхідно натиснути рукою на боляче місце і різко її відпустити. При перитоніті біль посилюється.


 

Діагностика гострого апендициту

 

Оскільки апендицит вважається гострою хірургічною патологією і вимагає негайного оперативного втручання, то не завжди залишається час на проведення великої кількості додаткових методів дослідження. Часто доводиться оперувати хворого, орієнтуючись тільки на знання і досвід лікаря.

Разом з цим, у великих закордонних хірургічних центрах медична страховка просто зобов’язує хірургів проводити всі додаткові дослідження, яких є не такий вже і малий перелік. У нього входить:

  • загальний аналіз крові;
  • загальний аналіз сечі;
  • біохімічний аналіз крові;
  • ультразвукове дослідження органів черевної порожнини;
  • рентгенографія органів черевної порожнини;
  • комп’ютерна томографія;
  • лапароцентез;
  • діагностична лапароскопія.

Незважаючи на високу вартість і великий час проведення всіх перерахованих вище процедур, вони дають практично достовірний результат щодо клінічного діагнозу.


 

 

Лікування гострого апендициту

 

Основні принципи лікування гострого апендициту:

  • Дієта №0. При надходженні хворого в стаціонар і до моменту постановки остаточного діагнозу хворому забороняється не тільки вживання будь-якого виду їжі, але навіть і рідини.
  • Постільний режим. Даний режим в передопераційному періоді настільки ж важливий, як і голодування. Фізичне напруження може стерти клінічну картину гострого апендициту, що може привести до постановки невірного діагнозу і призначення неправильного лікування.
  • Оперативне втручання. Операція є «золотим стандартом» лікування гострого апендициту у всьому світі. Найсучаснішою методикою вважається лапароскопічна апендектомія – видалення зміненого апендикса за допомогою спеціального апарату через окремі отвори в передній черевній стінці. Дана операція є методикою вибору при легких і середніх формах гострого апендициту. Якщо захворювання має тяжкий перебіг або ускладнюється наявністю місцевого перитоніту, тоді необхідно виконувати відкриту операцію для ретельної ревізії і промивання черевної порожнини.
  • Антибактеріальна терапія. В післяопераційному періоді існує високий ризик виникнення інфекції, тому хворим просто необхідний курс антибактеріальної терапії. Як правило, комбінації цефтріаксону і метронідазолу цілком достатньо для того, щоб хворий виписався зі стаціонару без ускладнень.
  • Знеболюючі. Якщо в післяопераційному періоді буде різко виражений больовий синдром, тоді хворому можуть бути призначені аналгетичні препарати у вигляді ін’єкцій. Дуже добре для знеболювання в даному випадку підійде кетанов або кеторол.
  • Відновлення нормальної мікрофлори кишечника. Після курсу антибактеріальної терапії у пацієнтів часто порушується нормальна мікрофлора кишечника, що пізніше позначається розладами травлення. Щоб попередити цей дискомфорт, після антибактеріальної терапії необхідно пройти курс відновлення кишкової флори пробіотиками.

Важливе значення має дієта при апендициті і в післяопераційний період. Протягом першої доби хворим як і раніше не дозволяється вживати ні їжу, ні воду. Починаючи з другого дня в раціон вводитися кефір, рідкий суп і печені яблука. На повний раціон харчування можна переходити тільки після виписки зі стаціонару, тобто, через 10-14 днів після операції.


 

 

 

Профілактика гострого апендициту

 

Профілактувати захворювання, не знаючи його точної причини, складно, але тим не менш, щодо апендициту розроблено кілька правил щодо попередження даної патології. У комплексі профілактичних заходів виділяють:

  • Раціональне харчування. Збалансований раціон і екологічно чиста їжа допомагають попередити не тільки апендицит, а й інші патології травного тракту.
  • Лікування та профілактику гастриту і виразкової хвороби. Згідно зі світовою статистикою по захворюваннях травного тракту, апендицит частіше спостерігається у тих пацієнтів, які мають супутні захворювання в верхніх відділах травного каналу.
  • Активний спосіб життя і щоденні фізичні вправи. При відсутності щоденної фізичної роботи тонус кишечника знижується разом з тонусом скелетної мускулатури. Це позначається на його перистальтиці (скороченні). Виникають постійні запори, що нерідко призводить до розвитку апендициту та інших хронічних захворювань.

 

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 голос, в середньому: 5 з 5)