Синдром Дауна. Діагностика

03.01.2016 0

Діагностика генетичної патології

Методи діагностики синдрому Дауна, як і всіх інших хромосомних аномалій, можуть бути розділені на дві великі групи. Перша включає дослідження, які проводяться ще до народження дитини (пренатальна діагностика). Їх метою є визначення патології у внутрішньоутробному періоді. В даний час завдяки високому рівню розвитку медичної техніки це цілком реально. Багато батьків дізнаються про хворобу вже в I – II триместрі вагітності та отримують можливість зробити аборт. Лікарі ж завдяки пренатальнiй діагностицi заздалегідь готуються до надання необхідної допомоги безпосередньо після народження.

Пренатальна діагностика синдрому Дауна включає наступні дослідження:

  • аналіз родоводу;
  • каріотипування батьків;
  • ультразвукове дослідження (УЗД);
  • дослідження сироваткових маркерів;
  • дослідження ДНК плоду.

 

Аналіз родоводу

Аналіз родоводу являє собою докладне опитування батьків (в першу чергу – майбутньої матері). Найбільш важливою інформацією, яку дізнається лікар, є наявність в роду випадків будь-яких хромосомних захворювань (не обов’язково саме синдрому Дауна). Певне значення має частота народження недоношених дітей і абортів. Усі ці випадки говорять про підвищену ймовірність народження дитини з даною патологією. Особливо великий ризик, якщо пацієнтка старше 35 років. Даний метод діагностики володіє найбільш низькою інформативністю, але зате не представляє ніякого ризику або незручностей для пацієнтки (неінвазивний метод).

 

Каріотипування батьків

Каріотипування батьків необхідно призначати всім пацієнткам, які входять до групи ризику. Матеріалом для дослідження служать лімфоцити з венозної крові. Їх виділяють і обробляють спеціальними речовинами, стимулюючими клітинний розподіл (мітоз). У цей період життя клітини хромосоми видно найкраще. Процес займає кілька днів. Після цього клітини обробляються спеціальними барвниками, які роблять хромосоми ще більш помітними. Потім лікар за допомогою звичайного мікроскопа аналізує геном пацієнта і складає його каріотип. Правильно виконане дослідження виявляє такі порушення як неправильне число хромосом (трисомії) чи подовження їх плечей. Все це може говорити про наявність спадкової форми синдрому Дауна.

Протипоказанням до проведення каріотипування є гострі інфекційні захворювання і прийом деяких медикаментів. За кілька днів до його проведення також рекомендують утриматися від куріння і вживання алкоголю. Всі ці фактори впливають на клітинний розподіл і можуть спотворити результати дослідження.
Синдром Дауна. Діагностика
Показанням для проведення даного дослідження можуть бути:

  • вік матері (у багатьох країнах аналіз призначають в обов’язковому порядку після 35 років);
  • труднощі із зачаттям дитини в минулому (викидні, внутрішньоутробна смерть плоду, та ін.);
  • наявність генетичних захворювань в роду у одного з подружжя (за результатами аналізу родоводу);
  • місце і умови життя подружжя (області з підвищеним радіоактивним фоном);
  • несприятливі умови роботи (вплив сильного електромагнітного випромінювання, контакт з деякими хімікатами);
  • тривалі перебої менструального циклу у жінки і деякі гормональні захворювання;
  • кровну спорідненість з чоловіком (двоюрідний / троюрідний брат тощо);
  • вживання в минулому наркотичних препаратів (воно могло пошкодити генетичний матеріал в яйцеклітинах, що підвищує ризик, навіть якщо жінка вже багато років як вилікувалася від залежності).

Каріотипування необхідно провести, насамперед, жінці, так як саме від неї найчастіше передається додаткова 21-я хромосома. Тим не менш, рекомендують досліджувати по можливості обох з подружжя. При виявленні будь-яких відхилень у структурі хромосом ризик народження дитини з синдромом Дауна сильно підвищується. У той же час точність дослідження вважається низькою. Справа в тому, що діти з синдромом Дауна часто народжуються і у батьків без будь-яких відхилень у каріотипі. Це пояснюється тим, що неправильний розподіл генетичного матеріалу має місце не у всіх клітинах, а лише при утворенні гамет. Перевірити ж на наявність дефекту всi яйцеклітини і сперматозоїди просто не представляється можливим.

 

 

Ультразвукове дослідження

Ультразвукове дослідження є одним з найбільш поширених і точних в діагностиці синдрому Дауна. Воно має ряд безперечних переваг перед іншими діагностичними методами. По-перше, об’єктом дослідження є сам плід, який спочатку може володіти рядом типових ознак хвороби. По-друге, УЗД повністю безпечно як для матері, так і для майбутнього плоду. Це безболісна процедура, що займає зазвичай не більше півгодини. По-третє, УЗД є методом, доступним всім пацієнткам. Апарати для його проведення є у всіх поліклініках і лікарнях, а вартість його значно менше, ніж у інших методів пренатальної діагностики.

Найякісніша техніка для проведення УЗД дозволяє візуалізувати певні анатомічні структури плода тільки з 10 – 11 тижня вагітності. До цього тканини плоду ще не поділяються на певні органи, або відмінності видно нечітко. У зв’язку з цим слід віддавати перевагу сучасним високоточним апаратам УЗД з високою роздільною здатністю. Чим краще буде техніка в центрі діагностики, тим раніше і точніше вийде виявити перші ознаки хвороби.

У першому триместрі вагітності при синдромі Дауна на УЗД можна виявити наступні ознаки патології:

  • потовщення комірного простору;
  • шийна гігрома;
  • відсутність носової кістки;
  • відставання плода в зрості і вазі від норми на 8 – 10%.

Дані ознаки не говорять про наявність у дитини саме синдрому Дауна, але вказують з високим ступенем імовірності на наявність хромосомної аномалії в цілому. При їх виявленні слід негайно проконсультуватися з лікарем, що спостерігає вагітність. Він може призначити позапланове УЗД на інших етапах або більш точні методи дослідження для підтвердження діагнозу.

У другому триместрі вагітності вдається виявити на УЗД наступні
ознаки хвороби:

  • брахицефалiя;
  • збільшення обсягу серцевих шлуночків;
  • кісти в області судинних сплетінь;
  • кіста в задній черепній ямці;
  • недорозвинення кісток лицьового черепа;
  • наявність додаткової складки на шиї;
  • неправильна форма великої мозкової цистерни;
  • непрохідність кишечника (часто в області дванадцятипалої кишки);
  • вади серця різного ступеня тяжкості;
  • короткі трубчасті кістки кінцівок;
  • аномалії розвитку пальців;
  • гідронефроз нирок.

Одночасно з цим можуть виявлятися ознаки захворювання не у плоду, що розвивається, а у матері, в навколоплідних структурах. Перш за все, до таких ознак відносять багатоводдя або маловоддя, недорозвинення артерії пуповини, порушення в будові плаценти. Подібні порушення можуть стати причиною труднощів з доношуванню вагітності та пологами.

Точність УЗД при діагностиці синдрому Дауна досить висока. Особливо уважним слід бути при виявленні декількох вад розвитку. Згідно зі статистичними даними, за наявності 3 – 4 з перерахованих вище ознак патології ймовірність підтвердження діагнозу становить 15 – 25%.

 

 

Дослідження сироваткових маркерів

Сироваткові маркери – це певні речовини, які в нормі з’являються в крові жінки на різних етапах вагітності. Було відмічено, що концентрація деяких маркерів помітно підвищується або знижується у жінок, які виношують дитину з синдромом Дауна. Для кожного періоду вагітності характерні свої зміни. Відповідні аналізи можна здати в більшості центрів пренатальної діагностики. Їх призначають в обов’язковому порядку при виявленні відхилень на УЗД. Однак слід пам’ятати, що іноді ультразвукове дослідження не виявляє ознак хвороби (низький розподiльна здатнiсть апарату, низька кваліфікація лікаря, відсутність видимих аномалій). Тоді більше значення в пренатальної діагностики матиме саме виявлення сироваткових маркерів.

Про наявність синдрому Дауна у плода можуть говорити наступні маркери:

  • хоріонічний гонадотропін людини (ХГЛ);
  • плазмовий протеїн А;
  • естріол;
  • альфа-фетопротеїн.

Перші два маркера бажано перевіряти в період з 10 по 14 тиждень вагітності, а третій і четвертий – з 16 по 18 тиждень. Аналіз на ХГЧ можна повторити і пізніше.

 

Дослідження ДНК плоду

Найбільшу точність з усіх методів пренатальної діагностики має дослідження ДНК майбутньої дитини. Цей аналіз за методикою виконання нагадує карiотипування батьків, описане вище. При наявності додаткової хромосоми 21 або її фрагмента це буде легко виявити під мікроскопом. У даному випадку можна виявити не тільки повну трисомії, але й інші варіанти синдрому, які можуть не супроводжуватися аномаліями розвитку на УЗД або підвищенням рівня плазмових маркерів.

Основною проблемою для проведення каріотипування плода є отримання зразка його ДНК. Для цього на даний момент існує 4 способи, три з яких є класичними, інвазивними (являють собою досить складну процедуру). Найбільш прогресивним ж вважається так званий ДОТ-тест, що відноситься до неінвазивних досліджень.

До інвазивних методів отримання генетичного матеріалу плода відносяться:
Кордоцентез. За допомогою спеціальної тонкої голки робиться прокол в передній черевній стінці матері. Голка вводиться в судину пупкового канатика, і робиться забір крові плоду.
Амніоцентез. Даний метод схожий з кордоцентезом, але голка вводиться не в судини пуповини, а в плодовий мішок. Звідси беруть деяку кількість плодной рідини, яка містить клітини з поверхні шкіри зародка.
Біопсія хоріону. Техніка виконання аналогічна попереднім дослідженням. За допомогою пункції робиться забiр ворсинок хоріона (оболонки плоду), які також містять ДНК майбутньої дитини.
Всі ці дослідження проводяться в операційному залі під знеболенням. Голку вводять під контролем апарату УЗД, щоб уникнути пошкодження сусідніх тканин матері або плода. Незважаючи на всі обережності, існує ризик певних ускладнень. Найбільш серйозним є переривання вагітності, яке трапляється в 1,5 – 2% випадків. Крім того, процедура забору тканин плоду може проводитися лише тоді, коли це дозволяє стан матері. При деяких інфекціях або ускладненнях перебігу вагітності вони попросту протипоказані. У зв’язку з цим дані інвазивні методи дослідження, навіть з урахуванням їх високої точності, призначаються далеко не всім пацієнткам. Їх рекомендують лише в разі відхилень на УЗД або в результатах аналізу на плазмові маркери.

Діагностика основних трисомій (також іменована ДОТ-тест) стоїть осібно серед всіх інших методів. Справа в тому, що вона поєднує в собі точність, характерну для інвазивних методів дослідження, але позбавлена їх недоліків. В основі цього методу лежить аналіз ДНК майбутньої дитини, але його отримують не шляхом біопсії, а безпосередньо з крові матері. Справа в тому, що за допомогою певних технологій його можна виявити і там, хоч і в дуже невеликих кількостях.

Для проведення ДОТ-тесту береться кров з вени вагітної жінки. Аналіз варто проводити не раніше 10-го тижня вагітності, натщесерце. Яких-небудь протипоказань до його застосування не існує. Отримане ДНК майбутньої дитини за допомогою спеціальної технології розмножується. Протягом декількох днів у лікарів з’являється можливість оцінити співвідношення між певними хромосомами. При трисоміях якась із хромосом буде зустрічатися в півтора рази частіше. Точність даного методу дуже висока у разі повної трисомії 21, але трохи нижче при хромосомних мутаціях або неповних формах. На даний момент вважається, що цей метод дослідження дуже перспективний, але ще перебуває в стадії доопрацювання. Єдиним його мінусом є висока вартість аналізу. Вона продиктована необхідністю серйозної технічної бази і кваліфікованих фахівців. Крім того, через складність дослідження воно доступне поки далеко не у всіх центрах пренатальної діагностики.

Незалежно від того, чи була визначена патологія у внутрішньоутробному періоді, після народження дитини лікарі проводять додаткові діагностичні процедури. Вони включають підтвердження діагнозу шляхом взяття крові у новонародженого для каріотипування. Крім того, постає питання про виявлення патологій внутрішніх органів, які зустрічаються практично у всіх дітей з синдромом Дауна.

Підтвердження діагнозу після первинного огляду новонародженого робиться за наступними критеріями:

  • «Сплощене» обличчя;
  • відсутність рефлексу Моро (у нормі при ударі по поверхні поруч з дитиною він розводить руки в сторони і розкриває долоні на кілька секунд);
  • характерний розріз очей;
  • слабкість м’язів (м’язова гіпотонія);
  • дефекти розвитку кісток тазу;
  • підвищена рухливість в суглобах кінцівок;
  • характерне положення мізинця;
  • недорозвинення вушних раковин;
  • наявність «мавпячої» складки;
  • наявність шкірної складки на шиї.

Дані симптоми зустрічаються найбільш часто. При наявності комбінації з 4 – 5 цих ознак можна з упевненістю ставити діагноз, навіть не проводячи спеціального дослідження. Досвідчені педіатри помічають характерні відхилення в перші хвилини після народження. Орієнтуватися доводиться по комбінації з найбільш характерних проявів хвороби, так як жодне з них не зустрічається абсолютно у всіх пацієнтів.

 

 

Після підтвердження діагнозу можуть бути призначені наступні методи дослідження новонародженого:

  • УЗД черевної порожнини;
  • загальний аналіз крові і біохімічний аналіз крові;
  • загальний аналіз сечі і біохімічний аналіз сечі;
  • електрокардіографія (ЕКГ);
  • ехокардіографія (ЕхоКГ);
  • рентгенографія.

Крім того, рекомендується в перші тижні або місяці після народження пройти огляд у наступних спеціалістів:

  • оториноларинголог (ЛОР-лікар);
  • окуліст;
  • невропатолог;
  • кардіолог;
  • хірург;
  • ортопед.

Всі ці фахівці можуть виявити найбільш поширені порушення, які зустрічаються у дітей з синдромом Дауна. Вони ж призначають інші, більш вузькоспрямовані методи дослідження. Основним завданням при цьому є запобігти ранню смерть дитини через серйозні вродженi аномалії розвитку. Своєчасна діагностика допомагає усунути багато з них хірургічним шляхом. Це продовжить життя дитині, збереже йому зір і слух, і дасть можливість розвиватися далі.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(5 голосів, в середньому: 5 з 5)