Діагностика захворювань очей

18.02.2018 0

 

Багато захворювань очей розвиваються протягом тривалого періоду без прояву симптомів. При наявності навіть незначних змін з боку органів зору та появі дискомфорту необхідно звернутися до офтальмолога для діагностики.
Ускладнення, викликані очними патологіями, можуть призвести до незворотних наслідків, аж до повної втрати зору.

 

Основні симптоми захворювання очей

 

  • Амавроз (вроджена чи набута повна або часткова сліпота)

Природжена сліпота передається у спадок, в разі якщо обоє батьків мають дефектний ген. Як у випадку вродженої сліпоти, так і набутої, основною причиною порушення зору є ураження сітківки, зорового нерва, судин і інших органів, що виконують функцію сприйняття світла і передачі сигналу в головний мозок.

Діагностика:

  • офтальмоскопія;
  • офтальмохромоскопія;
  • УЗД очного яблука;
  • офтальмотонометрія;
  • оптична когерентна томографія;
  • електроретінографія;
  • електроокулографія;
  • біомікроскопія.

Можливе захворювання:

  • вроджений амавроз Лебера;
  • трахома;
  • онхоцеркоз;
  • катаракта;
  • глаукома;
  • діабетична ретинопатія;
  • атрофія зорового нерва;
  • макулодистрофії.

 

  • Амавроз тимчасовий (транзиторна сліпота, минуща сліпота)

Минуща сліпота характеризується тимчасовим (не більше 10 хвилин) погіршенням зору внаслідок порушення кровопостачання сітківки з різних причин (емболія артерій сітківки, порушення кровообігу в басейні сонної артерії).

Діагностика:

  • електроокулографія;
  • електроретінографія;
  • УЗД ока;
  • біомікроскопія;
  • флуоресцентна ангіографія.

Можливе захворювання:

  • порушення кровообігу в басейні сонної артерії (основної артерії, що живить очі) при атеросклерозі, аневризмі, механічній травмі, емболії судин.
  • Анізокорія (різні розміри зіниць правого і лівого ока)

Односторонній міоз (звуження зіниці) або мідріаз (розширення зіниці) виникає внаслідок порушення іннервації м’язів, які звужують зіницю, і м’язів, які розширюють зіницю.

Діагностика:

  • офтальмоскопія;
  • біомікроскопія;
  • електроокулографія;
  • комп’ютерна томографія (КТ) голови;
  • магнітно-резонансна томографія (МРТ) голови.

Можливе захворювання:

  • одностороннє порушення іннервації ока (синдром Бернара-Горнера, синдром Ейді);
    ірит;
  • пухлини стовбура мозку;
  • черепно-мозкові травми;
  • аневризма судин мозку;
  • нейросифіліс;
  • інсульт стовбура мозку;
  • сирингомієлія;
  • офтальмогерпес;
  • абсцес задньої черепної ямки.

 

  • Блефароспазм (періодичні неконтрольовані м’язові скорочення навколо очей, посмикування повік, миготіння, неконтрольоване закриття повік)

Блефароспазм може виникнути рефлекторно при сторонніх тілах в оці, запальних процесах.

Діагностика:

  • огляд з боковим (фокальним) освітленням;
  • проба Ширмера;
  • гониоскопія;
  • діафаноскопія;
  • біомікроскопія;
  • офтальмоскопія;
  • офтальмохромоскопія;
  • УЗД очного яблука;
  • електрофізіологічні дослідження ока (ЕФД).

Можливе захворювання:

  • трихіаз;
  • синдром «сухого» ока;
  • чужорідне тіло в оці;
  • блефарит;
  • кон’юнктивіт;
  • ірит;
  • іридоцикліт;
  • глаукома;
  • увеїт;
  • травми ока (хімічні, механічні та ін.);
  • патології, не пов’язані з органами зору – міастенія, хвороба Паркінсона, інфекції, церебральний параліч, невралгія трійчастого нерва та ін.

 

  • Біль в очах

Біль в очах виникає внаслідок подразнення нервових закінчень при пошкодженні тканин ока, запальних процесах, сторонніх тілах в оці і ін.

Діагностика:

  • зовнішній огляд;
  • офтальмоскопія;
  • проба Ширмера;
  • рентгенологічне дослідження ока;
  • УЗД очного яблука;
  • діафаноскопія;
  • огляд в світлі;
  • біомікроскопія;
  • офтальмотонометрія.

Можливе захворювання:

  • гостра закритокутова глаукома;
  • травми ока;
  • кон’юнктивіт;
  • трахома;
  • блефарит;
  • халязіон;
  • дакріоцистит;
  • чужорідне тіло;
  • гифема;
  • ячмінь;
  • синдром «сухого» ока;
  • склерит.

 

  • Спалахи в очах (фотопсія)

Бачення спалахів, блискавок, мушок, плям викликано патологічною стимуляцією нейрорецепторов сітківки та інших органів зорового аналізатора, а також порушенням кровопостачання сітківки. Мушки перед очима виникають при плаваючих помутніннях склоподібного тіла, які при проходженні світла відображаються на сітківці.

Діагностика:

  • загальний офтальмологічний огляд;
  • офтальмоскопія;
  • комп’ютерна томографія (КТ) ока;
  • ультразвукове дослідження (УЗД) очного яблука;
  • вимірювання внутрішньоочного тиску;
  • флуоресцентна ангіографія (ФАГ) сітківки ока;
  • периметрія;
  • візометрія;
  • оптична когерентна томографія (ОКТ).

Можливе захворювання:

  • відшарування сітківки;
  • крововилив в сітківку;
  • ретиніт;
  • хориоретиніт;
  • кератит;
  • дистрофія Фукса;
  • неврит зорового нерва;
  • катаракта;
  • відшарування скловидного тіла;
  • травми ока і головного мозку;
  • вплив токсичних, галюциногенних речовин;
  • миготлива скотома;
  • макулярний набряк (синдром Ірвіна-Гасса).

 

  • Виділення з очей

При запальному процесі під впливом медіаторів запалення (біологічно активних хімічних речовин) підвищується проникність судин, в результаті чого в тканину або порожнину виділяється рідина (ексудат) з судин. Ексудат містить лейкоцити, ферменти, мікроорганізми і продукти їх життєдіяльності. Виділення можуть бути гнійними, прозорими, білими і т. д.

Діагностика:

  • зовнішній огляд очей;
  • бактеріологічне дослідження ексудату;
  • біомікроскопія очей;
  • ультразвукове дослідження (УЗД) очного яблука;
  • визначення гостроти зору;
  • оцінка полів зору;
  • офтальмоскопія.

Можливе захворювання:

  • блефарит;
  • дакріоцистит;
  • кон’юнктивіт;
  • трахома;
  • кератит;
  • офтальмогерпес;
  • синдром «сухого» ока.

 

  • Диплопія  (двоїння в очах)

Двоїння в очах з’являється внаслідок ураження окорухових м’язів, зміщення очного яблука (при травмах, пухлинах орбіти), ураження нервових волокон і ін. При цьому порушується синхронний рух очей, що забезпечує зіставлення зображення предмета, отримане правим і лівим оком. В результаті пацієнт бачить два різних зображення одного предмета.

Діагностика:

  • зовнішній огляд;
  • візометрія;
  • офтальмоскопія;
  • УЗД очних яблук;
  • комп’ютерна томографія (КТ) голови.

Можливе захворювання:

  • патологічні зміни окорухових м’язів – запалення м’язів (міозит), набряк м’язів (при тиреотоксикозі), дегенеративні зміни м’язів (при міастенії);
  • пухлини очниці;
  • травми ока;
  • патології нервових волокон, що іннервують очі – неврити, здавлення нервових волокон новоутвореннями, діабетична нейропатія;
  • патології головного мозку – інсульт, менінгіт, пухлини мозку, розсіяний склероз.
  • Жовтий колір білків очей

При захворюваннях печінки і жовчного міхура в крові підвищується рівень білірубіну – жовтого пігменту, що виробляється печінкою, який в надлишку забарвлює в жовтий колір не тільки білки очей, а й шкірні покриви, видимі слизові оболонки. Також порушення ліпідного обміну, вікові зміни кон’юнктиви, механічне подразнення може призвести до зміни кольору очей. При меланомі – злоякісній пухлині, що розвивається з пігментних клітин меланоцитів, підвищується кількість пігменту, що фарбує білки в жовтуватий відтінок.

Діагностика:

  • зовнішній огляд;
  • біомікроскопія;
  • огляд в світлі;
  • огляд з боковим (фокальним) освітленням;
  • кератотопографія;
  • лабораторне дослідження (рівень білірубіну в крові, визначення маркерів вірусного гепатиту);
  • УЗД органів черевної порожнини.

Можливе захворювання:

  • кон’юнктивіт;
  • пінгвекули;
  • птерігіум;
  • меланома кон’юнктиви;
  • інфекційні захворювання;
  • патології печінки і жовчного міхура (вірусний гепатит, паразитарні інвазії печінки, холецистит).

 

  • Затуманення зору, пелена перед очима

При помутнінні кришталика, склоподібного тіла порушується світлозаломлення і проведення світла до сітківки, що призводить до розмитого бачення предметів. Порушення кровопостачання сітківки призводить до порушення її функції – центрального і периферичного зору.

Діагностика:

  • біомікроскопія;
  • зворотна офтальмоскопія;
  • офтальмотонометрія;
  • УЗД очного яблука;
  • оптична когерентна томографія (ОКТ);
  • електрофізіологічне дослідження ока (ЕФД).

Можливе захворювання:

  • патології судин ока;
  • порушення кровопостачання сітківки;
  • катаракта;
  • гострий напад глаукоми;
  • травми ока;
  • кератит;
  • дистрофічні зміни рогівки.

 

  • Свербіж повік і кон’юнктиви

При запальних процесах ока та його придатків (кон’юнктивіт, блефарит), а також алергії виділяється медіатор гістамін, який, подразнюючи нервові закінчення, викликає свербіж. Порушення секреції слізної рідини призводить до сухості ока і подразнення його слизової оболонки, що супроводжується свербінням.

Діагностика:

  • огляд з боковим (фокальним) освітленням;
  • огляд в світлі;
  • біомікроскопія;
  • офтальмоскопія;
  • проба Ширмера;
  • оптична когерентна томографія (ОКТ);
  • діафаноскопія.

Можливе захворювання:

  • кон’юнктивіт;
  • роздратування від хімічних речовин, пилу, диму і т. д .;
  • блефарит (вірусний блефарит, алергічний блефарит, бактеріальний блефарит, демодекозний блефарит);
  • синдром «сухого» ока;
  • глистяні інвазії;
  • носіння контактних лінз;
  • трахома;
  • ячмінь;
  • мейбоміт;
  • халязіон;
  • несприятливий вплив декоративної косметики.

 

  • Мідріаз (збільшення зіниці в розмірі протягом тривалого часу, не пов’язане з прийомом ліків)

Причиною розширення зіниці при багатьох захворюваннях є параліч (обмеження руху) або спазм м’язу, зменшує зіницю.

Діагностика:

  • МРТ голови;
  • КТ голови;
  • офтальмоскопія;
  • діафаноскопія;
  • УЗД очного яблука;
  • офтальмотонометрія;
  • лабораторні обстеження (діагностика сифілісу).

Можливе захворювання:

  • вроджена гідроцефалія;
  • менінгіт;
  • нейросифіліс;
  • епілепсія;
  • хвороба Паркінсона;
  • гострий напад глаукоми;
  • інтоксикації;
  • травми ока;
  • період після хірургічного втручання (пересадка рогівки).

 

  • Міоз (зменшення зіниці в розмірі протягом тривалого часу, не пов’язане з прийомом ліків)

Зменшення зіниць (одностороннє або двостороннє) виникає внаслідок порушення роботи м’язів, що звужує зіницю (сфінктер) і розширює зіницю (дилататор) при порушенні їх іннервації або подразненні.

Діагностика:

  • МРТ голови;
  • КТ голови;
  • УЗД очного яблука;
  • офтальмоскопія;
  • діафаноскопія;
  • гониоскопія;
  • кератотопографія;
  • електрофізіологічне дослідження ока (ЕФД).

Можливе захворювання:

  • патології головного мозку – енцефаліт, менінгіт, пухлини;
  • синдром Горнера;
  • чужорідне тіло в рогівці;
  • ірит;
  • увеїт;
  • травматична гифема.

 

  • Відчуття стороннього тіла в оці, відчуття піску в оці

Чужорідне тіло в оці призводить до подразнення внутрішньої частини повіки, рогівки. При порушенні сльозопродукції, порушення складу слізної плівки слизова оболонка ока пересихає, що призводить до порушення нормального змащення ока і відчуття піску в оці.

Діагностика:

  • зовнішній огляд ока;
  • рентгенологічне дослідження;
  • офтальмоскопія;
  • УЗД очного яблука;
  • біомікроскопія;
  • діафаноскопія.

Можливе захворювання:

  • чужорідне тіло в оці;
  • носіння контактних лінз;
  • кон’юнктивіт;
  • блефарит;
  • побічна дія ліків (антидепресантів, оральних контрацептивів).

 

  • Відчуття тиску всередині ока

Відчуття тиску на око виникає при надмірному тиску вмісту ока на його зовнішню оболонку. Це може бути викликано об’ємними утвореннями, посиленим припливом крові, підвищенням тиску в судинах ока.

Діагностика:

  • зовнішній огляд очного яблука;
  • огляд з боковим освітленням;
  • діафаноскопія;
  • рентгенографія очного яблука;
  • офтальмоскопія;
  • УЗД очного яблука;
  • оптична когерентна томографія;
  • біомікроскопія;
  • тест Ширмера;
  • пневмотонометрія;
  • офтальмотонометрія по Маклакова.

Можливе захворювання:

  • глаукома;
  • кон’юнктивіт;
  • кератит;
  • неврит зорового нерва;
  • іридоцикліт;
  • синдром «сухого» ока;
  • травми ока;
  • пухлини орбіти.

 

  • Почервоніння ока (кон’юнктиви)

Почервоніння кон’юнктиви ока викликано підвищенням припливу крові при запальному процесі. Також гіперемія може бути викликана порушенням відтоку крові при стисненні судин об’ємним утворенням орбіти ока (очниці). При багатьох системних захворюваннях може спостерігатися «сладж» феномен, при якому еритроцити (червоні кров’яні тільця) щільно заповнюють дрібні судини ока, перешкоджаючи нормальному кровотоку.

Діагностика:

  • огляд з боковим освітленням;
  • флуоресцентна ангіографія;
  • діафаноскопія;
  • УЗД очного яблука;
  • офтальмоскопія;
  • оптична когерентна томографія;
  • тест Ширмера.

Можливе захворювання:

  • кон’юнктивіт (бактеріальний кон’юнктивіт, вірусний кон’юнктивіт, алергічний кон’юнктивіт);
  • склерит;
  • ячмінь;
  • увеїт;
  • травма ока;
  • глаукома;
  • об’ємні утворення орбіти;
  • втома очей (тривала робота за комп’ютером);
  • патологічні зміни судин головного мозку.

 

  • Помутніння рогівки

Помутніння рогівки виникає внаслідок запальних процесів, а також рубцювання тканини після запалення. До даної зміни рогівки можуть привести також дистрофічні процеси (порушення харчування).

Діагностика:

  • огляд з боковим освітленням;
  • офтальмоскопія;
  • біомікроскопія;
  • оптична когерентна томографія.

Можливе захворювання:

  • травма ока;
  • хірургічне втручання;
  • виразка рогівки;
  • носіння контактних лінз.
  • Світлобоязнь (підвищена чутливість до світла)

Патологічна підвищена чутливість до світла виникає при ураженні м’язів, які звужують зіницю, в результаті чого вона залишається розширеною (мідріаз). У нормі зіниця звужується при яскравому світлі, обмежуючи потрапляння світла в око.

Діагностика:

  • огляд в бічному світлі;
  • діафаноскопія;
  • біомікроскопія;
  • УЗД очного яблука;
  • оптична когерентна томографія;
  • офтальмоскопія.

Можливе захворювання:

  • кон’юнктивіт;
  • ірит;
  • кератит;
  • виразка рогівки;
  • синдром «сухого» ока;
  • відшарування сітківки;
  • травми і пухлини ока;
  • гострий напад глаукоми.

 

  • Сльозотеча

При запальних захворюваннях ока сльозотеча є захисною реакцією, так як сльози мають бактерицидну дію. При подразненні очей хімічними речовинами, при попаданні чужорідних тіл сльозотеча сприяє «вимиванню» даних факторів. Також сльозотеча може бути наслідком підвищеної продукції слізної рідини.

Діагностика:

  • зовнішній огляд;
  • рентгенографія;
  • УЗД ока;
  • огляд з боковим (фокальним) освітленням;
  • діафаноскопія;
  • біомікроскопія;
  • тест Ширмера.

Можливе захворювання:

  • кон’юнктивіт;
  • кератит;
  • подразнення рогівки хімічними і механічними факторами;
  • дакріоцистит;
  • виворіт повіки.

 


Інструментальна діагностика захворювань очей

 

Прийом лікаря-офтальмолога проходить у клініці в спеціально обладнаному кабінеті. Консультація починається з ознайомлення з історією справжнього захворювання, історією життя пацієнта, перенесених захворювань і хірургічних втручань. Також офтальмолог докладно розпитує про скарги, часу появи симптоматики, вираженості больового синдрому і т. д. Після цього лікар переходить до зовнішнього огляду очних яблук. При огляді він оцінює форму, колір, консистенцію тканин, рухливість ока та його придатків, розташування вогнищ ураження. При необхідності офтальмолог призначає додаткові інструментальні або лабораторні дослідження для більш детальної діагностики.

Якщо патологія органів зору може бути спричинена іншими системними захворюваннями, лікар може призначити консультацію інших вузьких фахівців – гепатолога, кардіолога, невролога, нейрохірурга, венеролога, ендокринолога.

Загальні методи дослідження ока та його придатків

  • Огляд з боковим (фокальним) освітленням (дозволяє оцінити стан слизової оболонки повіки, склери, кон’юнктиви, рогівки, райдужної оболонки, зіниці, передньої камери ока). Дослідження проводиться в темній кімнаті. Зліва перед пацієнтом поміщають лампу на відстані 40 – 50 см. Так, щоб вона освітлювала очі. За допомогою лупи 13 – 20 діоптрій лікар фокусує пучок світла від лампи на окремі ділянки ока, що дозволяє йому оцінити стан структур переднього відділу ока.
  • Огляд в світлі (дозволяє оцінити стан кришталика і скловидного тіла). Дослідження проводиться в темній кімнаті. Лампу поміщають позаду і зліва від пацієнта. Лікар розташовується перед пацієнтом. У правій руці офтальмолог тримає офтальмоскопічне дзеркало і, приставляючи його до ока, направляє відбитий пучок світла на зіницю пацієнта. Попередньо пацієнтові можуть розширити зіницю за допомогою спеціальних крапель. При прозорих середовищах ока лікар бачить в офтальмоскоп рівномірне червоне свічення, обумовлене світінням судинної оболонки, що містить безліч кровоносних судин. При наявності помутнінь і утворень на червоному тлі зіниці з’являються темні плями.
  • Діафаноскопія (дозволяє виявити сторонні тіла і новоутворення ока). Дослідження проводять в затемненій кімнаті за допомогою діафаноскопа після попереднього медикаментозного розширення зіниці і місцевої анестезії ока. Суть методу полягає в просвічуванні тканин ока пучком світла від діафаноскопа, прикладеного до очного яблука, через рогівку або склеру. При наявності сторонніх тіл в оці, пухлин, відшарування сітківки і т. д., світіння буде ослаблено або буде спостерігатися тінь на протилежній від пучка світла стороні ока.
  • Біомікроскопія (дозволяє досліджувати передній і задній відділи очного яблука). Дослідження проводять в темній кімнаті за допомогою щілинної лампи – бінокулярного мікроскопа з освітлювальним приладом. Суть методу полягає в розгляді структур ока при різному освітленні (дифузне світло, фокальне світло, ковзний промінь і ін.) і при різному збільшенні (від 5 до 60 разів).
  • Ультразвукове дослідження (УЗД) очного яблука або ехоофтальмографія (дозволяє оцінити стан тканин ока (кришталика, сітківки, очних м’язів)). Дослідження проводять за допомогою апарату УЗД. Для цього на закриті повіки наносять спеціальний гель для забезпечення легкого ковзання датчика. Потім на повіки поміщають спеціальний датчик, який випромінює ультразвукові хвилі. Ультразвукові хвилі проходять через тканини ока і відбиваються від них в різному ступені. Відбиті хвилі уловлюються тим же датчиком, відображаючи картинку на моніторі. Чим щільніше структура ока, тим більше хвиль відбиваються, а на моніторі дана структура виглядає світліше і яскравіше.
  • Оптична когерентна томографія (ОКТ) (дозволяє оцінити стан структур ока з великою точністю). Суть діагностики полягає в напрямку скануючого когерентного променя світла (інфрачервоного спектра) на структури ока. Даний промінь розсіюється, поглинається і відбивається від тканин ока в різному ступені. Відбиті промені фіксуються спеціальними датчиками. Аналізується час затримки відбитого світла і його інтенсивність. На отриманому зображенні тканини з високим ступенем відбиття світла забарвлюються в «теплі» тони (червоний колір), а тканини з більш низьким ступенем відбиття світла – в «холодні» тони, аж до чорного кольору.
  • Офтальмоскопія (дослідження стану сітківки, диска зорового нерва і судинної оболонки ока). Обстеження проводиться за допомогою офтальмоскопа. Суть методу прямої офтальмоскопії полягає в напрямку пучка світла на око пацієнта. Потім лікар через офтальмоскоп розглядає очне дно. При непрямій офтальмоскопії лікар поміщає між офтальмоскопом і оком пацієнта двоопуклу лінзу, отримуючи перевернуте і збільшене зображення очного дна. Принцип офтальмохромоскопії такий же, тільки для дослідження використовують електроофтальмоскоп і промені червоного, жовтого, зеленого, оранжевого кольору.
  • Гоніоскопія (обстеження передньої камери ока). Для обстеження використовують щілинну лампу (бінокулярний мікроскоп з освітлювальним приладом) і гоніоскоп (система дзеркал, розташованих особливим чином, що дозволяє розглядати невидимі структури ока). Перед дослідженням проводять місцеве знеболення ока. Потім на поверхню ока встановлюють гоніоскоп і через щілинну лампу досліджують передню камеру ока.
  • Кератотопографія (дослідження поверхні рогівки). Кератотопографія представляє метод сканування рогівки променем лазера для оцінки її сферичності. Потім комп’ютер обробляє дані і видає топографічний малюнок рогівки. Зони «рівнини» забарвлюються зеленим кольором, зони «зниження» – синім кольором, зони «підвищення» – червоним і жовтим кольором.
  • Тест Ширмера (оцінка продукції слізної рідини). Для оцінки продукції слізної рідини за нижню повіку вводять загнутий кінець фільтрувального паперу. Для запобігання рефлекторної сльозотечі попередньо наносять місцевий анестетик. Через 5 хвилин оцінюють просочування паперу слізною рідиною. Нормою вважається промокання паперу на 10 міліметрів. При синдромі «сухого» ока даний показник може дорівнювати нулю.
  • Флуоресцентна ангіографія ока (дослідження судин хоріоідеі і сітківки). Суть методу полягає у внутрішньовенному введенні спеціального барвника – флуоресцеїну. Флуоресцеїн має властивість випромінювати світлові хвилі у відповідь на джерело світла. Дане випромінювання фіксується спеціальною фундус-камерою. Заповнюючи просвіт судини, барвник дозволяє створити картину судинної сітки хоріоідеї і сітківки. У разі якщо просвіт судини закупорений тромбом або здавлений пухлиною, то кровотік припиняється, і, отже, барвник не проходить далі по судині. У цьому випадку на фотографії буде відсутнє продовження судини.

 

Оцінка біоелектричної активності ока електрофізіологічними дослідженнями (ЕФД)

 

  • Електроокулографія (дозволяє досліджувати функціональний стан сітківки і м’язів ока). Суть методу полягає в реєстрації електричних імпульсів, отриманих при русі очних яблук і стимуляції сітківки. Для проведення дослідження навколо ока хрестоподібно встановлюються електроди, які реєструють біопотенціали.
  • Електроретинографія (дозволяє оцінити функціональний стан сітківки). У відповідь на потрапляння світла око генерує електричні імпульси – біопотенціали. Суть діагностики полягає в реєстрації даних біопотенціалів і їх запис на осцилографі. Після попереднього знеболювання на поверхню ока надягають контактну лінзу з електродом. На мочку вуха або перенісся кріпиться ще один електрод. Пацієнта просять дивитися на світловий подразник. В цей час реєструються електричні імпульси. Зниження активності біопотенціалів свідчить про захворювання сітківки.

 

Оцінка гостроти зору

  • Візометрія. Для оцінки гостроти зору використовують різні таблиці. Для дорослих використовують таблицю Головіна-Сивцева з 12 рядами букв зліва і 12 рядами півкілець Ландольта справа. Букви і кільця різного розміру – від великих зверху до дрібних знизу. Пацієнт перебуває на відстані 5 метрів від таблиці і, по черзі закриваючи праве і ліве око, називає літери або оптотіпи, на які вказує лікар. Гостроту зору розраховують за спеціальною формулою. Для дітей дошкільного віку використовують таблиці Орлової або Олейніковой з картинками.

 

Дослідження рефракції ока

  • Рефрактометрія. Дослідження проводять за допомогою рефрактометра (авторефрактометра) по черзі для кожного ока. Рефрактометр випромінює пучок інфрачервоних променів, які переломлюються при проходженні через рогівку і кришталик. Потім промені відбиваються від очного дна і реєструються датчиками рефрактометра. Комп’ютер аналізує рефракцію ока і видає результат.
  • Дуохромний тест. Суб’єктивний метод оцінки рефракції заснований на відміні заломлення променів з різною довжиною в оптичній системі ока. Для дуохромного тесту використовують таблицю, розділену на 2 частини червоного і зеленого кольорів. На кожній з частин розміщені чорні оптотіпи – букви, цифри, кільця Ландольта. Прикриваючи одне око, пацієнт називає оптотіпи, зазначені лікарем. Якщо пацієнт краще бачить зображення на червоному полі – це свідчить про короткозорість (міопії), якщо на зеленому полі – про далекозорості (гіперметропії).

 

Дослідження поля зору

  • Кампіметрія (дозволяє досліджувати центральне поле зору). При комп’ютерній кампіметрії об’єкт із заданими параметрами відображається на моніторі і пересувається по його периметру. Попадання об’єкта в поле зору пацієнт фіксує натисканням кнопки комп’ютерної мишки. Під час обстеження пацієнт повинен сидіти нерухомо, а його погляд повинен бути фіксований в певній точці.
  • Периметрія. Для периметрії найбільш часто використовується периметр Ферстера. Периметр Ферстера є дугою чорного кольору, яка обертається в різних меридіанах. Голова пацієнта фіксується так, щоб досліджуване око проектувалося в центр дуги, а друге око закривають пов’язкою. Погляд пацієнта фіксується в точці по центру дуги і залишається нерухомим протягом всього дослідження. Лікар переміщує білу мітку на дузі від периферії до центру в різних меридіанах. Пацієнт повідомляє про появу мітки в полі зору, і офтальмолог фіксує дані.

 

Дослідження колірного зору

  • Аномалоскопія. Дослідження проводиться за допомогою спеціального приладу – аномалоскопа. Пацієнт бачить в приладі коло, яке складається з двох половин. Одна половина висвітлюється жовтими променями, а інша червоними і зеленими променями. Завдання пацієнта підрівняти суміш зеленого і червоного променів (при змішуванні даних квітів виходить жовтий колір) так, щоб він збігався з кольором жовтого поля.
  • Поліхроматичні таблиці Рабкина. Поліхроматичні таблиці Рабкина представляють собою картинку з зображенням численних кружечків різних кольорів і розмірів. В даних зображеннях зашифровані цифри або букви, які пацієнт з нормальним сприйняттям кольору розрізнить. При дальтонізмі пацієнт не здатний розрізнити букви або цифри.

Дослідження внутрішньоочного тиску

  • Офтальмотонометрія по Маклакову. Для вимірювання внутрішньоочного тиску використовують тонометр Маклакова – металевий циліндр з розширеними підставами. Перед процедурою на око наносять місцевий анестетик. Пацієнт перебуває в положенні лежачи. Підставу тонометра обробляють фарбою і встановлюють на поверхні ока. У місці контакту грузика і ока фарба змивається і залишається на рогівці. Потім відбиток підстави грузика наносять на папір і вимірюють його діаметр. Чим нижче внутрішньоочний тиск, тим м’якше поверхня ока і більше площа зіткнення вантажу і рогівки. При цьому більше фарби залишається на рогівці. Чим вище внутрішньоочний тиск, тим менше площа зіткнення вантажу і рогівки, і, отже, менше фарби залишається на рогівці.
  • Пневмотонометрія. Пневмотонометрія цє безконтактне вимірювання внутрішньоочного тиску за допомогою комп’ютера. Для цього голову пацієнта фіксують в апараті. З даного апарату під тиском подається потік повітря на поверхню ока. Під тиском повітря поверхня рогівки деформується, а потім займає свою попередню позицію. Виходячи з цього, комп’ютер розраховує внутрішньоочний тиск.

 

 


Лабораторна діагностика захворювань очей

 

В офтальмології до лабораторних аналізів вдаються не так часто. У деяких випадках, для того щоб підтвердити діагноз або знайти причину захворювання очей, призначають ряд лабораторних обстежень. Також лабораторні обстеження проводять перед хірургічним втручанням.

Для діагностики захворювань офтальмолог може призначити:

  • Загальний аналіз крові. Загальний аналіз крові дозволить виявити запальні процеси, інфекції. Картина крові змінюється при алергії і онкологічних новоутвореннях. При наявності інфекції, запалення, новоутворень в загальному аналізі крові, будуть підвищені лейкоцити (норма – 4 – 9 х 109/1), нейтрофіли (норма – паличкоядерні – 1 – 5%, сегментоядерні – 47 – 72%), моноцити (норма – 3 – 11%), лімфоцити (норма 19 – 37%), ШОЕ (норма – 2 – 15 мм / год для жінок і 2 – 10 мм / год для чоловіків). При алергії, онкологічних новоутвореннях, глистовій інвазії підвищуються еозинофіли (норма – 0,5 – 5%) і базофіли (норма – 0 – 1%).
  • Біохімічний аналіз крові. Біохімічний аналіз крові призначають для діагностики супутніх захворювань, які можуть привести до різних патологій ока. При захворюванні печінки підвищується загальний білірубін (норма – 17,1 мкмоль / л), АЛТ (норма – 0 – 3 Од / л), АСТ (норма – 0 – 31 Од / л) і ін. При багатьох хворобах печінки (гепатит, холестаз) може виникнути зміна кольору склер очей – вони стають жовтими. Біохімічний аналіз крові менш інформативний при діагностиці захворювань ока.
  • Ліпідограму. Ліпідограму призначають для діагностики атеросклерозу, так як ураження судин ока атеросклерозом призведе до повної або часткової втрати зору. Підвищення тригліцеридів понад 2,3 ммоль / л вказує на наявність атеросклеротичного ураження судин. Також на наявність атеросклерозу вказує підвищення ЛПНЩ (ліпопротеїнів низької щільності) більш 4,85 ммоль / л і зниження ЛПВЩ (ліпопротеїнів високої щільності) менше 0,85 ммоль / л у жінок і менш 1,15 ммоль / л у чоловіків.
  • Алергологічне дослідження. При алергічному ураженні ока (алергічний кон’юнктивіт, алергічний блефарит) обов’язково проводять алергологічні проби. Дані проби проводять з нанесенням розчинів алергенів (пилку, епідермісу тварин, розчинів їжі або ліків) на шкірні покриви. Для цього використовують метод нашкірних аплікаційних проб (на неушкоджену ділянку шкіри наносять пов’язку, змочену в розчині з алергеном), скаріфікаційні тести (на передпліччі на невеликі подряпини наносять розчин з алергенами), прик-тести (на шкіру передпліччя наносять розчин з алергенами, а потім крізь нього проколюють шкіру). Суть методу полягає в забезпеченні попадання алергену в організм через дрібні пошкодження шкіри. У разі якщо тест на алерген позитивний, то в місці його нанесення виникає набряк і гіперемія (почервоніння шкірних покривів). Результат оцінюють через 20 хвилин, потім через 4 – 6 годин і втретє через 1 – 2 доби.
  • Серологічне дослідження. Принцип серологічного дослідження полягає у виявленні антитіл в крові пацієнта до інфекційних антигенів. Антитіла являють собою специфічні білки, які виробляються імунною системою у відповідь на впровадження патогенного мікроорганізму. Антиген – чужорідна організму речовина, яка сприймається ним як потенційно небезпечна і негайно атакується імунною системою. До кожного інфекційного антигену виробляються специфічні антитіла. Серологічне дослідження дозволяє виявити антитіла і ідентифікувати збудника.
  • Молекулярне дослідження. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) є класичним методом молекулярного дослідження, основного на принципі визначення ДНК патогенного збудника в тканинах ока (рогівці) і рідинах (слізної рідини, склоподібному тілі).
  • Культуральне дослідження. Культуральний метод заснований на посіві отриманого біоматеріалу (шляхом взяття мазка зі слизової ока, зіскрібка, виділень з очей) на поживні середовища. Через деякий час (4 – 7 днів) на живильному середовищі виростають колонії мікроорганізмів. За характером росту, кольором та іншими характеристиками ідентифікують збудника захворювання.
  • Бактеріоскопічне дослідження. Даний метод використовується для діагностики виду збудника під мікроскопом. Для цього стерильним ватним тампоном беруть мазок зі слизової оболонки ока, повіки або гнійних виділень, наносять на предметне скельце і забарвлюють спеціальними фарбами. Потім препарат вивчають під мікроскопом. За формою, фарбуванням і характером мікроорганізму ідентифікують збудника інфекції.

 


Вибір тактики лікування залежить від області ураження ока, клініки і супутніх захворювань. Для досягнення кращого терапевтичного ефекту лікар може комбінувати місцеве лікування (краплі, мазі) і загальне лікування (уколи, таблетки). Хороші результати принесуть загальнозміцнюючі препарати – вітаміни та імуномодулятори. Також ефективним доповненням до призначеного лікування є вправи для очей і фізіотерапія.

Багато захворювань в офтальмології вимагають хірургічного втручання. Операції можуть проводити в плановому або терміновому порядку, під місцевою або загальною анестезією. Крім офтальмологічних обстежень при наявності показань пацієнт проходить додаткові обстеження – загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, ЕКГ та інші. Багато операцій проводяться амбулаторно і в той же день пацієнта виписують. Реабілітаційний період індивідуальний і залежить від патології, обсягу і травматичності хірургічного втручання.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(2 голоси, в середньому: 5 з 5)