Діагностика хвороби Лайма

05.09.2018 0

Діагностика хвороби Лайма (бореліозу), як і діагностика будь-якого іншого інфекційного захворювання, зводиться до декількох основних методів, які умовно поділяються на клінічні та параклінічні. До клінічних методів відносять збір анамнезу та фізикальне обстеження пацієнта (огляд, пальпація, перкусія, аускультація і ін.). До параклінічних методів відносять численні додаткові інструментальні та лабораторні дослідження.

При підозрі на бореліоз пацієнту може знадобитися консультація таких фахівців як хірург і інфекціоніст. У випадках, що супроводжуються ускладненнями з боку систем організму, може знадобитися консультація невролога, кардіолога, кардіохірурга, дерматолога, алерголога, ревматолога, гепатолога, нефролога та ін.

У більшості випадків підозра на хворобу Лайма виникає, коли пацієнти знаходять на собі кліща, що присмоктався, на шкірі навколо якого розростається кільцеподібна еритема. В даному випадку не варто витягати кліща самостійно, а слід звернутися в найближчу лікарню, де його правильно і повністю видалить хірург. Після вилучення кліща рана обробляється місцевими антисептичними препаратами, і пацієнт направляється на планову консультацію до інфекціоніста. Інфекціоніст, в свою чергу, ставить або спростовує діагноз і якщо необхідно, призначає лікування. При відсутності інфекціоніста лікування може бути призначено терапевтом приймального відділення лікарні, педіатром (якщо пацієнт дитина) або сімейним лікарем.

У більш рідкісних випадках, коли хвороба Лайма супроводжується симптоматикою ураження мозкових оболонок, головного мозку, периферичних нервів, серцево-судинної системи або інших систем і органів може знадобитися консультація додаткових фахівців – неврологів, кардіологів або гепатологів. Рішення про необхідність даних консультацій приймає інфекціоніст і в більш рідкісних випадках лікар приймального відділення лікарні (черговий лікар). Якщо стан пацієнта викликає побоювання, то він скликає консиліум з необхідних на його погляд фахівців, який вирішує подальшу тактику ведення хворого. Однак справедливості заради слід зазначити, що подібні випадки вкрай рідкісні. Здебільшого стан пацієнтів цілком дозволяє планово звертатися до інфекціоніста і отримувати лікування без збільшення ризику подальших ускладнень.

Оскільки основним фахівцем, що займається веденням пацієнтів з хворобою Лайма, є інфекціоніст, то саме про особливості його прийому піде мова в даному розділі.

Потрапивши на прийом до інфекціоніста, пацієнта, в першу чергу, просять озвучити всі свої скарги, в тому числі і ті, які він не відносить на рахунок бореліозу. Лікар зазвичай з’ясовує терміни появи конкретних скарг, їх тривалість, інтенсивність, динаміку, зміни під впливом лікарських засобів або інших чинників.

Потім лікар переходить до огляду пацієнта. В першу чергу, за допомогою збільшувального скла або спеціальної оптики ретельно оглядається місце присмоктування кліща. Якщо кліщ ще знаходиться в рані, то інфекціоніст направляє пацієнта до хірурга для акуратного і повного його видалення, після чого хворий повертається до інфекціоніста. Як правило, дані маніпуляції займають не більше однієї години. Якщо ж кліщ відсутній в рані, то інфекціоніст переконується, що після його видалення в рані не залишилося фрагментів його тіла, які згодом можуть призвести до запалення. Ретельному огляду підлягає шкіра безпосередньо навколо місця присмоктування кліща. Часто в цьому місці виявляється мігруюча кільцеподібна еритема – специфічна ознака першої стадії бореліозу. Не менше значення має огляд решти шкірних покривів, для чого пацієнту буває необхідно повністю роздягтися або, як мінімум, до нижньої білизни. Лікаря в даному випадку цікавлять більш рідкісні шкірні симптоми бореліозу, що вказують на більш пізні стадії розвитку захворювання. В їх число входять вторинні кільцеподібні еритеми, доброякісні лімфоцітоми, атрофічний акродерматит, дисемінована кропив’янка і ін. Виключно важливо оглянути зів (горло) на предмет ангіни або гострого фарингіту.

Наступним етапом клінічного обстеження пацієнта з підозрою на бореліоз є пальпація (обмацування). В першу чергу, інфекціоніст досліджує всі доступні лімфатичні вузли. При наявності в них певних змін, таких як хворобливість, збільшення розмірів, спаяність з оточуючими тканинами та ін., він відзначає їх для себе, щоб згодом врахувати в процесі диференціальної діагностики. Крім лімфатичних судин пальпуються м’язи і суглоби, а згодом і органи черевної порожнини. При хворобі Лайма можна очікувати м’язових болів, особливо в області потиличних м’язів, які посилюються при лихоманці. Пальпація суглобів може виявити їх болючість, що підсилюється при рухах, а також деяке обмеження діапазону їх рухів, який поєднується з характерними клацаннями. При пальпації органів черевної порожнини може відзначатися збільшення розмірів печінки і рідше селезінки, яке поєднується з болючістю в відповідних підреберьях. Ще рідше можуть відзначатися ознаки запалення нирок і сечовивідних шляхів, шлунка, підшлункової залози, жовчного міхура, кишечника та ін.

Перкусія при бореліозі може бути застосована, в основному, для виявлення патології нирок і сечовидільного апарату. Також вона може застосовуватися для виключення супутніх захворювань легенів (пневмоторакс, гідроторакс і ін.) і кісток (остеомієліт, остеопороз, остеїт, переломи та ін.). Аускультація (вислуховування) при бореліозі так само, як і перкусія застосовується скоріше для виключення супутніх захворювань, переважно, дихальної системи (пневмонія, бронхіт, туберкульоз і ін.).

Після ретельного збору клінічної інформації щодо стану внутрішніх органів і систем пацієнта, інфекціоніст вдається до призначення додаткових параклінічних досліджень, що дозволяють підтвердити або виключити діагноз.

Лабораторні дослідження, що призначаються при хворобі Лайма:

  • Загальний аналіз крові
  • Загальний аналіз сечі
  • Біохімічний аналіз крові
  • Бактеріологічне дослідження біологічних проб
  • Серологічне дослідження крові
  • Гістологічне дослідження біоптату

Інструментальні дослідження, що призначаються при хворобі Лайма:

  • Рентгенографія суглобів
  • Рентгенографія грудної клітини
  • Магнітно-резонансна томографія головного мозку і внутрішніх органів
  • Електрокардіографія
  • Ехокардіографія
  • Електрофізіологічне дослідження серця
  • УЗД (ультразвукове дослідження внутрішніх органів)
  • Дерматоскопія
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(2 голоси, в середньому: 5 з 5)